Ухвала суду № 16548508, 19.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року справа №2а-22472/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бадахової Т.П.

суддів: Гаврищук Т.Г. , Білак С.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року по справі № 2а-22472/10/0570 за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у місті Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000411640/0 від 16.09.2010 року та № 0000421640/0 від 16.09.2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року Державного підприємства «Красноармійськвугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, що підпунктом 3.3.3 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. Тобто, на дуку апелянта, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобовязань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобовязань, та за їх рахунок.

Крім цього, апелянт зазначив, що підпунктом 3.1.1. статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що за наявності у платника податків податкового боргу не передбачено можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобовязань, що мають більш пізні терміни виникнення.

На думку апелянта, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» зареєстровано у ЄДРПОУ як юридична особа за номером 32087941.

16 вересня 2010 року співробітниками Державної податкової інспекції у місті Димитрові було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 07 липня 2010 року по 15 вересня 2010 року, про що складено акт № 228/15-32087941 (арк.спр. 8).

За результатами перевірки, відповідно з п.п.17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем було прийнято податкове повідомленнярішення №0000411640/0 яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, що складає 55021,12грн. та податкове повідомленнярішення №0000421640/0, яким позивачу також нараховано штрафні санкції у розмірі 20 % несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, що складає 448165грн. (арк.спр.6,7).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 19.08.2010 року , 10.09.2010 року та 10.09.2010 року позивачем до Державної податкової інспекції у місті Димитрові були подані уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких позивачем було зменшено суму, що підлягала сплаті до бюджету.

В той же час, наступними платіжними дорученнями позивач здійснював оплату податку на додану вартість, про що і зазначав у призначенні платежу, згідно договорів розстрочення податкових зобовязань:

- № 124 від 15.09.2010 року на загальну суму 23000грн., відповідно до договору № 9/24-113 від 31.03.2010 року;

- № 114 від 13.09.2010 року на загальну суму 33000грн. відповідно до договору № 9/24-113 від 31.03.2010 року;

- № 1085 від 31.08.2010 року на загальну суму 750000грн. відповідно до договору № 65 від 28.09.2010 року;

- № 075 від 27.08.2010 року на загальну суму 18000грн. відповідно до договору № 9/24-113 від 31.03.2010 року.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано здійснено врахування суми, що визначена в уточнюючих розрахунках, та сум, що сплачені вищенаведеними платіжними дорученнями, на погашення податкового боргу попередніх періодів, а саме боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених податковою декларацією за липень 2010 року.

Разом з цим, пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами ( обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Тобто, приписами вищенаведеного Закону не встановлено право чи обовязок відповідача змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» однією з підстав застосування фінансових санкцій є порушення платником податків гранічних строків проведення платежів, встановленим цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строки сплати податку на додану вартість встановлюються спеціальним законодавством, тому застосування фінансових санкцій за порушення строків, по данним спірним правовідносинам, є неправомірним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року по справі № 2а-22472/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року по справі № 2а-22472/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: Т.Г.Гаврищук

С.В.Білак