Ухвала суду № 16548683, 28.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року справа №2а-2017/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

при секретарі Іванченко О.В., представника відповідача Кіянко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у справі № 2а-2017/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАНГА" до Головного управління державного казначейства України в Луганській області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську про стягнення в примусовому порядку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Головного управління державного казначейства України в Луганській області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську про стягнення в примусовому порядку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 травня 2009 року ТОВ «ЛІАНГА» згідно з встановленим порядком подало контролюючому органу - Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Луганська податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника податків. Проте зазначена сума не відшкодована позивачу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у справі № 2а-2017/10/1270 позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАНГА» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 32207,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАНГА» судовий збір у сумі 322,07 грн.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що на теперішній час не підтверджено суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2009 року у сумі 32207,00 грн., що пов'язано з неотриманням довідки зустрічної перевірки по основному постачальнику ПП «Неофіт», просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, представники позивача до суду не зявились.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень апелянта встановила наступне:

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 наведеного Закону (в редакції, чинною на дату виникнення права на бюджетне відшкодування) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону).

На виконання наведених вимог позивачем 07.05.2009 року подано до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську, податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податковій декларації у розмірі 32675,00 грн.

Згідно до вимог п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобовязаний протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідачем ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2009 року, за наслідками якої складено акт від 30.07.2009 року № 586/23-217/13396548, за результатами її не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року - 32207,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічної перевірки основного постачальника.

Згідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на особистий ризик господарська діяльність, здійснювана субєктом господарювання з цілю досягнення економічних та соціальних результатів і здобуття прибутку.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відповідно до п. 7.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку на додану вартість (позитивне значення декларацій - податкове зобовязання) зараховуються до Державного бюджету України та використовуються державою у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки. Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Колегія суддів зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі “Интерсплав проти України”.

Доводи скаржника з посиланням на здійснення заходів щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок судом не прийняті до уваги оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок ланцюгу. Щодо додаткових пояснень відповідача в яких вказано на порушення позивачем сплати податку на додану вартість, колегія суддів зазначає що предметом зазначеного спору є відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року, заявлену 07.05.2009 року, а не надані апелянтом у судовому засіданні 28.01.2011 року, акт від 15.10.2010 року та податкові повідомлення - рішення винесені за цим актом, оскільки зазначені податкові повідомлення рішення не є предметом розгляду зазначеної справи та були винесені значно пізніше ніж виникло право позивача на відшкодування податку на додану вартість, а тому колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, не приймає зазначені докази в якості належних.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у справі № 2а-2017/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАНГА" до Головного управління державного казначейства України в Луганській області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську про стягнення в примусовому порядку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 січня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 31 січня 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова