Ухвала суду № 16548527, 19.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року справа №2а-23558/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняІванченко О. В.

за участю представників від:

позивача: не з»явився, повідомлений належним чином

відповідача: ОСОБА_1, представник за дов. від 26.08.10р.

ОСОБА_2, представник за дов. від 26.08.10р.

розглянувши у відкритому судовомуГорлівської обєднаної державної

засіданні апеляційну скаргу податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від03 грудня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-23558/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо

торгівля і фінанси»

до Горлівської обєднаної державної

податкової інспекції

про визнання неправомірним та скасування

податкового повідомлення рішення

№ 0000101533/0 від 06 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000101533/0 від 06 жовтня 2010 року (арк. спр. 4-7).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2010 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю, податкове повідомлення рішення № 0000101533/0 від 06 жовтня 2010 року Горлівської обєднаної державної податкової інспекції визнано неправомірним та скасовано (арк. спр. 102-104).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що подавши до податкового органу уточнюючу декларацію податкових зобовязань з орендної плати, позивач скористався правом, наданим йому пунктом 5.1, статті 5 Закону України від 04 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

Горлівська обєднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 105-108).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що згідно відповіді Горлівського міського відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 21 жовтня 2009 року № 2492 на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» зареєстровані договори оренди на земельні ділянки. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки. У відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України визнання договору недійсним не створює ніяких юридичних наслідків крім тих, що повязані з його недійсністю.

Штрафні санкції винесені за той період, коли договір оренди від 05 червня 2008 року, на підставі якого і винесено оспорюване податкове повідомлення рішення, ще був діючим (тобто до 10 серпня 2010 року).

Також, апелянт зазначає, що якщо зі змісту договору впливає, що він може бути визнаний недійсним лише на майбутнє, такий договір визначається недійсним саме на майбутнє. У цьому випадку судом припиняються відносини оренди на майбутнє.

Позивач у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 24653403 (арк. спр. 40-41).

Позивачем укладені наступні договори оренди землі.

Договір оренди землі від 23 травня 2008 року реєстраційний № 040815200601, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,0800 га. З урахуванням умов додаткової угоди № 1 до зазначеного договору, орендна плата складає 1 763 грн. 84 коп. на місяць.

Договір на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку № 0196 від 5 червня 2008 року, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0.01797 га, орендна плата складає 2 771 грн. 73 коп. на місяць (арк. спр. 11-12).

Договір оренди землі від 4 листопада 2008 року реєстраційний № 040815201175, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,2461 га. З урахуванням умов додаткової угоди № 1 до зазначеного договору, орендна плата складає 5 426 грн. 01 коп. на місяць (арк. спр. 13-17).

Договір оренди землі від 24 квітня 2009 року реєстраційний № 040915200261, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0.1137 га, орендна плата складає 839 грн. 86 коп. на місяць (арк. спр. 25-29).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26 травня 2010 року у справі №41/71пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» до Горлівської міської ради, третя особа - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція, договір № 0196 від 5 червня 2008 року на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку визнаний недійсним (арк. спр. 30-33).

29 вересня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, за результатами якої складено акт № 1967/15-3 (арк. спр. 35-37). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року за № 0000101533/0, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 нарахований штраф у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 11471 грн. 15 коп. (арк. спр. 34).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 та статті 13 Закону України «Про плату за землю». Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, згідно з яким, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування податковим органом штрафної санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов»язання з орендної плати з юридичних осіб.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 04 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон №509).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За правилами підпункту 1.2 статті 1 Закону №2181 податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами пункту 3 статті 9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до пункту 20.1 статті 20, пункту 21.1 статті 21 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами, що позивач самостійно визначив у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 19 лютого 2009 року податкові зобовязання з орендної плати за 2009 рік в сумі 191378 грн. 75 коп. (арк.. спр. 8), які уточнив протягом року уточнюючим документом від 19 травня 2009 та згодом уточнюючим документом від 19 серпня 2009 року (арк. спр. 10), за результатами яких сума податкових зобовязань за 2009 рік склала 105082 грн. 49 коп. Позивач самостійно сплачував зазначені податкові зобовязання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено зворотнім боком облікової картки позивача, що податковий орган зараховував поточні платежі за період червень-серпень 2010 року на погашення податкового боргу за жовтень 2009 року без врахування уточнюючих декларацій, посилаючись на рішення Господарського суду Донецької області від 26 травня 2010 року у справі №41/71пд про визнання недійсним договору на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку №0196 від 05 червня 2008 року, яке набрало чинності лише 10 серпня 2010 року, і саме з цієї дати платник має право коригувати суми плати за землю.

Проте, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. При цьому закон не визначає, що відсутність правових наслідків недійсного правочину залежить від часу набрання чинності судовим рішенням, яким такий правочин визнано недійсним.

Отже, подавши до податкового органу уточнюючу декларацію, позивач скористався правом, наданим йому пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181 якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 7 Закону №2181 передбачений вичерпаний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Отже, підстави вважати подання уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму податкового зобовязання, погашенням податкового боргу, відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу минулого періоду та нарахував штрафні санкції.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-23558/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-23558/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення №0000101533/0 від 06 жовтня 2010 року залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 19 січня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 21 січня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська