Ухвала суду № 16548499, 13.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року справа №2а-7617/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Казначеєва Е.Г.

суддів: Геращенка І.В. , Блохіна А.А.

при секретарі Дровнікової К.С. , за участю представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 13 вересня 2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-7617/10/1270 за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2010 року № 0001741840/0, № 0001751840/0, № 0001761840/0, № 0001771840/0, № 0001781840/0, № 0001791840/0, № 0001801840/0, № 0001811840/0, № 0001821840/0, № 0001831840/0, визнання протиправними дій щодо скерування сплачених сум у порядку календарної черговості виникнення боргу, зобовязання зарахувати сплачені суми відповідно до призначення платежу та провести відповідні коригування в особовому рахунку платника податків,-

ВСТАНОВИЛА:

06.10.2010 року позивач, Державне підприємство «Свердловантрацит» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2010 року № 0001741840/0, № 0001751840/0, № 0001761840/0, № 0001771840/0, № 0001781840/0, № 0001791840/0, № 0001801840/0, № 0001811840/0, № 0001821840/0, № 0001831840/0, визнання протиправними дій щодо скерування сплачених сум у порядку календарної черговості виникнення боргу, зобовязання зарахувати сплачені суми відповідно до призначення платежу та провести відповідні коригування в особовому рахунку платника податків.

В обґрунтування даного позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м. Свердловську за актом про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності внесення до бюджету сум комунального податку нарахованого за період з 19.02.2009 по 19.02.2010 № 653-15-20-32355669 від 31.05.2010 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2010, згідно яких Державному підприємству «Свердловантрацит» були нараховані штрафны санкці, посилаючись на п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з комунального податку: податкове повідомлення-рішення № 0001741840/0 на суму 431 грн. 40 коп. 20% ,податкове повідомлення-рішення № 0001751840/0 на суму 75 742 грн. 83 коп. 50%,податкове повідомлення-рішення № 0001761840/0 на суму 5 564 грн. 32 коп. 20%,податкове повідомлення-рішення № 0001771840/0 на суму 38 388 грн. 03 коп. 50%,податкове повідомлення-рішення № 0001781840/0 на суму 200 грн. 18 коп. 50%,податкове повідомлення-рішення № 0001791840/0 на суму 6 263 грн. 90 коп. 20%,податкове повідомлення-рішення № 0001801840/0 на суму 4 571 грн. 25 коп. 20%,податкове повідомлення-рішення № 0001811840/0 на суму 147 грн. 11 коп. 50%,податкове повідомлення-рішення № 0001821840/0 на суму 254 грн. 24 коп. 20%,податкове повідомлення-рішення № 0001831840/0 на суму 7 грн. 57 коп. 50%, а всьогона загальну суму 131570 грн. 83 коп.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій повинні бути визнані недійсними, оскільки зазначені податкової повідомлення-рішення не повинні були направлятись Державному підприємству «Свердловантрацит» у звязку з тим, що на момент складання акту податкові розрахунки по комунальному податку не були сплачені в повному обсязі, тому у відповідача відсутнє право по нарахуванню штрафних санкцій по розрахункам, які не погашені в повному обсязі.

Щож стосується визнання протиправними дій відповідача щодо скерування сплачених підприємством сум в порядку календарної черговості виникнення боргу позивач вказує на те, що ДПІ у м. Свердловську не повинна зарахувати сплачені підприємством суми (з конкретним призначенням платежу) в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, оскільки п.7.7 ст. 7 Закону №2181 не визначає кола осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Нормами вказаного закону чи іншим законодавством України не встановлюється право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінюватиподаткові зобов'язання, в рахуноксплати яких платник податків спрямував кошти. Крім того податковий орган не здійснював самостійні заходи з погашення податкового боргу за платника податків передбачені нормами вказаного Закону №2181

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року позовні вимоги про визнання недійсними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2010 року № 0001741840/0, № 0001751840/0, № 0001761840/0, № 0001771840/0, № 0001781840/0, № 0001791840/0, № 0001801840/0, № 0001811840/0, № 0001821840/0, № 0001831840/0, визнання протиправними дій щодо скерування сплачених сум у порядку календарної черговості виникнення боргу, зобовязання зарахувати сплачені суми відповідно до призначення платежу та провести відповідні коригування в особовому рахунку платника податків, повністю задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, суд, дійшов до висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-7617/10/1270 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у позовних вимогах в повному обсязі.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що при винесенні постанови судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме відповідач вважає, що згідно діючого податкового законодавства кошти,що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Крім того, відповідачем у скарзі зазначено, що підпунктом 7.1.1.п.7.1.ст.7 Закону України №2181 визначено, що джерелами сплати податкових зобов'язань або погашенням податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податків. Закон України №2181 є спеціальним законом з питань оподаткування та погашення податкових зобов”язань, нормами, якого не передбачено підстав для надання права платнику податків погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, наявності в нього непогашених сум податкових зобов”язань з більш ранніми термінами сплати накопичувати таким чином борг за період, що пройшов.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-XII від 04.12.1990 Державна податкова інспекція у м. Свердловську належить до системи органів державної податкової служби, яка здійснює свої функції у відповідності до ст.10 зазначеного закону.

Статтею 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з матеріалів справ судом першої інстанції встановлено та визнано сторонами, що позивач здійснював платежі по комунальним податкам, предметом спору є податкові повідомлення-рішення, якими визначені штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженних сум податкового зобов'язання, самостійний розподіл відповідачем сум, які сплачені платником податків-позивачем.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегя суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З вищенаведеного вбачається, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про неправомірність дій відповідача - Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області стосовно зарахування грошових коштів, сплачених позивачем за платіжними дорученнями не у відповідності з призначенням платежу та вказавши за необхідне зобовязати відповідача провести відповідні коригування в особовому рахунку платника податку.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2010 року № 0001741840/0, № 0001751840/0, № 0001761840/0, № 0001771840/0, № 0001781840/0, № 0001791840/0, № 0001801840/0, № 0001811840/0, № 0001821840/0, № 0001831840/0, згідно яких Державному підприємству «Свердловантрацит» були нараховані суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з комунального податку підлягають скасуванню.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 24,184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-7617/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-7617/10/1270 за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2010 року № 0001741840/0, № 0001751840/0, № 0001761840/0, № 0001771840/0, № 0001781840/0, № 0001791840/0, № 0001801840/0, № 0001811840/0, № 0001821840/0, № 0001831840/0, визнання протиправними дій щодо скерування сплачених сум у порядку календарної черговості виникнення боргу, зобовязання зарахувати сплачені суми відповідно до призначення платежу та провести відповідні коригування в особовому рахунку платника податків,- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 17 січня 2011 року.

Головуючий

суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.В.Геращенко

А.А.Блохін