Ухвала суду № 16548616, 25.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року справа №2а-25000/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ляшенка Д.В.

суддів Чумака С.Ю. , Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання: Чеплигині П.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. № 2/8-266 від 25.01.2011 року

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. № 05-13-11-17/581 від 20.01.2011 року;

ОСОБА_4 за дов. № 05-13-11-17/14094 від 22.12.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2а-25000/10/0570 за адміністративним позовом Жданівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№ 3) до Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області «про скасування вимоги»,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Жданівська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№ 3) звернулась до суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області про скасування вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Шахтарським об'єднаним контрольно-ревізійним відділом з 05.05.2010 р. по 23.06.2010 р. проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача, про що складено акт № 43-17/21 від 30.06.2010 р., який підписано 02.07.2010 р. із запереченнями. Заперечення позивача ревізійним відділом не прийняті.

20.07.2010 р. позивачем отримана вимога ревізійного органу № 43-17-21/1151 від 20.07.2010 р. щодо усунення порушень, а саме: відшкодування зайво сплаченого підвищення посадових окладів державним службовцям, в тому числі за особливі умови праці з роботою з засудженими, за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. на загальну суму 68903,74 грн., відшкодування зайво сплаченої працівникам внаслідок встановлення непередбаченої законодавством надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 253106, 93 грн., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на загальну суму 117211, 88 грн., відшкодування понаднормового списання рису на суму 416,56 грн.

Із вказаною вимогою позивач не погоджується та зазнає, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери. Таким чином всі спеціалісті та працівники, які фактично працюють у системі виконання покарань є державними службовцями державної кримінально-виконавчої служби.

Також, відповідно до вимог діючого законодавства, розмір підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівникам за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, здійснюються відповідно до вимог Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях». Також позивач вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» передбачено надання права керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів встановлювати працівника, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особові умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах, у розмірах передбачених чинним законодавством. Всі посадові оклади працівників позивача встановлені з дотриманням вимог чинного законодавства, порушень щодо встановлення посадових окладів в ході ревізії не встановлено.

Позивач вказує, що відповідно до вимог наказу ДДУ ПВП № 247 від 24.12.2004 р. «Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я Державної виконавчої служби», до закладів охорони здоров'я державної виконавчої служби відносяться спеціалізовані туберкульозні лікарні, а Жданівська виправна колонія є саме спеціалізована туберкульозна лікарня середнього рівня безпеки. У довідці Держкомітету статистики зазначено основний від діяльності за КВЕД позивача як діяльність лікувальних закладів широкого профілю та спеціалізованих. Також постанову Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему «Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання» зазначено про установлення працівникам протитуберкульозних закладів підвищення посадових окладів на тридцять відсотків. Всі нарахування підвищень посадових окладів державним службовцям були проведені у межах затверджених кошторисів на 2008 р., 2009 р., та три місяці 2010 р., що відповідає вимогам Бюджетного кодексу України.

Жданівська виправна колонія є установою кримінально-виконавчої системи, у зв'язку з чим при встановленні надбавки за безперервну роботу позивач керувався вимогами наказу «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам та службовцям підприємств, установ, організацій та навальних закладів кримінально-виконавчої системи». Також зазначає, що всі нарахування процентної надбавки за безперервну роботу були проведені у межах затверджених кошторисів на 2008, 2009 та 3 місяці 2010 р., що відповідає вимогам Бюджетного кодексу України.

Щодо понаднормового списання рису, позивач зазначає, що діяв на підставі вказівки Державного департаменту України з питань виконання покарань, відповідно до якої з метою покращення та урізноманітнення харчування осіб, позбавлених волі, дозволяється заміна продукту харчування осіб, що тримаються в установах виконання покарань замінювати крупу різну на рис із розрахунку 100 грамів крупи на 100 грамів рису.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позов задоволено частково, а саме судом першої інстанції скасовано вимогу Шахтарського об'єднаного контрольно-ревізійного відділу № 43-17-13/1129 від 20.07.2010 р. в частині зобов'язання Жданівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№ 3) стягнути зайво сплаченої працівникам надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби в розмірі 253106, 93 грн., щодо стягнення підвищення посадових окладів державним службовцям на загальну суму 68903, 74 грн., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченим сумам по оплаті праці на загальну суму 117211, 88 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн. В задоволенні позову в частині скасування вимоги Шахтарського об'єднаного контрольно-ревізійного відділу № 43-17-13/1129 від 20.07.2010 р. щодо зобов'язання Жданівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№ 3) вжити заходів щодо відшкодування зайво списаних продуктів харчування (рису) на суму 416,56 грн. відмовлено.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Позивач Жданівська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№3), зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Жданівської міської ради 29.11.2009 р. (а.с. 10), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 08563101 (а.с. 11).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Відповідач Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 111 від 09.01.2001 р., має свої підрозділи, яким, зокрема, є Шахтарський об'єднаний контрольно-ревізійний відділу.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Шахтарським об'єднаним контрольно-ревізійним відділом була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої був складений акт № 43-17/21 від 30.06.2010 р. (а.с.12-33). Ревізією встановлені наступні порушення:

Шв порушення вимог п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконання влади, органів прокуратури, судів та інших органів», здійснено не передбачене збільшення посадових окладів, в тому числі за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими; за роботу у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., чим завищено посадові оклади на загальну суму 68903,74 грн.

Шв порушення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та п. 2 наказу Міністерства праці України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування ті їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.1996 р. № 77, п. 3.1 Наказу Державного департаменту з питань виконання покарань від 11.11.2005 р. № 184 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу» проведено встановлення та виплата непередбаченої нормативними документами надбавки робітникам і службовцям Виправної колонії за безперервну роботу за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. на загальну суму 253106, 93 грн.

Шв порушення додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 р. № 336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ», в якому не передбачено використання рису для виготовлення їжі для засуджених, тим саме понаднормово списано продуктів харчування (рису) на загальну суму 416,56 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними висновками акту ревізії, надіслав на адресу Шахтарського об'єднаного контрольно-ревізійного відділу заперечення до акту (а.с.56-63), на які був отриманий висновок від 15.07.2010, згідно до яких заперечення відхилені (а.с.52-55).

Пунктом 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» встановлено право органів контрольно-ревізійної служби пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження та використання державної власності та фінансів.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 (далі за текстом Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За наслідками ревізії Шахтарським об'єднаним контрольно-ревізійним відділом 20.07.2010 р. за № 43-14-21/1151 була спрямована на адресу Жданівської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 3) вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень (а.с.49-51), якою вимагається стягнути 68,9 тис. грн. виплачених завищених посадових окладів, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст. 127, 136 Кодексу законів про працю У країни. У разі пропуску встановленого строку-відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП); стягнути 253,11 тис. грн. виплачених надбавок за безперервну роботу, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених ст. 127, 136 Кодексу законів про працю України. У разі пропуску встановленого строку-відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП); понаднормово списані продукти харчування відшкодувати за рахунок винних осіб на загальну суму 0,42 тис. грн.

Вимога Шахтарського об'єднаного контрольно-ревізійного відділу щодо неправомірності проведення нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок засудженими, за роботу в кримінально-виконавчих установах закритого типу, також проведення нарахування та виплати розмірі збільшення посадового окладу за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими за роботу в кримінально-виконавчих установах обґрунтована 30 % посадового окладу тим, що проведення нарахування вказаних надбавки та збільшення не передбачено Постановою «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 та Наказу Мінпраці України «Про умови оплати робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.1996 року № 77 та є порушенням п.п.2 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв вказані доводи відповідача, в частині що стосується встановлених порушень щодо неправомірності проведення нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок засудженими, за роботу в кримінально-виконавчих установах та підвищення посадових окладів на 30 % за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими за роботу в кримінально-виконавчих установах закритого типу, з наступних підстав.

Як вбачається із довідки з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, організаційно-правовою формою позивача за КОПФГ є державна організація, форма власності є Державна, тобто Жданівська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№ 3) підпорядковане безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань, яке здійснює права та виконує обов'язки засновника підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області. Позивач є юридичною особою.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 року № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи» було затверджено Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи.

Відповідно до вказаної Інструкції процентна надбавка за безперервну роботу до тарифних ставок (посадових окладів) по основній посаді встановлюється у розмірі від 5% до 25%.

Слід зазначити, що Наказ № 98 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не має статусу нормативно-правового акту. Разом із тим, з огляду на зазначені вище приписи Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» зазначений Наказ є обов'язковим для виконання підприємствами установ виконання покарань, до яких відноситься й позивач.

Крім того, пунктом 2 Наказу № 98 зобов'язано начальників управлінь (самостійних відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань, управлінь (відділів, відділення) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, керівникам установ, організацій та навчальних закладів, підлеглих Департаменту, забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки за безперервну роботу відповідно до затвердженої Інструкції.

Крім того, згідно з п. 3 Наказу № 98, надбавка за безперервну роботу підлягає виплаті в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи, та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємств, що знаходяться на госпрозрахунку.

Тобто, Наказом № 98 передбачено умови, за яких повинна здійснюватися виплата вказаної надбавки, а саме: виплата надбавки у межах асигнувань, виділених на утримання підприємства; виплата надбавки за рахунок і в межах фонду оплати праці підприємства.

Згідно преамбули Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24.05.2000 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи», його затверджено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1999 р. № 653.

Відповідно до п. 7 цієї Постанови «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань», установлено, що джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 3 жовтня 2004 року № 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2004 р. за № 1312/9911, затверджено Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях.

Вказаним порядком передбачено право керівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, яка не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до преамбули Положення підпорядкований Державному департаменту України з питань виконання покарань та у своїй діяльності був зобов'язаний керуватися Наказами Державного департаменту України з питань виконання покарань та виплачувати процентну надбавку за безперервну роботу своїм робітникам і службовцям, що і було ним зроблено.

Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 3 жовтня 2004 року № 190, яким затверджено Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях є чинним, та позивач у своїй діяльності, що стосується спірних правовідносин, правомірно його застосовує.

Крім того, відповідно до п. 1 Переліку закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань 24.12.2004 р. № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2005 р. за № 142/10422, до лікарняних закладів та лікувально-профілактичних закладів особливого типу відносяться:

1.1. Спеціалізовані:

-Туберкульозна лікарня

-Дерматовенерологічна лікарня

-Психіатрична лікарня

1.2. Багатопрофільні:

-Лікарня

-Лікарня для інвалідів першої та другої груп, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації.

Як зазначлось раніше, відповідно до довідки ЄДРПОУ, Жданівська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 3) є лікувальним закладом широкого профілю та спеціалізованого, та відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 59 від 02.09.2009 р. є спеціалізованою туберкульозною лікарнею, середнього рівню безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз).

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 19 червня 2009 р. № 989-ІV «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання», установлено працівникам протитуберкульозних закладів, які безпосередньо обслуговують хворих на туберкульоз або працюють із матеріалом, що містить чи може містити мікобактерії туберкульозу, надбавку до заробітної плати не нижче 30 відсотків від розміру посадових окладів зазначених працівників.

Крім того, згідно з п. 6 Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях, підвищення посадових окладів працівникам за цим Порядком здійснюється лише в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ, у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ.

Таким чином, вищевикладеними нормами законодавства передбачено умови, за яких повинна здійснюватися виплата підвищення окладів, а саме: в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ, у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до ст. 3 цього Закону, правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Судом встановлено, що проведення вказаних надбавок і доплат було здійснено у межах бюджетного фінансування, встановленого відповідними кошторисами.

Шахтарський об'єднаних контрольно-ревізійний відділ під час ревізії зазначені питання не з'ясовував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про протиправність дій позивача у цій частині.

Крім того, ані у акті ревізії, ані у спірній вимозі відповідачем не вказано, які норми бюджетного законодавства позивач порушив при виплаті зазначеної надбавки своїм працівникам, а також не доведено, що у даному випадку мала місце втрата бюджетних коштів.

До того ж як вбачається із спірної вимоги відповідач зобов'язує стягнути зайво виплачені виплати з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст. 127, 136 Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до ст. 127 Кодексу Законів про працю України зазначено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

-для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

-при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

-при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідно до ст. 136 цього Кодексу, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

До того ж позивач підвівши виконання спірної вимоги в цій частині під стягнення зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст. 127, 136 Кодексу Законів про працю України, фактично унеможливив її виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої щодо задоволення позовних вимог про скасування вимоги в частині зобов'язання стягнути зайво сплаченої працівникам надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби в розмірі 253106, 93 грн., щодо стягнення підвищення посадових окладів державним службовцям на загальну суму 68903, 74 грн., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченим сумам по оплаті праці на загальну суму 117211, 88 грн.

Що стосується позовних вимог про скасування спірної вимоги в частині зобов'язання відшкодувати з осіб, винних у понаднормовому списані матеріальних цінностей на суму 416,56 грн., шкоду, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до акту ревізії, додатком № 2 та п. 8 Додатку № 3 Постанови КМУ «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальникам Міністерства внутрішніх справ» № 1 А від 16.06.1992 р. № 336 закладка рису по нормі харчування 1 А не передбачено.

Посилання позивача на вказівки заступника Голови Держдепартаменту № 7/1/1-6762 від 23.12.2009 р. щодо роз'яснення використання рису для харчування осіб, позбавлених волі судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Згідно п. 2 вказівки заступника Голови Держдепартаменту № 7/1/1-6762 від 23.12.2009 р. щодо роз'яснення використання рису для харчування осіб, позбавлених волі, з метою покращення та урізноманітнення харчування осіб, позбавлених волі, дозволяється згідно з Додатком 2 до Постанови КМУ від 16.06.1992 р. № 336 крупу різну за нормами (№ 1-Ю) заміняти на рис із розрахунку : за 100 грамів крупи різної (вівсяна, ячна, пшенична, пшоняна, манна, бобові та інші) видавати 100 грамів рису

Відповідно до приписів п. 8 Додатку № 3 Постанови КМУ «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ» № 1 А від 16.06.1992 р. № 336, заміна одних продуктів іншими здійснюється при відсутності на складах установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби системи МВС України і базах постачальників встановленого асортименту продуктів харчування за письмовим розпорядженням начальника установи. При цьому не повинна знижуватись харчова цінність добового раціону харчування.

Судом встановлено, що на складах позивача асортимент продуктів харчування дозволяв не проводити заміну продуктів харчування рисом. До того ж позивачем не надано письмових розпоряджень начальника установи щодо заміни одних продуктів іншими.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Жданівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№ 3) частково, оскільки відповідачем у повному обсязі не доведено правомірність прийняття вимоги № 17-13/1129 від 20.07.2010 р.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2а-25000/10/0570 залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 січня 2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 27 січня 2011 року.

Колегія суддів: