Ухвала суду № 16548490, 17.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року справа №2а-24732/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л.

за участю представників:

від позивача:Ангелін І.І.

від відповідача:Леонов О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-24732/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горвуглемаш» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000332334/0 від 08 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горвуглемаш» (надалі позивач, ТОВ «Горвуглемаш») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000332334/0 від 08 жовтня 2010 року про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 54741 грн., у тому числі 36494 грн. за основним платежем, 18247 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31 січня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 31 січня 2008 року по 30 червня 2010 року (акт перевірки від 29 вересня 2010 року № 1965/23-311/35626678).

За змістом акту перевірки, позивачем було допущено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді включення суми ПДВ до складу податкового кредиту січня та квітня 2009 року у розмірі 36494 грн. згідно факсових копій податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТПФ Русь» на суму 10266 грн. та від ПП «ТК Піраміда» на суму 26228 грн.

Позивач стверджує, що ці обставини не відповідають дійсності, оскільки його контрагенти є платниками ПДВ та відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мають право складати та видавати позивачу податкові накладні. Крім того, під час перевірки були складені акти приймання-передачі податкових накладних, які були прийняті представниками відповідача без зауважень щодо наявності факсових копій таких накладних замість їх оригіналів. Також про це зазначено у додатку № 4 до акту перевірки. Представники відповідача мали право вилучити факсові копії під час проведення перевірки відповідно до п. 9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», однак цього не зробили, бо податкові накладні надавалися в оригіналах. Пояснення з цього факту від посадових осіб ТОВ «Горвуглемаш» не витребовувались.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-24732/10/0570 адміністративний позов ТОВ «Горвуглемаш» - задоволений. Визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000332334/0 від 08 жовтня 2010 року про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 54741 (пятдесят чотири тисячі сімсот сорок одна) грн., у тому числі 36494 (тридцять шість тисяч чотириста девяносто чотири) грн. - за основним платежем, 18247 (вісімнадцять тисяч двісті сорок сім) грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Горвуглемаш» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись не невірне застосування судом першої інстанції норми матеріального права та неповне зясування обставин, що мають суттєве значення по справі, також просив постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем було включено суми ПДВ до складу податкового кредиту січня та квітня 2009 року у розмірі 36494 грн. згідно факсових копій податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТПФ Русь» на суму 10266 грн. та від ПП «ТК Піраміда» на суму 26228 грн., чим були порушені норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 7 «Порядку заповнення податкової накладної» та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до яких, факсові копії податкових накладних не підлягають включенню до податкового кредиту.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що висновки податкового органу безпідставні, підприємством надавались належним чином оформлені податкові накладні при перевірці, які також надавались суду першої інстанції, крім того підприємством при включені до складу податного кредиту, ще був проведений розрахунок з контрагентами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Горвуглемаш» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 30 січня 2008 року, включено до ЄДРПОУ за № 35626678, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 663385 (арк. справи 37), довідкою Управління статистики у м. Горлівці № 05-80/38 від 31 січня 2008 року (арк. справи 38). Позивач перебуває на обліку як платник податків у Горлівській ОДПІ (Центрально-міське відділення) з 31 січня 2008 року за № 13565, що підтверджується довідкою від 31 січня 2008 року (арк. справи 39).

У період з 13 вересня 2010 року по 24 вересня 2010 року Горлівською ОДПІ проводилася планова виїзна перевірка ТОВ «Горвуглемаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.01.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 31 січня 2008 року по 30 червня 2010 року, за наслідками якої складено акт від 29 вересня 2010 року № 1965/23-311/35626678 (а.с.70-109).

Згідно з висновком акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Горвуглемаш» п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження податку на додану вартість за період з 31.01.2008 по 30.06.2010 в сумі 36494 грн., у т.ч. по періодам: за січень 2009 року в сумі 10266 грн., за квітень 2009 року в сумі 26228 грн. (аркуш 39 акту перевірки).

08 жовтня 2010 року Горлівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332334/0, яким позивачу згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 54741 грн., у т.ч. 36494 грн. за основним платежем, 18247 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 17).

Підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість відповідач вказав у податковому повідомленні-рішенні порушення ТОВ «Горвуглемаш» п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки, позивачем за січень, квітень 2009 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість було віднесено суму у розмірі 36494 грн. згідно факсових копій податкових накладних, які отримано від ТОВ «ТПФ Русь» на суму 10266 грн. та від ПП «ТК Піраміда» на суму 26228 грн. (аркуш 26-28 акту перевірки).

20 березня 2008 року ТОВ «Горвуглемаш» (Покупець) уклало із ТОВ «ТПФ Русь» (Постачальник) договір поставки № 2003, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується передати у власність, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (ГШО) за ціною і у кількості, згідно виставлених рахунків. Строк дії договору було встановлено до 31 грудня 2008 року (арк. справи 19).

30 грудня 2008 року між сторонами договору було укладено Додаткову угоду № 1, якою встановлено строк дії договору до 31 грудня 2009 року (арк. справи 20).

На виконання умов укладеної угоди у січні 2009р. позивач отримав від ТОВ «ТПФ Русь» товар на загальну суму 61598,22 грн., у т.ч. ПДВ 10266,37 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-27121 від 27 січня 2009 року (арк. справи 22).

27 січня 2009 року ТОВ «ТПФ Русь» видало позивачу податкову накладну № 27121, у якій вказало суму ПДВ 10266,37 грн. (арк. справи 23). Оригінал зазначеної податкової накладної надавався суду.

Зазначена податкова накладна була зареєстрована в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2009 року під № 3 (арк. справи 29).

Сума ПДВ згідно вказаної податкової накладної була включена до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009р. (арк. справи 26-28).

Крім того, 08 січня 2009 року ТОВ «Горвуглемаш» (Покупець) уклало із ПП «ТК Піраміда» (Постачальник) договір № 0101, згідно умов якого Постачальник зобовязується передати у власність, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (ГШО) по ціні і кількості, згідно виставлених рахунків. Строк дії договору у ньому встановлено до 31 грудня 2009 року (арк. справи 21).

На виконання умов укладеної угоди у квітні 2009 року позивач отримав від ПП «ТК Піраміда» товар на загальну суму 157367 грн., у т.ч. ПДВ 26227,83 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-13410 від 13 квітня 2009 року (арк. справи 24).

13 квітня 2009 року ПП «ТК Піраміда» видало позивачу податкову накладну № 13410, у якій вказало суму ПДВ 26227,83 грн. (арк. справи 25). Оригінал зазначеної податкової накладної надавався суду.

Зазначена податкова накладна була зареєстрована в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2009 року під № 1 (арк. справи 33).

Сума ПДВ згідно вказаної податкової накладної була включена до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року (арк. справи 30-32).

Вимоги до податкової накладної, визначені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Виходячи з акту перевірки та наданих податкових накладних до суду, останні відповідають зазначеним вимогам.

Але ж при прийнятті оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень, підставою для цього була не відповідність вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, тобто наявність не оригіналу податкових накладних, а факсових.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні вимоги містяться у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за N 233/2037.

Податкові накладні від 27 січня 2009 року № 27121 та від 13 квітня 2009 року № 13410, видані ТОВ «ТПФ Русь» та ПП «ТК Піраміда» відповідно, за своєю формою та змістом відповідають зазначеним вище вимогам (арк. справи 23, 25).

Згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивачем правомірно до складу податкового кредиту січня та квітня 2009 року включено суми податку на додану вартість, що підтверджені належними податковими накладними від 27 січня 2009 року № 27121 та від 13 квітня 2009 року № 13410, виданими ТОВ «ТПФ Русь» та ПП «ТК Піраміда» відповідно.

Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги на те, що підставою для включення до складу податкового кредиту вказаних періодів сум податку на додану вартість стали факсові копії, а не оригінали вищевказаних податкових накладних, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що зазначені податкові накладні, що були досліджені у судовому засіданні є належними та допустимими доказами у розумінні ст..70 КАС України, у сукупності з наявними матеріалами справи, поясненнями сторони позивача підтверджують факт наявності оригіналов податкових накладних, які стали підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, згідно з переліком надаваємих документів на документальну перевірку по ТОВ «Горвуглемаш», позивач надав до перевірки, серед інших документів, податкові накладні за січень та квітень 2009 року (а не їх копії). Про прийняття зазначених документів розписалась головний державний податковий ревізор-інспектор Горлівської ОДПІ Красовська І.К. (арк. справи 34-36). Згідно з направленням на перевірку № 003680 від 10 вересня 2010 року та актом перевірки, вказана особа входила до складу перевіряючих при проведенні перевірки ТОВ «Горвуглемаш».

Також, Додатком № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Горвуглемаш» (код ЄДРПОУ 35626678)» підтверджено, що перевірка проводилася у т.ч. на підставі податкових накладних за період з 31 січня 2008 року по 30 червня 2010 року (арк. справи 14-16).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на лист заступника начальника Горлівської ОДПІ від 23.09.2010 року (а.с.18), в якому також відсутні будь-які посилання на наявність факсових податкових накладних.

Крім того, у відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, відповідальність платника податку настає у разі не підтвердження на момент перевірки сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, а не у разі ненадання оригіналів податкових накладних. У даному випадку є підтвердженими суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту січня та квітня 2009 року. Отже, відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до змісту ст..71 КАС України встановлено, що обовязок по доведенню своїх вимог або заперечень проти вимог полягає на сторонах. Частиною другою цієї статі встановлена призумція вини відповідача - субєкта владних повноважень, який зобовязаний довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності у випадку, заперечення проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів належними доказами факт надання до перевірки факсових копій податкових накладних та обставину, що податковий кредит з ПДВ січня та квітня 2009 року формувався саме на підставі факсових копій податкових накладних.

Наявність належним чином оформлених (оригіналів) податкових накладних, які були досліджені у судовому засіданні не спростовують правомірності віднесення на підставі них позивачем, до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, та наголошує, що відповідач не довів законну підставу та правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000332334/0 від 08 жовтня 2010 року, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 195-1, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-24732/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-24732/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 січня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 21січня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова А.В.Гайдар