Ухвала суду № 16548598, 24.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року справа №2а-25694/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_2 дов. від 31 грудня 2010 року

від відповідача:ОСОБА_3 дов. від 3 вересня 2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 13 грудня 2010 року (повний текст складений та підписаний 20 грудня 2010 року)

по адміністративній справі№ 2а-25694/10/0570 (суддя Беломєстнов О.Ю.)

за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Піонер»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Піонер» (надалі позивач) до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0001311540/3 від 28 вересня 2010 року, № 0001321540/3 від 28 вересня 2010 року, №0001331540/3 від 28 вересня 2010 року задоволено, з огляду на правомірність заявлених вимог та протиправність прийнятих рішень.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001311540/3 від 28 вересня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 223,36 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001321540/3 від 28 вересня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4575,52 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001331540/3 від 28 вересня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15483,59 грн. (арк. справи 91-93).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не вірного застосування судом закону, що призвело до необґрунтованого та невірного рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 95-99).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради 11 березня 2003 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №291209, код ЄДРПОУ 32186934 (арк. справи 17) та знаходиться на податковому обліку у Добропільській ОДПІ.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» має відокремлені підрозділи, одним з яких є Шахта «Піонер». Зазначений підрозділ перебуває на податковому обліку податкового органу з 22 квітня 2003 року (арк. справи 9-14).

Відповідачем проведена перевірка відокремленого підрозділу шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля» з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених податкових зобовязань зі збору за спеціальне водокористування, платі за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 29 грудня 2009 року по 19 березня 2010 року, про що складений акт № 286/15-1/26319454 від 2 квітня 2010 року про результати невиїзної документальної перевірки (арк. справи 18-21).

На підставі цього акту прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001311540/0 від 14 квітня 2010 року (арк. справи 31), № 0001321540/0 від 14 квітня 2010 року (арк. справи 35), №0001331540/0 від 14 квітня 2010 року (арк. справи 33).

Позивачем зазначені рішення оскаржені в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення рішення № 0001311540/3 від 28 вересня 2010 року (арк. справи 22), № 0001321540/3 від 28 вересня 2010 року (арк. справи 23), №0001331540/3 від 28 вересня 2010 року (арк. справи 24).

Податковим повідомленням-рішенням від 28 вересня 2010 року № 0001311540/3 на підставі зазначеного акту перевірки, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 40 днів граничного строку сплати, узгодженої суми податкового зобовязання зі збору на спеціальне водокористування, визначений штраф у розмірі 20 відсотків у сумі 223,36 грн.

В основу застосування штрафу податковим органом покладена несвоєчасна сплата податкових зобовязань за 9 місяців 2009 року. Розрахунок наданий платником до податкового органу 5 листопада 2009 року, граничний термін сплати настав 20 листопада 2009 року, сплата за позицією податкового органу здійснена 29 грудня 2009 року платіжним дорученням №888.

Із зворотного боку облікової картки платника внесків вбачається, що погашення суми покладеної відповідачем в основу визначення штрафу здійснено за невизначеним документом (арк. справи 70-71).

Позивач доводить сплату суми зобовязань 19 листопада 2009 року платіжним дорученням № 769 у повному обсязі зазначеному розрахунком (арк. справи 38, 50).

Таким чином сплата суми у межах встановлених термінів доводить протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням від 28 вересня 2010 року № 0001321540/3 на підставі зазначеного акту, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку на 29 календарних днів, сплати узгодженої суми податкового зобовязання по платі за користування надрами загальнодержавного значення, визначений штраф у розмірі 10 відсотків, у сумі 4575,52 грн.

З акту перевірки вбачається, що в основу покладення штрафу відповідачем визначено несвоєчасну сплату плати за 9 місяців 2009 року у сумі 108278 грн. 99 коп. та за 2009 рік 150325 грн. 14 коп. Під час апеляційного провадження зясовано, що актом помилково визначений розрахунок за 2008 рік.

Згідно позиції податкового органу зобовязання за 9 місяців 2009 року погашені позивачем платіжними дорученнями №864 від 18 грудня 2009 року, та №26 від 29 січня 2010 року.

Зворотним боком облікової картки платника податків зазначено, що погашення здійснені за невизначеним документом (арк. справи 64-65).

За даними платника податків суми зобовязань сплачені 12 листопада 2009 року платіжним дорученням № 752, та 30 вересня 2009 року № 637 (арк. справи 51,52), у межах граничного строку яким є 20 листопада 2009 року. Таким чином повна сума зобовязань за 3 квартали сплачена в межах граничного строку.

Податкове правопорушення для застосування штрафу відсутнє.

Податковим повідомленням-рішенням від 28 вересня 2010 року № 0001331540/3 на підставі цього акту, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку на 71 календарний день, сплати узгодженої суми податкового зобовязання по платі за користування надрами загальнодержавного значення у розмірі 20 відсотків, визначений штраф у сумі 15483,59 грн.

В основу застосування штрафу покладено несвоєчасне погашення зобовязань частини плати за користування надрами за 2009 року у сумі 77417 грн. 95 коп. (повна сума зобовязань за розрахунком дорівнює 150325 грн. 14 коп.), граничний термін сплати зобовязань 20 лютого 2010 року. Податковий орган доводить сплату документом від 19 березня 2010 року № 38.

Позивач доводить сплату зобовязань платіжними дорученнями № 81 від 19 лютого 2010 року у сумі 49225 грн. 14 коп., № 864 від 18 грудня 2009 року на суму 10100 грн., та платіжним дорученням № 26 від 29 січня 2010 року на суму 91000 грн.(арк. справи 53-54).

Зазначені платіжні доручення доводять вчасну та повну сплату податкових зобовязань за 2009 рік.

Відсутність порушення позивачем строків сплати доводить безпідставність застосування податковим органом штрафу.

Доводи апелянта, щодо спрямування сплачених позивачем сум в рахунок зобовязань інших податкових періодів колегія суддів до уваги не приймає з огляду на зазначене.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, внаслідок чого постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-14, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679 "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим

органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7статті 7 Закону 2181, то слід ураховувати таке.

З аналізу норм наведеного Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 даного Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної

черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом 2181 заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно здійсненний розподіл сплачених позивачем сум, внаслідок чого відсутні підстави для спрямування сум на погашення пені, та надіслання позивачу повідомлень. Посилання на застосований податковим органом порядок обліку, дані якого використанні при формуванні повідомлень, що передбачений Інструкцією 276 колегія суддів не приймає, як такий, що не узгоджується з положеннями Закону України 2181, і не може бути прийнятий судом відповідно до статті 9 КАС України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2а-25694/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2а-25694/10/1270 залишити без змін.

Ухвала складена та проголошена у судовому засіданні 24 січня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко