Ухвала суду № 16548667, 28.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року справа №2а-6206/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Міронової Г.М. , Васильєвої І.А.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А. М.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_2, директор, ОСОБА_3 за дов. № 5 від 10.01.11

відповідач ОСОБА_4 за дов. № 1151/10 від 27 січня 2011 р.,

ОСОБА_5 за дов. № 17232/10 від 31.12.10 р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 03 грудня 2010 р.

у справі № 2а-6206/10/1270 (головуючий І інстанції Чернявська Т. І.)

за позовом Приватного підприємства "Полімерторг"

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

Луганської області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Полімерторг» (далі по тексту ПП «Полімерторг») звернулося 18 серпня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 3-5) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області (далі ДПІ у м. Лисичанську) про визнання недійсним та нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000562301/0 від 28 липня 2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2988 грн., з якої основного платежу 1992 грн., штрафних (фінансових) санкцій 996 грн.

27 серпня 2010 року позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 арк. спр. 141-142) з вимогами про визнання недійсними та нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000562301/0 від 28 липня 2010 року, № 0000562301/1 від 20 серпня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що висновки акту перевірки № 25/23/30345575 від 20 липня 2010 року є безпідставними, що підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, тому спірні податкові повідомлення - рішення прийнято неправомірно.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року (т. 1 арк. спр. 236-260) позовні вимоги ПП «Полімерторг» були задоволені повністю, а саме: визнано протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 28 липня 2010 року, № 0000562301/1 від 20 серпня 2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2988 грн., з якої основного платежу 1992 грн., штрафних (фінансових) санкцій 996 грн.

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення наступним:

1) відповідачем не заперечувався та не ставився під сумнів розмір витрат позивача на придбання пально-мастильних матеріалів та зміст первинних документів, що підтверджують факт їх понесення (договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, подорожні листи службового легкового автомобіля типової форми № 3, акти на списання бензину). Позивачем наданими до справи доказами (подорожніми листами службового легкового автомобіля типової форми № 3 за 2008-2010 роки доведено, що списаний згідно актів бензин марки А-95 на легковий автомобіль був використаний в межах господарської (виробничої) діяльності підприємства, а тому на спірні правовідносини не розповсюджуються вимоги пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»;

2) в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати за якими не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, що обумовило висновок суду про безпідставність визначення відповідачем позивачу спірними податковими повідомленнями - рішеннями податкових зобовязань з податку на додану вартість;

3) з урахуванням вимог пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваних рішень субєкта владних повноважень, а не про їх недійсність або нечинність, як визначалося позивачем в позовних вимогах.

В апеляційній скарзі (т. 1 арк. спр. 263-267) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ПП «Полімерторг».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено вимоги статей 68, 129 Конституції України, пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 72, 86, 159 КАС України та не враховані роз'яснення Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення", а саме:

- ПП "Полімерторг" в порушення вимог пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" включило до складу валових витрат 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів, що відображене у реєстрах кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку (додатки 2.18.4 - 2.18.6 до акту планової виїзної перевірки).

- судом не взято до уваги лист ДПІ від 13 липня 2010 року за № 9065/23, який було направлено під час перевірки на адресу ПП «Полімерторг», з проханням надати пояснення та наявні документи, які б підтверджували факт використання в власній господарській діяльності бензину А95 на легковий транспорт, який мався на підприємстві; даний лист було отримано 13 липня 2010 року уповноваженою особою підприємства, про що свідчить її підпис, проте документи не надані;

- пунктом 4.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 передбачено, що до підписання акту виїзної планової перевірки враховуються пояснення та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки; ПП «Полімерторг» первинні документи подорожні листи були надані після проведення перевірки, а саме 16 липня 2010 року, згідно яких суд першої інстанції й дійшов до помилкового висновку про підтвердження позивачем використання бензину в власній господарській діяльності;

- ДПІ в м. Лисичанську висновки перевірки про заниження податкового зобов'язання з ПДВ по придбаному бензину на легковий автомобіль у розмірі 1992 грн. (50 відсотків) були здійснені за наслідками розгляду первинних документів, які були надані позивачем на перевірку без врахування додатково наданих 16 липня 2010 року.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги. Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Позивач приватне підприємство «Полімерторг» є юридичною особою та включене до ЄДРПОУ за № 30345575, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. спр. 6), статутом (арк. спр. 7-11), довідкою статистики (арк. спр. 13). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Лисичанську, зареєстроване 15 березня 1999 року платником податку на додану вартість, що підтверджено довідкою (арк. спр. 12).

Згідно плану графіку проведення планових виїзних перевірок на 3 квартал 2010 року на підставі направлення № 285 від 15 червня 2010 року посадовими особами ДПІ у м. Лисичанську в період з 15 червня 2010 року по 13 липня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку ПП «Полімерторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 25/23/30345575 від 20 липня 2010 року (т. 1 арк. спр. 14-20).

В акті перевірки № 25/23/30345575 від 20 липня 2010 року зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1992 грн., з якої: у серпні 2008 року - 112 грн., у вересні 2008 року - 125 грн., у жовтні 2008 року - 99 грн., у листопаді 2008 року - 90 грн., у січні 2009 року - 82 грн., у березні 2009 року - 90 грн., у квітні 2009 року - 189 грн., у червні 2009 року - 109 грн., у липні 2009 року - 111 грн., у серпні 2009 року - 114 грн., у вересні 2009 року - 117 грн., у жовтні 2009 року - 143 грн., у листопаді 2009 року - 245 грн., у січні 2010 року - 122 грн., у лютому 2010 року - 122 грн., у березні 2010 року - 122 грн.

На підставі акту перевірки № 25/23/30345575 від 20 липня 2010 року ДПІ у м. Лисичанську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 28 липня 2010 року (т. 1 арк. спр. 21) про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 2988 грн., з якої основного платежу 1992 грн., штрафних (фінансових) санкцій 996 грн.

5 серпня 2010 року позивачем на адресу ДПІ у м. Лисичанськ було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 28 липня 2010 року, за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення № 10628/23 від 20 серпня 2010 року (т. 1 арк. спр. 144-145) про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 28 липня 2010 року, а скарги позивача без задоволення. На підставі рішення № 10628/23 від 20 серпня 2010 року про результати розгляду первинної скарги (т. 1 арк. спр. 144-145) ДПІ у м. Лисичанськ було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000562301/1 від 20 серпня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 2988 грн., з якої основного платежу 1992 грн., штрафних (фінансових) санкцій 996 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з виробничою необхідністю за наказом № 2 від 14 квітня 2008 року (т. 1 арк. спр. 171) позивачем було вирішено питання щодо придбання транспортного засобу легкового автомобіля для використання в господарській діяльності підприємства. Наказом № 9 від 30 липня 2008 року (т. 1 арк. спр. 172) введено в експлуатацію з 30 липня 2008 року легковий автомобіль Mitsubishi Outlander 2.4 АТ (двигун 4В12ВР6041, кузов JMВХТСW8Z014487) з посиланням на призначення автомобіля використання для службових поїздок ПП «Полімерторг» та закріпленням автомобіля за директором підприємства. За наведеним наказом встановлено тимчасову норму витрат бензину на автомобіль з розрахунку 10,5 літра на 100 км.

Позивачем 1 серпня 2008 року, 14 січня 2009 року, 13 січня 2010 року було укладено з ТОВ «Фёст» договори № Ф-145, № Ф-27 (т. 1 арк. спр. 216-218) про постачання бензину А-95 Premium, А-95, загальним терміном дії з 1 серпня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Факт постачання бензину позивачу та його оплати підтверджено видатковими накладними, рахунками фактури (т. 1 арк. спр. 195-215), виписками з банківського рахунку (т. 1 арк. спр. 219-239).

У бухгалтерському обліку відображено списання бензину марки А-95 на легковий автомобіль на власні потреби згідно актів на списання, а саме: акт № П-0000012 від 30.09.2008 на суму у розмірі 1355,00 грн., акт № П-0000016 від 31.10.2008 на суму у розмірі 969,43 грн., акт № П-0000017 від 30.11.2008 на суму у розмірі 940,99 грн., акт № П-00001 від 31.01.2009 на суму у розмірі 517,88 грн., акт № П-00005 від 28.02.2009 на суму у розмірі 428,75 грн., акт № П-00006 від 31.03.2009 на суму у розмірі 916,74 грн., акт № П-00008 від 30.04.2009 на суму у розмірі 966,00 грн., акт № П-000011 від 31.05.2009 на суму у розмірі 412,92 грн., акт № П-000013 від 30.06.2009 на суму у розмірі 804,90 грн., акт № П-000015 від 31.07.2009 на суму у розмірі 1484,40 грн., акт № П-000016 від 31.08.2009 на суму у розмірі 1336,69 грн., акт № П-000017 від 30.09.2009 на суму у розмірі 1585,50 грн., акт № П-000018 від 30.10.2009 на суму у розмірі 1370,84 грн., акт № П-000019 від 30.11.2009 на суму у розмірі 1204,16 грн., акт № П-000028 від 31.12.2009 на суму у розмірі 1089,00 грн., акт № П-00001 від 31.01.2010 на суму у розмірі 830,38 грн., акт № П-00002 від 26.02.2010 на суму у розмірі 998,89 грн., акт № П-00003 від 31.03.2010 на суму у розмірі 1724,63 грн., що підтверджено перевіркою відповідача (акт - т. 1 арк. спр. 16).

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. За частиною 1 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 1998 року за № 149/2589 (далі по тексту - Інструкція), підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг є подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3.

Пунктом 1.2 Інструкції визначено, що до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Позивачем до матеріалів справи надано в якості доказів позовних вимог подорожні листи службового легкового автомобіля типової форми № 3 за 2008-2010 роки (т. 1 арк. спр. 22-136), якими підтверджено, що списаний згідно актів бензин марки А-95 на легковий автомобіль був використаний в межах господарської (виробничої) діяльності підприємства. Суд першої інстанції правомірно долучив до справи та врахував ці докази, оскільки про відсутність під час перевірки подорожніх листі в акті перевірки податковим органом не зазначено, в той же час в акті наведений перелік актів на списання, які рахуються не поданими. Як правильно визначив суд першої інстанції, відповідач не заперечує та не ставить під сумнів розмір витрат позивача на придбання пально-мастильних матеріалів та зміст первинних документів, що підтверджують факт їх понесення.

Господарська операція з придбання (виготовлення) товарів (послуг), у тому числі основних фондів, до яких відноситься автомобіль, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закону «Про ПДВ») дає право платнику податку відобразити у податковому обліку суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв'язку з таким придбанням. Від напряму використання таких придбаних (виготовлених) товарів (послуг), у тому числі основних фондів, залежить облік ПДВ.За умови використання придбаних (виготовлених) товарів (послуг), у тому числі основних фондів, у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку суми ПДВ відображаються в складі податкового кредиту.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 5.4.10 пункту 5.4статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції чинній на час спірних правовідносин) (далі Закон «Про прибуток») не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

У відповідності до підпункту 5.4.10 пункту 5.4статті 5 Закону «Про прибуток» в податковому обліку з податку на прибуток приватне підприємство «Полімерторг» віднесло до складу валових витрат витрати по придбанню бензину у розмірі 50 %, використання якого в господарській діяльності підтверджено подорожніми листами, а списання відповідними актами.

У податковому обліку з податку на додану вартість позивач задекларував у складі податкового кредиту 100 відсотків вартості придбаного бензину на легковий автомобіль. Відповідач зазначає, що в порушення вимог пункту 4.2 статті 4 Закону «Про ПДВ», огляду на наявність використання бензину в виробничій та невиробничій діяльності, позивач занизив податкове зобовязання з ПДВ по придбаному бензину на легковий автотранспорт в сумі 1992 грн. Таке твердження податкового органу є неправомірним, оскільки при наявності доказів використання для виробничих потреб бензину в цілому, не вірно стверджувати про використання його частини в іншому напрямку за відсутності доказів такого використання, а також доказів перепродажу бензину іншим особам. В акті перевірки аналіз первинних документів з цього питання не наведений та чітко не визначений доказовий склад встановленого порушення, що є порушенням зі сторони посадових осіб податкового органу вимог пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, оскільки використання бензину у виробничій діяльності доведено матеріалами справи, то в податковий кредит позивач мав право включити всю суму нарахованого (сплаченого) податку в складі вартості придбаного бензину (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ») за належним чином оформленими податковими накладними, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а. с. 150-170) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ».

За вимогами пункту 4.2 статті 4 Закону «Про ПДВ» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як вбачається з наведеної норми, пункт 4.2 статті 4 Закону «Про ПДВ» не містить будь-яких посилань на підпункт 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону «Про прибуток» та не відсилає платника податку до вказаної норми з питань нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Підпункт 5.4.10 пункту 5.4. статті 5 Закону «Про прибуток» не містить зазначень про те, що та частина пально-мастильних матеріалів для легкового автомобіля, яка не була включена до складу валових витрат, не використовується в господарській діяльності або вважається такою, що була використана не у господарській діяльності. Зазначеною нормою законодавець лише встановив обмеження щодо включення понесених витрат по придбанню пально-мастильних матеріалів до складу валових витрат в певному розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів узгоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Лисичанську, що обумовлює залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та без змін постанови суду першої інстанції.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 28 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-6206/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-6206/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 31 січня 2011 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді: Г.М.Міронова

І.А.Васильєва