Ухвала суду № 16548479, 13.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року справа №2а-7277/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Юрченко В.П.

суддів: Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 20 серпня 2010 року №0000632360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за жовтень 2009 року в сумі 342 404 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 342404 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від дотримання податкової дисципліни третіх осіб.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вказує, що при проведені невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року надмірна сплата податку на додану вартість по заявленій позивачем декларації за вказаний період не підтверджена.

13 грудня 2010 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про приєднання до апеляційної скарги, в якій другий відповідач підтримує доводи у повному обсязі та просить задовольнити скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в скарзі. Представники позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Луганській області до апеляційного суду не прибув, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином. Надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінат», ідентифікаційний код 34721136, зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.11.2006 року, що підтверджується свідоцтвом серії А 00 № 714975 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.11). ТОВ «Рінат» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100006660 від 18.12.2006 року (а.с. 9).

Між сторонами виник спір з підстав правомірності вимоги на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, в звязку з тим, що по ланцюгу постачальників не підтверджена надмірна сплата податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рінат» подано податковому органу декларацію з податку на додану вартість, згідно якої заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1080 710 грн.

19 серпня 2010 року Ленінської міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено невиїзну перевірку ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року, за результатами якої складено акт №625/23-616/34721136 від 19.08.2010 року (а.с. 25-27).

Перевіркою встановлено порушення п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а сааме: актом зафіксовано, що за результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на суму 342404,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.08.2010 року №0000632360/0, яким ТОВ «Рінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 342404,00 грн. (а.с. 28).

Як вбачається зі матеріалів, Позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2006р. (а.с.52-53) у ЗАТ «Луганський трубний завод» придбано основні фонди (складські приміщення та будівля прохідної на суму 1132166,61 грн., в тому числі ПДВ - 188694,43 грн., що підтверджується податковою накладною №135 від 28.12.2006 року (а.с. 39). Також позивачем придбано обладнання на суму 96496,46 грн., в тому числі ПДВ 16082,74 грн., про що видані податкові накладні №152 від 22.12.2006 року та №54 від 18.01.2007 року (а.с.45-46).

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 26.12.2006р. (а.с. 48-51) ТОВ «СПМК-239» реалізувало ТОВ «Рінат» основні засоби (лісопильний цех, столярний цех, майстерню, прохідну, контору, водонапірну башню, кран-балку тощо) на загальну суму 318020,02 грн., у тому числі ПДВ 53003,34 грн., про що видані податкові накладні №9 від 27.12.2006 року та №10 від 27.12.2006 року (а.с.40).

Також, ТОВ «Союзтехстрой» згідно з договором поставки №033-09/07 від 26.09.2007 року (а.с. 84-87) реалізувало ТОВ «Рінат» металоконструкції на загальну суму 599084,18 грн., у тому числі ПДВ 99847,36 грн., про що позивачу видані видаткові накладні №РН-0000002 від 19.02.2008 року, №РН-0085 від 25.10.2007 року, а також податкові накладні №0000101 від 02.11.2007 року, 000085 від 28.09.2007 року (а.с. 90-93).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність спірного повідомлення - рішення податкового органу, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року з таких підстав.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. визначено, - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За визначенням пункту 1.8 цієї статті бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником податку сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів /послуг/ постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, проте законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від сплати до Державного бюджету податку на додану вартість третіми особами.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі №2а-7277/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі №2а-7277/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 18 січня 2011 року.

Колегія суддів: