Ухвала суду № 16548493, 18.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року справа №2а-7434/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Юрченко В.П. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І.

за участю представників:

від позивача Мєніної Ю.В.

від відповідача Берест Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 16 листопада 2010 року

по адміністративній справі № 2а-7434/10/1270

за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька ТЕЦ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську

про скасування повідомлення-рішення від 15.09.2010 р. № 0001688012/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Сєвєродонецька ТЕЦ» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2010 р. № 0001688012/0.

Позивач зазначив, що 07.09.2010 року відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питань повноти обчислення податку на додану вартість за квітень - травень 2010 року та взаємовідносини між підприємствами за цей же період, а саме: ТОВ «Авіноінвест», ПП «Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс», ТОВ «Технопромресурс ЛТД», якою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 23 277 грн. Підставою для прийняття висновків зазначена наявність у складі податкового кредиту позивача операцій по взаємовідносинам із вищенаведеними контрагентами ТОВ «Авіноінвест», ПП «Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс», ТОВ «Технопромресурс ЛТД» у податкових зобов'язаннях яких відповідні операції відображені не були.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач подав на нього заперечення, яке залишене листом відповідача № 16857/10/08-217 від 13.09.2010 р. без задоволення.

15.09.2010 р. відповідачем було прийнято повідомлення-рішення № 0001688012/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 34 647 грн. 30 коп., яке позивач просив скасувати, оскільки факт придбання, оприбуткування товарів (робіт, послуг) підтверджується податковими накладними та іншими документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-7434/10/1270 позовні вимоги задоволені, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську №0001688012/0 від 15.09.2010 р.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд, приймаючи оскаржуване рішення у справі, виходив лише з наявності первинних документів у позивача. При цьому, судом взагалі не встановлено, за якими саме господарськими операціями було сформовано спірний податковий кредит, не надано будь-якої правової оцінки таким операціям враховуючи їх специфіку, характер угод, не з'ясовано правомірність та реальність здійснення угод (з урахуванням того, що ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ" ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження фактичної поставки товарів).

Окрім цього, при винесенні рішення судом не було прийнято до уваги висновки акту ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 06.09.2010 р. № 194/15-20/34870211 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання ТОВ „Технопромресурс-ЛТД" за період квітень - липень 2010 року. Так, зазначеним актом встановлена відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у квітні - липні 2010 р. між ТОВ „Технопромресурс-ЛТД" та його контрагентами - ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ", окрім цього, встановлено, що посадові особи, представники за місцем реєстрації підприємства відсутні, тобто не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

07.09.2010 року на ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську проведена невиїзна документальна перевірка з питань повноти обчислення податку на додану вартість за квітень 2010 року травень 2010 року та взаємовідносини між підприємствами за цей же період, а саме:

- ТОВ «Авіноінвест»;

- ПП «Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс»;

- ТОВ «Технопромресурс ЛТД», за результатами перевірки складено акт від 07.09.2010 року № 1093/08-2/00131050.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість», п.п.5.9.1, п.5.9, п.5.10, ст.. 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 23277 грн., у тому числі за квітень 2010 року на 20595 грн., за травень 2010 року на 2682 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10-17) за квітень, травень 2010 року встановлено завищення задекларованих ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%» показників за квітень 2010 року у сумі 20595 грн., за травень 2010 року в сумі 2682 грн.

15.09.2010 р. відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0001688012/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 34 647 грн. 30 коп.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні ”, у тому числі статті 10 визначені функції державних податкових інспекцій щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N166 (далі порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені з декларації повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

18.05.2010 року та 17.06.2010 року позивачем подані податкові декларації по податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року із зазначенням в рядку 17 декларацій сум податкового кредиту відповідно за квітень 2010 року - 4869818 грн., за травень 2010 року - 797978 грн.

П.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі Закону України N 168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Тобто цією нормою встановлений порядок формування податкового кредиту з сум, які складаються з нарахованого або сплаченого податку.

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. за № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (Далі - Порядок №165) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

П.2 Порядку №165 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Позивачем надані наступні документи:

-податкова накладна видана продавцем ТОВ «Авіноінвест» покупцю позивачу № 203/4 від 02.04.2010 р. щодо придбання одягу із сплатою податку на додану вартість в сумі 3976,38 грн.(арк. справи 19);

-договір купівлі - продажу одягу № 172 від 16.02.2010 р. з продавцем ТОВ «Автоінвест» на загальну суму 99000грн., зі специфікацією та накладною (арк. справи 55-58), а також платіжне доручення № 1517 від 01.04.2010 р. з відміткою банку про перерахування продавцю коштів в сумі 23858,28 грн. (арк. справи 64);

-податкова накладна видана продавцем ТОВ «Технопромресурс ЛТД» покупцю позивачу № 120503 від 12.05.2010 р. щодо придбання обладнання із сплатою податку на додану вартість в сумі 2682,5 грн. (арк. справи 20);

-договір поставки обладнання № 270401 від 27.04.2010 р. з постачальником ТОВ «Технопромресурс ЛТД» на загальну суму 16095 грн. з урахуванням податку на додану вартість та видаткова накладна № т-200505 від 20.05.2010 року (арк. справи 51-54), а також платіжне доручення № 2038 із відміткою банку про перерахування постачальнику коштів в сумі 16095 грн. (арк. справи 63);

-податкова накладна видана продавцем ПП «Сєвєродонецький» хімпромпостачальник плюс» покупцю позивачу № 18 від 08.04.2010 р. щодо придбання будівельних матеріалів із сплатою податку на додану вартість в сумі 16619 грн.( арк. справи 21);

-договір купівлі-продажу матеріалів № 130 від 15.02.2010 р. з продавцем ПП «Сєвєрдонецький хімпромпостачальник плюс» на загальну суму 2388848 грн. зі специфікацією та накладною (арк. справи 59 - 62), а також платіжні доручення № 1583 від 07.04.2010 р., № 1583а від 07.04.2010 р. про перерахування продавцю відповідно 83905 грн., 16619 грн. (арк. справи 65).

Крім того, на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських угод та фактичної поставки товарів, позивачем додатково надані суду апеляційної інстанції копії приходних ордерів, копії актів приймання-передачі придбаних товарів, копії актів списання матеріалів, копії платіжних доручень та інші відповідні документи.

Отже, фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлений податковий кредит, підтверджується вказаними документами.

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника податку могла бути застосована відповідальність у вигляді фінансовий санкцій.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.

Посилання відповідача на нікчемність вказаних правочинів є необґрунтованим, оскільки відповідач не надав належних доказів, що вказані правочини порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а наявні в матеріалах справи докази підтверджують виконання зобовязань за вказаними договорами, що підтверджує правомірність формування позивачем валових витрат по спірним господарським операціям та неправомірність донарахування відповідачем податкових зобовязань з податку на додану вартість, податку на прибуток та донарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Не можуть бути взяті до уваги висновки Відповідача щодо неможливості підтвердження інформації по взаємовідносинах Позивача з контрагентами, оскільки відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-7434/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-7434/10/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі з 21 січня 2011 року.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов