Ухвала суду № 16548591, 24.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року справа №2а-7371/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 22 листопада 2010 року

по адміністративній справі№ 2а-7371/10/1270 (суддя Солоніченко О.В.)

за позовом підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 23 вересня 2010 року звернувся з позовом до суду про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення прийнятого відповідачем 25 серпня 2010 року № 0030861600\0 предметом якого визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 1098 грн., у тому числі 1098 грн. основного платежу, 52 грн. штрафні (фінансові) санкції. Провадження у справі відкрито 24 вересня 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року позов підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» (надалі позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську(надалі відповідач) задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську № 030861600/0 від 25 серпня 2010 року про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 1098,00 грн. (арк. справи 70-72).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 74-75).

Позивач заявою на імя суду від 17 січня 2011 року повідомив про неприбуття у судове засідання представника позивача.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Підприємство інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України», є юридичною особою з 31 березня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №1453, засноване на власності обєднання громадян, включено до ЄДРПОУ за номером 30339142, перебуває на податковому обліку Ленінської МДПІ у м. Луганську з 16 серпня 2005 року, є платником податку на додану вартість свідоцтво №17294249 НВ №360586 від 23 червня 2000 року (арк. справи 11-12).

Позивач має дозвіл на право користування пільгами з оподаткування у тому числі згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», з терміном дії з 1 лютого 2010 року по 1 січня 2011 року (арк. справи 8). На підтвердження застосування пільги надає довідку органу соціального захисту інвалідів про кількість працюючих інвалідів на загальну кількість працюючих на підприємстві громадської організації інвалідів (арк. справи 7).

Як платник податку на додану вартість позивач звітував 14 липня 2010 року до податкового органу декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року (арк. справи 20-24).

13 серпня 2010 року державним інспектором податкового органу проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість наслідки якої викладені в акті №1714/16 (арк. справи 10).

Під час перевірки виникло питання щодо фактичної сплати позивачем постачальникам сум податку на додану вартість у попередніх податкових періодах , як підстави для формування бюджетного відшкодування червня 2010 року. Ненадання підтверджуючих документів призвело до висновків податкового органу про збільшення суми, що за результатами звітного періоду (рядок 27 декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року) підлягає сплаті платником податку до бюджету на 1046 грн. Актом перевірки встановлені порушення позивачем підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податкове правопорушення полягає за висновком податкового органу у наступному.

В податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року позивачем відображено обсяг операцій у рядку 1 декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту» в сумі 16832 грн., сума ПДВ 3366 грн. В рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування» даних не наведено. З урахуванням вказаного у рядку 10.1 податкового кредиту в сумі 2320 грн. до сплати до бюджету, згідно декларації, підлягає 1046 грн. Позивач задекларував залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 2719 грн. (арк. справи 20-23).

Листом № 33477 від 29 липня 2010 року відповідач просить терміново надати документальне підтвердження та пояснення правомірності декларування залишку відємного значення по декларації з ПДВ за червень 2010 року, фактично сплаченого постачальниками, у попередніх податкових періодах (арк. справи 28).

Актом перевірки зафіксовано, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року підприємством невірно перенесено залишок відємного значення попереднього звітного періоду (декларація за травень 2010 року), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (декларація за червень 2010 року).

В поточному звітному (податковому) періоді - червень 2010 року, позивач задекларував позитивне значення (рядок 18.1 до декларації з ПДВ за червень 2010 року в сумі 1046,00 грн.).

Таким чином перевіркою встановлені наступні помилки:

-рядок 23 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 3765,00 грн., повинно бути 0,00 грн.;

-рядок 23.2 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 3765,00 грн., повинно бути 0,00 грн.;

-рядок 24 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 2719,00 грн., повинно бути 0,00 грн.;

-рядок 26 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 2719,00 грн., повинно бути 3765,00 грн.;

-рядок 27 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 0,00 грн., повинно бути 1046,00 грн.

Колегія суддів погоджує висновки податкового органу викладені у акті перевірки, та зазначає, що приписи підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» які визначають операції що звільняються від оподаткування, та приписи статті 7 даного закону, які регулюють порядок обчислення і сплати податку є різними за своїм правовим навантаженням. У запереченні на адміністративний позов, з точки зору відповідача, позивач, не вірно задекларувавши дані своїх операцій, позбавив себе права звільнення від сплати сум ПДВ (арк. справи 18-19). Таке твердження податкового органу є правильним з огляду на обставини спору.

Сплата податку на додану вартість є безумовною підставою права на бюджетне відшкодування, відомості декларації за травень 2010 року, та додатку 2 до декларації за червень, в якому відсутнє визначення частини залишку відємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

На підставі зазначеного акта у відповідності із підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач податковим повідомленням рішенням від 25 серпня 2010 року № 0030861600/0 визначив позивачу податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1098,00 грн., у тому числі 1046,00 грн. за основним платежем, та 52,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 27).

Підставою донарахування податку позивач визначив норми підпункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка визначає право на нарахування податку та складання податкових накладних. Дана норма жодних відносин до предмету спору не має.

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 (далі Закон України 2181).

Щодо податку.

Спірне податкове повідомлення рішення є актом індивідуальної дії, сформоване відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України 2181, вимоги якого серед іншого передбачають зазначення підстави для нарахування податку, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань. Наведена податковим органом норма підпункту 7.2.4 є хибною, інших підстав для визначення податку податковий орган не навів, додаткових пояснень з приводу норми покладеної в основу визначення податку не надав. В акті перевірки відсутнє жодне посилання на підпункти «а», «б», «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, норма визначення податку на додану вартість податковим органом не доведена. Давати оцінку іншим нормам, яки впливають на суть спірних відносин не передбачається можливим з огляду на їх не визначення як підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів вважає, що визначення податкового зобовязання є протиправним.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 цього закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Безпідставність визначення податку та неправомірність визначення мінімального розміру санкцій, що зазначені у наведеній нормі обумовлює протиправність застосування штрафу.

З огляду на безпідставне донарахування податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Обраний судом спосіб судового захисту узгоджується з приписами частини 4 статті 105 КАС України. Зазначена позивачем позовна вимога щодо визнання нечинним спірного рішення є такою, що не узгоджується з приписами вищезазначеної статті та застосовується виключно при особливостях розгляду нормативно-правових актів відповідно до статті 171 КАС України.

У даному випадку має місце вихід судом першої інстанції за межи позовних вимог, але в порушення частини 2 статті 11 КАС України такий вихід суд не обґрунтував.

Доводи апеляційної скарги податкового органу засновані на нормах матеріального права, у тому числі податкового законодавства, жадна з яких не наведена у акті перевірки та спірному податковому повідомленні-рішенні. Задача податкового органу у межах спірних відносин полягає у доведеності правомірності прийняття саме спірного рішення.

У якості підстави апеляційної скарги апелянт безпідставно навів норми статті 229 КАС України, які передбачають підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення судом касаційної інстанції.

Враховуючи зазначене підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 11, 18, 41, 185, 186, 195, 195-1, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року по справі № 2а-7371/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року по справі № 2а-7371/10/1270 залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 24 січня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко