Ухвала суду № 16548585, 20.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року справа №2а-23815/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів Юрченко В.П. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І..

за участю представників:

від позивача - Костенко В.Л.

від відповідача Ковальчука Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 06 грудня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-23815/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой»

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000672303/0 від 06.10.2010 в сумі 25483 грн., № 0000662303/0 від 06.20.2010 в сумі 25318 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

15 жовтня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000672303/0 від 06.10.2010 в сумі 25483 грн., № 0000662303/0 від 06.10.2010 в сумі 25318 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним: ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Євроінвестстрой» за період листопад, грудень 2009 року, якою встановлено заниження ТОВ «Євроінвестстрой» податку на додану вартість на загальну суму 13863 грн. у тому числі за листопад 2009 року на суму 192 грн., за грудень 2009 року на суму 23047 грн. Завищено податок на додану вартість на загальну суму 9376 грн. у тому числі за січень 2009 року на суму 283 грн., за жовтень 2009 року на суму 7259 грн., за січень 2010 на суму 1834 грн. Занижено податок на прибуток на загальну суму 19975 грн. за 4 квартал 2009 року. Завищено податок на прибуток на загальну суму 2647 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 354 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 2293 грн. Позивач вказує, що мотивами для визнання відповідачем нікчемним правочину, укладеного між ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Виват-Пром» є визнання ланцюга нікчемних правочинів, укладених між ТОВ «Солана Трейд» та ТОВ «Автокрис», тобто укладені угоди не спричинили реального настання правових наслідків, крім того, ТОВ «Солана Трейд» на теперішній час банкрут, а ТОВ «Автокрис» має ознаки фіктивності та у цих підприємств за результатами аналізу податкової звітності не виявлено умов для здійснення господарської діяльності. Проте позивач зазначає, що договір між ним та ТОВ «Виват-Пром» укладений відповідно до вимог законодавства, на виконання зазначеного договору були виписані видаткові накладні, податкові накладні, проведені розрахунки за відвантажений товар, сформований податковий кредит належним чином, подані декларації, все підтверджується відповідними первинними документами. Крім того, вказує позивач, ТОВ «Євроінвестстрой» здійснювало подальшу реалізацію отриманих ТМЦ, а також виконання ремонтних робіт із використанням зазначених ТМЦ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року у справі № 2а-23815/10/0570 позов задоволено, скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька № 0000672303/0 від 06.10.2010 в сумі 25483 грн.; скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька № 0000662303/0 від 06.10.2010 в сумі 25318 грн.

Не погодившись з рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого та не вірного рішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що на підставі відомостей, отриманих від ДПІ у Київському районі м. Донецька стосовно ТОВ «Солана Трейд» та відомостей, отриманих від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська відносно ТОВ «Автокрис» встановлено відсутність фактичних господарських операцій між ТОВ «Солана Трейд» та ТОВ «Автокрис». В звязку з цим, укладені між ТОВ «Виват-Пром» та ТОВ «Солана Трейд» угоди не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та являються нікчемними. З огляду на те, що ТОВ «ВиватПром» реалізовувало запчастини, отримані за нікчемним правочином з ТОВ «Солана Трейд» на користь ТОВ «Євроінвестстрой», то угоди, укладені між ТОВ «ВиватПром» та ТОВ «Євроінвестстрой» є нікчемними.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» є юридичною особою, ідентифікацій код 34436084, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 08.06.2006 за № 12661020000018942, взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 08.06.2006 за № 1848, перебуває на обліку в ДПІ у Петровському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

З 13.09.2010 року по 24.09.2010 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька проводилася невиїзна документальна перевірка ТОВ «Євроінвестстрой» з питань правових відносин з ТОВ «Виват-Пром» за період листопад, грудень 2009 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 28.09.2010 № 3460/23-2/34436084, яким встановлені порушення ст. 3, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13863 грн., у тому числі за листопад 2009 року на суму 192 грн., за грудень 2009 року на суму 23047 грн.; завищено податок на додану вартість на загальну суму 9376 грн. у тому числі за січень 2009 року на суму 283 грн., за жовтень 2009 року на суму 7259 грн., за січень 2010 року на суму 1834 грн. Крім того, висновками акту встановлено порушення ст. 3, 4, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 19975 грн. за 4 квартал 2009; завищено податок на прибуток на загальну суму 2647 грн. у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 354 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 2293 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом прийняті: податкове повідомлення - рішення № 0000672303/0 від 06.10.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 25483 грн., у тому числі за основним платежем 13863 грн., штрафними санкціями 11620 грн., податкове повідомлення рішення № 0000662303/0 від 06.10.2010 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 25318 грн., у тому числі за основним платежем 17328 грн., штрафними санкціями 7990 грн.

Податковим органом зазначено про відсутність фактичних господарських операцій між ТОВ «Солана Трейд» та ТОВ «Автокрис». В звязку з цим, укладені між ТОВ «Виват-Пром» та ТОВ «Солана Трейд» угоди не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та являються нікчемними. З огляду на те, що ТОВ «ВиватПром» реалізовувало запчастини, отримані за нікчемним правочином з ТОВ «Солана Трейд» на користь ТОВ «Євроінвестстрой», то угоди, укладені між ТОВ «ВиватПром» та ТОВ «Євроінвестстрой» є нікчемними.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні ”, у тому числі статті 10 визначені функції державних податкових інспекцій щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

В п.п. 5.1.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.01.2009 року між ТОВ «Євроінвестстрой» (Покупець) та ТОВ «Виват-Пром» (Продавець) було укладено Договір № 4-05/01-2009, згідно якого Продавець зобовязується поставити Покупцю запчастини відповідно до рахунку фактури, а Покупець зобовязується прийняти та сплатити поставлену продукцію на умовах та в порядку, передбаченому цим договором. В листопаді-грудні 2009 року ТОВ «Євроінвестстрой» в особі директора ТОВ «Євроінвестстрой» ОСОБА_1 на підставі відповідних довіреностей, зареєстрованих в журналах реєстрації довіреностей за відповідні періоди, придбало у ТОВ «Виват-Пром» товарно-матеріальні цінності (запчастини), які оприбутковані та відповідним чином відображені у бухгалтерському обліку. А фактична сплата ТОВ «Євроінвестстрой» за поставлений від ТОВ «Виват Пром» товар підтверджується виписками банку.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, придбані у ТОВ «Виват-Пром» ТМЦ позивач в подальшому частково реалізовав іншим субєктам господарювання, частково використав при виконанні ремонтних робіт на користь інших підприємств. Факт реалізації підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що валові витрати і податковий кредит з ПДВ за цими господарськими операціями позивачем відображені правомірно.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування ”, платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

П.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі Закону України N 168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Тобто цією нормою встановлений порядок формування податкового кредиту з сум, які складаються з нарахованого або сплаченого податку.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України N 168/97-ВР, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків (відповідає сплаті податку);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (відповідає нарахуванню податку).

Таким чином, податковий кредит складається з сум нарахованого податку (за першою подією отримання податкової накладної) або сплаченого податку (за першою подією списання коштів). При цьому для формування кредиту у другому випадку в силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України N 168/97-ВР також необхідним є отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України N 168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Отже, право платника податку на податковий кредит по суті є дозволом зменшити податкові зобовязання з вказівкою на подію, з настанням якої цей дозвіл можливо реалізувати (перша з подій, що наведені у п.п. 7.5.1) та умов такої реалізації (наявність податкової накладної).

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. за № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (Далі - Порядок №165) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

П.2 Порядку №165 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, що містять суми податку на додану вартість відповідають вимогам п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно форми та порядку їх оформлення.

Крім того, згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, наданої представником відповідача, розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту ТОВ «Євроінвестстрой» у розмірі 107153,33 грн. та відповідно податкового зобовязання ТОВ «Виват-Пром» у розмірі 107153,33 грн., відсутні.

Отже, придбання ТМЦ (запчастин) у ТОВ «Виват Пром» є витратами позивача, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, та такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства .

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. І тільки у разі непідтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника податку могла бути застосована відповідальність у вигляді фінансовий санкцій.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року у справі № 2а-23815/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року у справі № 2а-23815/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі з 24 січня 2011 року.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов