Ухвала суду № 16548501, 18.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Могильницький М.С.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року справа №2а-6988/07/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Чумака С.Ю. , Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімремонт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року по справі № 2а-6988/07/0570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімремонт» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька «про визнання недійсним рішення № 1321 від 07.09.2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну оплату страхувальником страхових внесків на суму 19774, 02 грн.», -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коксохімремонт» (далі за текстом ТОВ «Коксохімремонт») звернулось до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (далі за текстом УПФУ в Кіровському районі м. Донецька) про визнання недійсним рішення № 1321 від 07.09.2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну оплату страхувальником страхових внесків на суму 19774, 02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом Закон № 1058), згідно до якої строки сплати фінансових санкцій зупиняються до винесення судом рішення у випадку оскарження страхувальником вимог про сплату недоїмки. Позивач зазначає, що вимогу про сплату боргу № Ю-624 він оскаржив в судовому порядку, тому вважає, що пеня за весь період судового розгляду не повинна нараховуватись. Крім цього позивач зазначає, що на його особовому рахунку з 25.08.2005 року по 01.01.2006 року існувала переплата в розмірі 6 017 гривень, у зв'язку з цим він вважає, що з вини органу пенсійного фонду сума переплати не була зарахована в рахунок майбутніх платежів згідно до ст. 13 Закону № 1058. За таких підстав позивач вважає, що Пенсійний фонд не мав права нараховувати пеню на недоїмку, оскільки її не існувало.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у звязку з чим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Позивач ТОВ «Коксохімремонт» (ідентифікаційний код 24073015) є юридичною особою, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька.

За результатами проведеної відповідачем перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору, страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування був складений акт № 69 від 07 липня 2005 року, згідно до якого позивачеві донараховане зобов'язання на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 18 975, 78 гривень. Керівник ТОВ «Коксохімремонт» підписав зазначений акт без заперечень, отже погодився з висновками зазначеними в акті перевірки.

З картки особового рахунку страхувальника (позивача) вбачається, що сума донарахованих зобов'язань, 18 975, 78 гривень, зменшена на суму сплачених позивачем коштів, а саме 1 434, 11 гривень, таким чином недоїмка по внескам станом на 17.07.2005 року становить 17 541, 67 гривень.

Відповідно до приписів ч. 2, 3 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

22 серпня 2005 року відповідачем була надіслана Вимога про сплату боргу № Ю - 624 на суму 16 316, 52 гривень. Зазначена вимога оскаржена позивачем до суду, та за результатами судового розгляду визнана правомірною. 15 березня 2007 року Вищим адміністративним судом України винесене остаточне рішення у цій справі, тобто процедура судового оскарження закінчена.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання позивача на те, що згідно до ч. 13 ст. 106 Закону № 1058 строки сплати фінансових санкцій призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою. Зазначена норма не може бути підставою для зупинення нарахування фінансових санкцій, оскільки по-перше: рішення про застосування фінансових санкцій було винесене відповідачем 07 вересня 2007 року, тобто після закінчення процедури судового оскарження вимоги про сплату недоїмки, по-друге: в зазначеній нормі йдеться про «призупинення строків сплати фінансових санкцій», а не про «призупинення нарахування фінансових санкцій». Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачем правомірно нараховані штраф та пеня за весь період з моменту виникнення недоїмки (17.07.2005 року згідно до особової картки) та до моменту погашення недоїмки (08.06.2007 року згідно до особової картки).

Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 50 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначених норм відповідачем було винесене рішення № 1321 від 07 вересня 2007 року про стягнення суми штрафу у розмірі 50 % від суми недоїмки в розмірі 8 770, 84 гривні та нарахування пені в розмірі 11 003, 18 гривень.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що з вини органу пенсійного фонду сума переплати, яка облікувалась на особовому рахунку позивача, не була зарахована в рахунок сплати суми боргу з огляду на наступне.

Згідно до ч. 13 ст. 20 Закону № 1058 суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Згідно до п. 7. 2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 2-4 від 19.01.2002 року, повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до Пенсійного фонду, України або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників проводиться органом Пенсійного фонду України на підставі заяви платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав заяву про зарахування суми переплати в рахунок сплати суми боргу 08.06.2007 року.

Згідно до облікової картки позивача 08.06.2007 року відповідач зарахував в рахунок погашення суми боргу суму переплати, яка облікувалась на рахунку позивача.

Таким чином, відповідач правомірно діяв згідно до норм ч. 13 ст. 20 Закону № 1058 та п. 7.2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів.

Відповідачем доведена наявність суми боргу позивача та правомірність застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, надавши картки особового рахунку страхувальника (позивача) та розрахунок суми штрафних санкцій та нарахування пені.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого УПФУ в Кіровському районі м. Донецька рішення № 1321 від 07.09.2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну оплату страхувальником страхових внесків на суму 19 774, 02 грн., а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімремонт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року у справі № 2а-6988/07/0570 залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 18 січня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: