Ухвала суду № 16548583, 19.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року справа №2а-7013/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.

за участю представників:

від позивача: Бєлах С.С.

від відповідача: Маштакова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-7013/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (далі за текстом позивач або ВАТ «Алчевський металургійний комбінат») звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі за текстом відповідач або СДПІ ВПП) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 00003108013/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-7013/10/1270 позоввідкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення задоволений.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003108013/0 від 02 вересня 2010 року, винесене спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» у розмірі 1730245 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, та просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач подав до СДПІ ВПП декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 75847958,00 грн.

СДПІ ВПП у м. Луганську, згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 7.7.5. п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ВАТ «АМК» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 р., за результатами якої складено акт від 17.08.2010 № 1021/08-3/05441447.

При проведенні перевірки СДПІ ВПП у м. Луганську встановлена відсутність надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України.

За результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року у розмірі 1730245 грн., що повязане з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей по результатам перевірки.

Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету.

Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано, підприємствами, які відсутні за місцезнаходженням, а також відсутні основні засоби, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності, повноваження директора та головного бухгалтера виконує 1 особа: ТОВ «Укрвторметсервіс», ТЗОВ «Укрметал-Ресурс», ТОВ «Мастер Груп», ТОВ «Строй Дизайн Проект Альтернатива» ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Донгруп.

В результаті чого данні обставини не дають можливості встановити факт сплати податку до бюджету, що є безперечною умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Виходячи з наведеного суми, по яких у червні 2010 року проведені розрахунки шляхом сплати коштів постачальникам, завищено на суму 1730245,00 грн.

Також відповідач зазначив, що судом першої інстанції не встановлено, за якими саме господарськими операціями сформовано спірний податковий кредит, не надано будь-якої оцінки таким операціям враховуючи їх специфіку, характер угод, не зясовано правомірність та реальність здійснення угод.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Зазначив, що стосовно оформлених податкових накладних за своєю формою, змістом по господарським операціям то вони відповідають вимогам законодавства. Розрахунки за придбаний товар ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» з своїми контрагентами у відповідний період здійснило.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Надані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Алчевської міської ради 30 березня 1994 року за № 357/1, перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 10 січня 2007 року та є платником податку на додану вартість. Зазначені обставини ніким не оспорювались.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ Алчевський металургійний комбінат» за травень 2010 року, про що було складено акт №874/08-31/05441447 від 27 липня 2010 року (арк. справи 10-15).

У акті перевірки зазначено, що у ході відпрацювання ланцюгу постачання продукції встановлено, що постачальником ТОВ «Укрметфлюси», яке є контрагентом позивача, є ТОВ «Пром-Укр-Інвест», яке за юридичною адресою не знаходиться, про що ГВПМ СДПІ по роботі ВПП у м. Луганську складено довідку від 23 липня 2010 року.

Також у ланцюгу постачання ВАТ «АМК» встановлено підприємство, що має ознаки «транзитності» ТОВ «Торговий дім «Дон-Енерджи», основним постачальника якого є ТОВ «ВКФ «Стой дизайн проект-Альтернатива», які за юридичною адресою не знаходяться.

У звязку з чим податковим органом зроблений висновок, що позивачем порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом завищення суми податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 1730245,00 грн.

17 серпня 2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» за червень 2010 року, про що було складено акт №1021/08-3/05441447 (арк. справи 16-30).

Актом встановлено, що позивачем завищено суми відємного значення поточного звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року, на загальну суму 8723446,00 грн., а також завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2010 року у загальній сумі 1730245,00 грн.

На обидва акти перевірки позивачем подані заперечення від 04 серпня 2010 року та від 25 серпня 2010 року (арк. справи 36-43), але у своїх листах № 14996/10/08-3109 від 13 серпня 2010 року та № 15820/10/08-3109 від 30 серпня 2010 року «Про розгляд заперечень» відповідач дійшов висновків щодо обґрунтованості результатів перевірок та про відсутність підстав для задоволення заперечень позивача (арк. справи 44-50).

На підставі акту перевірки № 1021/08-3/05441447 від 17 серпня 2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 N00003108013/0, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 1730245,00 грн. (а.с.35а). Підставою для винесення такого податкового повідомлення-рішення стало наявність встановленого порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 пункту 7.4, абз. 3 п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 пункту 7.7. статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.7., п.п.5.12.2 п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість» (№166 від 30.05.1997 року).

П. 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Колегія судів вважає безпідставними доводи апелянта при посиланні на зазначену норму, як на обовязкову наявність підстав бюджетного відшкодування такої, як переплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету, саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Зазначені підстави встановлені п. п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, при чому, як вбачається із змісту п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону (на яке йдеться посилання в податковому повідомленні-рішенні, як на встановлене порушення вимога законодавства), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно довідки АБ №071117 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності позивача є виробництво чавуну та сталі.

Колегія суддів вважає встановленим, що підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Укрметфлюси», який є платником податку на прибуток, укладено договір поставки № 015/233 від 5 березня 2010 року, з урахуванням додаткової угоди, згідно якого ТОВ «Укрметфлюси» зобовязалося поставити позивачу товар згідно додатків до даного договору, які узгоджуються сторонами додатково і є частиною цього договору. Згідно специфікацій № 1-4 від 05.03.10 р, 31.03.10 р., 30.04.10 р, 31.05.2010 р. ТОВ «Укрметфлюси» поставляло позивачу вапно за ціною 725 грн. за 1 тонну (а.с. 78-84 т.1)

Крім того, між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Дон-енерджи», укладено договір поставки № 015/1513 від 30 грудня 2009 року, з урахуванням додаткової угоди від 14.07.2010 року, згідно якого ТОВ «Торговий дім «Дон-Енерджи» зобовязалося поставити позивачу товар згідно додатків до даного договору, які узгоджуються сторонами додатково і є частиною цього договору. Згідно специфікацій № 1-8 ТОВ «Торговий дім «Дон-енерджи» поставляло позивачу вапно (а.с.85-99 т.1)

Факт постачання вапна позивачу та сплати за нього підтверджується наявними в матеріалах справи доказами- рахунками, податковими накладними, виданими ТОВ «Укрметфлюси», ТОВ «Торговий дім «Дон-енерджи» позивачу, випискою з банку щодо руху грошових коштів по рахунку Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», ЖД товаро-транспортними накладними та квитанціями про приймання вантажу.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вапно, яке було поставлено позивачу, використане в агломераційному цеху підприємства при виробництві агломерату, який в свою чергу використовується при виробництві чавуну, тобто відповідно до основного виду діяльності позивача, яке здійснює виробництво чавуну та сталі

Наявність у позивача усіх необхідних документів, підтверджуючих суму податку, включену до складу податкового кредиту, підтверджуються актом виїзної непланової документальної перевірки ВАТ «АМК» №874/08-31/05441447 від 27.07.2010 (а.с. 7-8) та актом №1021/08-3/05441447 від 17.08.2010, за яким було складено оскаржуване податкове повідомлення рішення від 02.09.2010.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як обовязкову умову сплату цих сум до бюджету контрагентом у другому ланцюгу постачання товару.

Підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Із аналізу норм Закону України “Про податок на додану вартість» вбачається, що Законом передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну. Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

В судовому засіданні встановлено, що з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року.

Як встановлено в судовому засіданні, на час здійснення господарських операцій (укладення договорів поставки), за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти позивача ТОВ «Торговий Дім «Дон-Енержі» та ТОВ «Укрметфлюси» включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Основною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали відомості відносно «тарнзитності» ТОВ «Торговий дім «Дон-Енежи» та відсутності за юридичною адресою ТОВ «Пром-Укр-Інвест». Податкове законодавство не містить поняття «транзитності» підприємства, а також не визначає відповідальності одного підприємства за відсутність за юридичною адресою іншого підприємства у звязку з чим позивач не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.

Як було встановлено, податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2010 року № 00003108013/0 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі акту перевірки, висновками якого встановлено порушення третіми особами (контрагентами платника податків) податкової дисципліни.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Колегія суддів дійшла висновку стосовно того, що позивач при визначені бюджетного відшкодування дотримався вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме визначив суму бюджетного відшкодування яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ним, як отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку чи третьою особою у другому ланцюгу постачання. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Тобто покупець не може нести відповідальність, а ні за несплату податків продавцями та третіми особами, а ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання Відповідача в прийнятому податковому повідомлені-рішенні від 02.09.2010 року на порушення п.5.7., п.п.5.12.2 п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість» №166 від 30.05.1997 року, вважає їх необґрунтованими. До того ж відповідачем взагалі не доведено та необґрунтована позиція такого порушення. Крім того, відповідно до п.п.5.12.2. п.5.12 статті 5 цього Порядку також передбачено при заповненні податкової декларації, що бюджетному відшкодування підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що повністю кореспондується вимогами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів не приймає доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість одним з постачальників товару ланцюгу постачання, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не підтвердження факту здійснення господарських операцій, колегія суддів позбавлена можливості прийняти доводи податкового органу з огляду на те, що вони спростовуються долученими до матеріалів справи належними документами, які доводять факт виконання господарських операцій повністю від укладення угод до оплати. Зазначені обставини повно та правильно встановлені судом першої інстанції.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару.

Колегія суду, погоджує висновки суду першої інстанції та правову позицію про задоволення позовних вимог Позивача, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 00003108013/0 в процесі здійснення владних управлінських функцій субєктом владних повноважень протиправним, в звязку з чим воно підлягає скасуванню, правомірності прийняття відповідачем свого рішення не доведено перед судом.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи апелянта на відсутність правових підстав для бюджетного відшкодування внаслідок не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, відсутністю фактичного постачання товарів/послуг від постачальника, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків та вказують на відсутність правових підстав для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Крім того, як було встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

А тому на час прийняття такого спірного податкового рішення повідомлення від 02.09.2010 року, яке, колегія суддів вважає засноване на припущеннях податкового органу не було жодних правових підстав.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про не встановлення судом першої інстанції господарських операцій відповідно до яких було сформовано податковий кредит, не надання правової оцінки операціям та правомірність, реальність таких правових угод. Судом першої інстанції у повному обсязі зясовані обставини справи та надана їм належна оцінка. Крім того, колегія суддів вважає, що у випадку наявних обґрунтованих сумнівів для податкового органу вважати порушення податкового законодавства, даний орган наділений відповідною компетенцією для здійснення такої перевірки і межах дослідчої перевірки, при наявних підставах порушити кримінальну справу, при винесені обвинувачу вального вироку судом, можливість ставити питання про нікчемність таких договорів, відсутність правомірності та їх реальності з застосуванням відповідних правових заходів та їх наслідків, у тому числі про відповідне зменшення кредитного відшкодування.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-7013/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-7013/10/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 січня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 24 січня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар