Ухвала суду № 16548480, 13.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року справа №2а-6947/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Юрченко В.П.

суддів: Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Експорт» задоволені у повному обсязі. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення від 20 серпня 2010 № 0000542360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) за червень 2010 року у розмірі 964917,00 грн.Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Експорт» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2010 року у сумі 964917,00 грн. тастягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Експорт» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від дотримання податкової дисципліни третіх осіб.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вказує, що при проведені невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року надмірна сплата податку на додану вартість по заявленій позивачем декларації за вказаний період не підтверджена.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в скарзі. Представники позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Луганській області до апеляційного суду не прибув, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином. Надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт», ідентифікаційний код 35155783, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 за № 1382102 0000 013252 (а.с.26), перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську і є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100047550 НБ № 010411 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 19.06.2007 (а.с. 24).

Між сторонами виник спір з підстав правомірності вимоги на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, в звязку з тим, що по ланцюгу постачальників не підтверджена надмірна сплата податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» на виконання п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 20.07.2010 була подана з необхідними обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ № 71071 за червень 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 964917,00 грн. (а.с.9-10), з розрахунками бюджетного відшкодування та коригування сум ПДВ (а.с.11), довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.12), розрахунком суми бюджетного відшкодування (а.с.13), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.14), розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.15), які зареєстровані у першого відповідача.

На підставі службового посвідчення серії УЛГ № 007840, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ізваріним Т.Г. на підставі п.1, п.4 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно наказу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19.08.2010 № 981, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 613/23-616/35155783 від 19.08.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Принт-Експорт» (код 35155783) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за березень червень 2010 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з лютого по травень 2010 року (а.с.17-21).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», неможливо підтвердити ТОВ «Принт-Експорт» заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року на суму 964917 грн. (а.с.21), оскільки враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера.

20.08.2010 на підставі Акту перевірки від 19.08.2010 № 613/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення рішення № 0000542360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 964917,00 грн. (а.с.16).

В якості свідка судом апеляційної інстанції допитаний головний державний податковий ревізор інспектор відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Ізваріний Т.Г., який показав в судовому засіданні, що він проводив невиїзну документальну перевірку ТОВ «Принт-Експорт» по достовірності нарахування ПДВ в березні червні 2010 року та встановив, що виробник продукції ТОВ «Поли Пак» є основним постачальником ТОВ «Принт-Експорт». Порушень формування податкового зобовязання з ПДВ у ТОВ «Поли Пак» не встановлено, але зясувалося, що основні постачальники цього товариства або відсутні за місцезнаходженням, або мають податкову яму. В звязку з неможливістю підтвердити формування податкового кредиту ТОВ «Поли Пак» прийнято рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність спірного повідомлення - рішення податкового органу, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року з таких підстав.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. визначено, - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За визначенням пункту 1.8 цієї статті бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником податку сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів /послуг/ постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції, не встановлені вищевказані факти порушення контрагентами постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань, які можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено звязок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, що ці етапи нерозривно повязані між собою, і тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, проте законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від сплати до Державного бюджету податку на додану вартість третіми особами.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у справі №2а-6947/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у справі №2а-6947/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 18 січня 2011 року.

Колегія суддів: