Постанова № 16548672, 21.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Фещук А.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2011 року справа №2а-21446/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

з участю представника відповідача Середа І.В.,

представників позивача Адамової Н.М. та Чорної О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року у справі № 2а-21446/10/0570 за позовом Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5 у сумі розміром 14724,55 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Донецький міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» в якому просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» суму незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5 в розмірі 14724,55 грн. на користь Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття через Донецький міський центр зайнятості (арк. справи 4 6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року вказаний позов задоволений: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» (ЄДРПОУ 30479040, 83062, Донецька область, місто Донецьк, вулиця І.Ткаченка, будинок 122) на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через Донецький міський центр зайнятості (розрахунковий рахунок № 37176002002327 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25671511) суму незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5 в розмірі 14724 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 55 коп. (арк. справи 125 131).

Відповідачем на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивачеві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що 17.12.2007 р. ОСОБА_5 прийнята на роботу за сумісництвом комірником на ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» центрального заводського складу. 01.12.2008 р. здійснено реєстрацію змін найменування ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл» на ЗАТ «Донецький електрометалургійний завод». 12.08.2009 р. найменування ЗАТ «Донецький електрометалургійний завод» перейменоване в ПАТ «Донецький електрометалургійний завод». 11.04.2009 р. ОСОБА_5 звільнена за власним бажанням.

20.12.2007 р. відповідачем подано звіт про прийнятих працівників згідно інформації про прийняття на роботу ОСОБА_5 (форма 5-ПН) за період з 11.12.2007 р. до 20.12.2007 р.

Вважає, що саме позивачем порушені вимоги закону при взятті на облік ОСОБА_5 як безробітної, оскільки останнім своєчасно не проведена перевірка, передбачена Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» та Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Стверджує, що саме ОСОБА_5 повинна нести відповідальність за недостовірні дані.

Також зазначив, що в період реєстрації та протягом періоду перебування на обліку ОСОБА_5 (з 17.12.2007 р. до 11.04.2009 р.) знаходилась у трудових відносинах з відповідачем, тобто відповідач не може нести відповідальність за п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також вважав, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом (арк. справи 136 -141).

Позивачем на апеляційну скаргу надані письмові заперечення (арк. справи 153, 154, 165 168).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом керівника Закритого акціонерного товариства «Металургійний завод «Істіл» (Україна)» № 1382-к від 17.12.2007 р. ОСОБА_5 прийнято за сумісництвом на посаду комірника центрального заводського складу (арк. справи 9).

1 грудня 2008 року Управління державної реєстрації здійснено реєстрацію змін в найменуванні Закритого акціонерного товариства «Металургійний завод «Істіл» (Україна)» на Закрите акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод», код ЄДРПОУ 30479040.

12 серпня 2009 року найменування Закрите акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод» приведено у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» і змінено на Приватне акціонерне товариства «Донецький електрометалургійний завод» (арк. справи 33).

Не звільняючись з зазначеного місця роботи, ОСОБА_5 звернулася до Донецького міського центру зайнятості (арк. справи 198), який 25.12.2008 року згідно з наказом № НТ081225 прийняв рішення про надання їй статусу безробітної, призначив допомогу по безробіттю відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (арк. справи 7).

ОСОБА_5 отримано за період з 17.01.2009 року до 12.01.2010 року матеріальну допомогу на випадок безробіття в сумі розмірі 14724,55 грн., що підтверджується актом звірки № 2625650009940 від 20.10.2010 року про зарахування на картковий рахунок на користь ОСОБА_5, підписаного головним бухгалтером Донецького міського центру зайнятості Курекою Т.М. та Управляючим філії Ворошиловського відділення Ощадбанку №25 м.Донецька Ковальовою М.А. (арк. справи 94).

28 липня 2010 року Донецьким міським центром зайнятості на адресу ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» надіслано претензію за вихідним №09-23/2821 з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати суму матеріального забезпечення на випадок безробіття незаконною отриманого ОСОБА_5 в сумі 14724,55 грн. (арк. справи 13, 14).

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою, вивчила заперечення на апеляційну скаргу і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обставини, встановлені судом першої інстанції перевірені та знайшли повне підтвердження при апеляційному розгляді.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 квітня 2000 року № 1533-III (надалі Закон 1533).

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 35 Закону 1533 роботодавець зобов'язаний: надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про: прийняття на роботу працівників; заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо; сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відомості про прийняття на роботу ОСОБА_5 (наказ 1382к від 17.12.2007 року, арк. справи 48,49) до Донецького міського центру зайнятості відповідачем не надавалися і саме це порушення, на думку позивача, стало підставою для незаконного отримання ОСОБА_5 суми матеріального забезпечення на випадок безробіття (арк. справи 80, 81).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо наявності в звіті за формою №5-ПН «Про прийнятих працівників» інформації про прийняття на роботу ОСОБА_5 є неспроможними, оскільки відповідач не надав належних доказів судам першої та апеляційної, що дійсно звіт за вказаною формою про прийнятих працівників за період з 11.12.2007 року до 20.12.2007 року був наданий до Донецького міського центру зайнятості саме з додатком 2, ксерокопія якого надана відповідачем при розгляді даної справи і оригінал якого відсутній у позивача ( арк. справи 40).

На підставі частини 4 статті 35 Закону 1533 з роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Колегія суддів зазначає, що статтею 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено права, обовязки та відповідальність роботодавця, на відміну від статті 36 того ж закону якою встановлено права, обовязки та відповідальність застрахованої особи. Аналіз зазначених статей доводить, що відповідальність зазначених осіб не є взаємовиключною, відрізняється за підставою та не може бути перекладена на інший субєкт страхування на випадок безробіття.

Тобто суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відповідальність відповідача, але невірно вирішив, що відповідач повинен сплатити всю суму виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5, а саме - 14724, 55 грн.

ОСОБА_5 перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем з 17.12.2007 року до 11.04.2009 року, що підтверджується відповідними наказами про прийняття та звільнення на роботу (арк. справи 47. 48) і не оспорюється сторонами. Позивач виплатив ОСОБА_5 за період її перебування на обліку як безробітної, починаючи з 17.01.2009р. до 12.01.2010 року, - 14724,55 грн. (арк. справи 94).

Колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача підлягають тільки кошти, які виплачені позивачем ОСОБА_5 за період 17.01.2009 року до 11.04.2009 року (арк. справи 210), тобто до дня звільнення ОСОБА_5 з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» в сумі 4220,11 грн.

В задоволенні стягнення решти суми необхідно відмовити через необґрунтованість.

Суд зазначає що, заявлена до стягнення сума є адміністративно-господарською санкцією у розумінні статей 238 та 239 Господарського кодексу України. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України дотримані позивачем, оскільки факт порушення встановлений в червні 2010 року, здійснення виплат закінчено 12.01.2010 року, позов поданий до адміністративного суду 08.09.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача виплаченої суми матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5 за період з 12.04.2009 року до 12.01.2010 року, тобто коли остання не перебувала в трудових правовідносинах з підприємством, внаслідок чого постанова суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової.

Постанова виготовлена в повному обсязі 26 січня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.3, ст.200 ч.1 п.3, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року у справі за позовом Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5 у сумі розміром 14724,55 грн. скасувати.

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5 у сумі розміром 14724,55 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» (ЄДРПОУ 30479040, 83062, Донецька область, місто Донецьк, вулиця І.Ткаченка, будинок 122) на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через Донецький міський центр зайнятості (розрахунковий рахунок №37176002002327 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 2671511) суму незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_5 в розмірі 4220,11 грн. (чотири тисячі двісті двадцять гривень 11 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В. Карпушова