Ухвала суду № 16548518, 18.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року справа №2а-15015/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Юрченко В.П.

суддів: Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 570328 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від дотримання податкової дисципліни третіх осіб.

З постановою суду першої інстанції не погодилася Державна податкова інспекція в Дніпровському районі м. Києва, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вказує, що при проведені перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 року надмірна сплата податку на додану вартість по заявленій позивачем декларації за вказаний період не підтверджена, що повязано з неможливістю проведення перевірки по ТОВ «Компанія «Укргазпостач».

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів до апеляційного суду не прибули, про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» зареєстроване в якості юридичної особи Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією з 25 лютого 1999 року, про що зазначено у відповідному Свідоцтві Серія А00 №780402 (а.с. 9 т.1).

Як вбачається із зазначеного Свідоцтва та Статуту ТОВ «Словянська солевидобувна компанія» (нова редакція зареєстрованого 25 червня 2008 року за №10671050013009507 (а.с. 14 т.1) 25 червня 2008 року здійснено зміну місцезнаходження позивача на 84101, Донецька область, м. Словянськ, вул. Сучасна, б.33.

Позивач подав до ДПІ в Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 р. вх. №76827 від 18 липня 2008р. (а.с. 25 т.1) та додатки 1-5 до зазначеної декларації (а.с. 79-84 т.1), в тому числі заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 570328,00 гривень, визначеній у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року.

З 29 вересня 2008 року по 06 жовтня 2008 року ДПІ в Дніпровському районі м. Києва проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Словянська солевидобувна компанія» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 570328,00 гривень за червень 2008 року (декларація вх. №76827 від 18 липня 2008 року) на рахунок платника у банку, за наслідками якої складена відповідна Довідка від 06 жовтня 2008 року №3782/23/717-30098637 (а.с. 28 33 т.1).

Відповідно до висновків вказаної Довідки від 06 жовтня 2008 року №3782/23/717-30098637 перевіркою встановлено, що за результатами перевірки, в звязку з незнаходженням відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2008 року в сумі 570328,00 гривень.

Остаточний висновок щодо достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ буде складено після отримання результатів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника.

При цьому, у п.3.3 «Перевірка достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2008 року» Довідки від 06 жовтня 2008 року №3782/23/717-30098637 зазначено, що згідно вимогами 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями частина залишку відємного значення фактично сплачена ТОВ «Словянська солевидобувна компанія» постачальникам становить 570328,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, що підтверджують правомірність виникнення заявленої до відшкодування суми податку за червень 2008 року, а саме: Договір постачання природного газу від 11 червня 2008 року №137/08 з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІТімпекс-Ойл» (постачальник) та акти прийому-передачі природного газу до нього; Договір оренди транспортних засобів від 01 січня 2008 року №05/08 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (орендодавець) та акт прийому передачі до нього; Договір оренди споруд та обладнання від 01 січня 2008 року №04/08 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (орендодавець) та акт прийому передачі до нього; Договір постачання сировини від 01 січня 2008 року №06/08 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (постачальник) та видаткову накладну до нього; Договір купівлі-продажу від 03 червня 2008 року №38/08 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (продавець) та акт прийому передачі до нього; Договір на постачання природного газу від 01 червня 2008 року №09-13/1(2008)-Пр з Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (постачальник) та акт-рахунок № 23 від 30 червня 2008 року до нього; податкові накладні за травень 2008 року та червень 2008 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, вантажно-митні декларації.

Також, позивачем надана Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16 серпня 2010 року (а.с. 86 94 т.4), із записів 10 та 11 якої вбачається, що у 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазпостач» не було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, згідно записів 12 та 14 проводились реєстраційні дії по підтвердженню відомостей про юридичну особу. Згідно запису 15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазпостач» продовжує перебувати у Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому прийнято рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції виходячи з наступного.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. визначено, - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За визначенням пункту 1.8 цієї статті бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником податку сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів /послуг/ постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Посилання апелянта на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено звязок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, що ці етапи нерозривно повязані між собою, і тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, проте законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від сплати до Державного бюджету податку на додану вартість третіми особами.

Посилання апелянта на те, що розгляд справи здійснювався без фіксації судового засідання технічними засобами не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявний журнал судового засідання від 19 серпня 2010 року та довідка від 19 серпня 2010 року про неможливість створення архівної і робочої копії фонограми запису судового засідання з технічних причин (а.с. 96).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року у справі №2а-15015/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року у справі №2а-15015/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 21 січня 2011 року.

Колегія суддів: