Ухвала суду № 16548541, 18.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року справа №2а-23714/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Л.О.

За участю представника відповідача Сулімова О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2а-23714/10/0570 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.09.2010 року № 0001991510/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2а-23714/10/0570 позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.09.2010 року № 0001991510/0 задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 24.09.2010 року № 0001991510/0.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що активи платника податків, що має податковий борг, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передаються у податкову заставу, а тому платник податків позбавлений права вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань. Таким, чином відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, тому податковий орган має право здійснювати самостійний перерозподіл сплачених платником податку сум податкових зобовязань.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Сніжнеантрацит» м. Сніжне є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області.

20.09.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Торезі Донецької області було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати земельного податку по терміну нарахування 30.08.2007 року та 01.10.2007 року, за результатами якої складено акт№ 627/15-0/31906124 від 20.09.2010 року, яким встановлено порушення ст. 17 Закону України «Про плату за землю», платником несвоєчасно сплачено земельний податок по терміну нарахування 30.08.2007 року у розмірі 1456,93 грн. та по терміну 01.10.2007 рік у розмірі 1251,31 грн., по терміну нарахування 30.08.2010 рік у розмірі 1251,31 та не надано платіжне доручення установі банку на перерахування цього податку (а.с. 7).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001991510/0 від 24 вересня 2010 року про зобовязання сплатити штраф у розмірі 1459,94 грн. на підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ за затримку на 110 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання земельного податку (а.с.5).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Державне підприємство «Сніжнеантрацит» платіжними дорученнями № 1994 від 30.04.2010 року на суму 5000 грн.,

№ 2302 від 13.09.2010 року на суму 948,19 грн., № 2304 від 13.09.2010 року на суму 506,97 грн. та № 2303 від 13.09.2010 року на суму 1237,84 грн. перерахував кошти на оплату реструктуризованого податкового боргу з податку за землю по Закону України № 2711-ІV від 26.06.2005 року, рішення про розстрочення податкового боргу № 5/24-014-10 (а.с. 30-33).

Як вбачається з платіжних доручень зазначеними платіжними документами позивач перерахував поточні платежі з податкового боргу з податку за землю за розстрочкою відповідно до рішення № 5/24-014-10 про розстрочення податкового боргу, а не погашав податковий борг.

З акту перевірки, вбачається, що підставою для визначення строку затримки сплати податку за землю по розрахунку № 892 від 27.01.2007 року податкових зобовязань з податку за землю є платіжні доручення № 1994 від 30.04.2010 року, № 2302 від 13.09.2010 року,№ 2304 від 13.09.2010 року, № 2303 від 13.09.2010 року.

Отже, під час перевірки податковий орган враховував частину сум сплачених вищезазначеними платіжними дорученнями на погашення сум податкового боргу іншого періоду, ніж зазначено в платіжних документах, і ці дії потягли прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 24.09.2010 року.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (надалі Закон № 2181), згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі 50 відсотків такої суми.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобовязань орган державної влади повинний мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно-правовим актом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу відсутні такі повноваження на визначення податкових зобовязань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що всі активи платника податків знаходяться у податковій заставі, а тому діють обмеження щодо вільного розпорядження цими активами, зокрема грошовими коштами, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005, згідно з яким положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 визнано такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Податковим органом не надано доказів того, що саме перераховані кошти по сплаті реструктуризації податкового боргу перебували у податковій заставі.

При цьому відповідач в апеляційній скарзі в обґрунтування законності власних дій посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким податковий борг повинен погашатися раніше ніж податкові зобовязання, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Колегія суддів не може погодитися з таким доводом апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, сплачуючи грошові кошти та визначаючи призначення платежів, реалізує своє право власника грошових коштів на розпорядження ними, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у звязку з відсутністю у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобовязань, які погашаються зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, а тому оспорюванє податкове повідомлення-рішення, прийняте в наслідок дій відповідача, визнаних неправомірними, підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2а-23714/10/0570 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.09.2010 року № 0001991510/0 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 21 січня 2011 року.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.