Постанова № 16548473, 14.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 року справа №2а-25246/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Юрко І.В.

суддів: Міронової Г.М. , Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.,

за участю представника позивача Кісельова В.С., представника відповідача Головіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по справі № 2а-25246/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій відповідача 1 Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020565 від 05.11.2009 року, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020565 від 05.11.2009 року, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000743/1 від 05.11.2009 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 41222,99 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05.11.2009 року ним відповідно до порядку 1766 через свого митного брокера ЗАТ «Укрсервіс» (декларанта) було подано до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/9/012614 на товар - какао масло «РРР NON-DEO BLOCKS» для кондитерської промисловості, виробництва Кот Дівуар, з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) за ціною 7024,00 доларів США за 1000 кг. При цьому до декларації були надані всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару: контракт, комерційний інвойс, сертифікат про походження товару, сертифікат якості, комерційну пропозицію компанії продавця. Але відповідачем східною митницею було відмовлено у прийнятті декларації у звязку з тим, що позивач не подав додаткових документів, передбачених ст. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, про що було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації. 05.11.2009 року позивач отримав оскаржуване рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, яким Східна митниця самостійно визначила митну вартість товару, що ввозиться, за ціною 8310,00 доларів США за 1 кг ( тобто за другим методом, визначеним у ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України). З) метою недопущення простою виробництва та виникнення збитків позивач був вимушений збільшити вартість митну товару та надати відповідачу інші декларації про визначення митної вартості, внаслідок чого переплатив податок на додану вартість у загальному розмірі 41222,99 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач не погодився з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі, а дії митниці по визначенню митної вартості, заявлених позивачем товарів та видачі спірних рішень про визначення митної вартості та карток відмови в митному оформленні є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та правомірність яких у повній мірі підтверджена наданими суду доказами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» (Далі -ЗАТ «ВО «Конті») є юридичною особою, зареєстроване 22.10.1997 виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 315851 (а.с. 119). Підприємство включене до ЄДРПОУ за № 25112243, здійснює, у тому числі, виробництво какао, шоколаду, оптову та роздрібну торгівлю шоколадними та кондитерськими виробами, що підтверджується Довідкою серії АА № 051497, виданою Головним управлінням статистики у Донецькій області від 30.09.2009 (а.с. 120).

Відповідач - Східна митниця - є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, включена до ЄДРПОУ за № 35793589, є органом державної влади. Отже, Східна митниця є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між компанією «GRACOMAR S.L.», як продавцем, та ЗАТ «ВО «Конті», як покупцем, 30.10.2009 року укладено контракт № ТР-90.

Згідно умов контракту продавець забезпечує доставку товарів на умовах поставки у відповідності до «Інкотермс 2000» на митний ліцензійний склад, розташований за адресою: Україна, м. Макіївка, пров. Трочинського, 22.

Вказаний товар був поставлений на митну територію України, задекларований у режимі «Імпорт-74» та розміщений на митному ліцензійному складі.

Митним брокером позивача ЗАТ «Укрсервіс» 05.11.2009 року був задекларований товар - какао масло «РРР NON-DEO BLOCKS» у кількості 20 000 кг за ціною 7024,00 доларів США за 1000 кг, тобто на загальну митну вартість 140 480,00 доларів США, про що подано Декларацію митної вартості Форми ДМВ-1 № 700000005/9/012614 від 05.11.2009 року (а.с. 67-68). До вказаної Декларації митний брокер додав такі документи:

контракт № ТР-90 від 30.10.2009 року укладений між компанією „GRACOMAR S.L.", як продавцем, та ЗАТ «ВО «Конті», як покупцем;

комерційний інвойс : 20091030/ТР/90/1 від 30.10.2009 року;

сертифікат про проходження товару;

сертифікат якості;

комерційну пропозицію від 08.10.2009 року.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Як встановлено п.п. 3, 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості. Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.98 року № 339 затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, який визначає наступне:

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України, зокрема, шляхом:

1.Перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 (далі по тексту - Порядок).

2.Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

-рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного Кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Крім того, Порядком роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Держмитслужби від 24.06.2009 року № 602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.07.09 за N 669/16685 (далі - Порядок 602) визначено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до Порядку 1766 .

При цьому, згідно Порядку 602 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:

« 1.9. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

….1.11. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів».

Згідно п.8 розділу 2 Порядку 602 митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів зокрема у випадках, якщо

- декларантом не подано або подано з порушенням строку встановленого пунктом 13 Порядку 1766 додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів;

-у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності, а також наявні умови, що унеможливлюють використання декларантом обраного методу визначення митної вартості.

Пунктом 3 розділу 3 Порядку 602 також визначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (далі ЄАІСДМСУ).

Вищенаведені норми взагалі не враховані судом першої інстанції при винесенні ним постанови та не застосовані до спірних правовідносин.

Під час контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого за ВМД № 700000005/9/012614 від 05.11.09 встановлено, що задекларована митна вартість товару «какао масло РРР NON-DEO BLOCKS» складала 7,024 дол. СПІА/кг, в той час коли згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) рівень митної вартості аналогічного товару складав 831 дол. США/кг.

Судом першої інстанції при постанові оскаржуваного рішення не враховані положення як ст. 88 МK України, відповідно якої декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур, так і п. 11 Порядку, яким визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи, а саме:

1)калькуляцію фірми виробника товару (оригінал);

2)прайс-лист фірми-виробника товару (оригінал);

3)копія ВМД країни відправлення;

4)бухгалтерські документи про оплату товару;

5)договір з третіми особами;

6)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

7)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством ( а.с.67).

Як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник митного органу, сумніви у обґрунтованості заявленої митної вартості товару виникли у звязку з відсутністю письмових обґрунтувань вказаної вартості, оскільки хоча п. 2.3 Контракту № ТР-90 від 20.10.2009 року і визначено, що в ціну товару входить вартість доставки, тари, маркировки та упаковки товару, але в контракті та доданих до нього документах відсутня калькуляція та вартість вказаних послуг. Крім того, оскільки продавець за вказаним контрактом не є виробником продукції, відсутні та надані позивачем на вимогу митного органу документи виробника товару, підтверджуючі задекларовану митну вартість товару.

У звязку з наявністю обґрунтованих сумнівів в заявленій митній вартості товару митницею і були запитані вищенаведені додаткові документи для її підтвердження, про що декларант позивача був повідомлений письмово 05.11.09 року.

Декларант позивача вимогу митного органу про надання додаткових документів в підтвердження митної вартості товару не оскаржував.

Якщо декларант надає на вимогу митного органу додаткові документи, то відповідно до ч. 5 п. 12 Порядку він власноручно зазначає на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості перелік та реквізити документів, дату їх подання, своє прізвище, тощо, засвідчує їх підписом, що скріплюється печаткою.

Суд першої інстанції не врахував, що відсутність такого напису на зворотному боці декларації митної вартості до ВМД № 700000005/2009/012614 спростовує твердження позивача, що митниці були надані всі необхідні документи.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством десятиденний термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

05.11.09 року декларант позивача зробив напис «надання документів вказаного вище переліку вважаємо недоцільним...», тим самим фактично перебравши на себе повноваження митного органу. Адже саме митному органу, а не декларанту нормативно-правовими актами з митної справи надано право визначати достатність наданих та доцільність витребування додаткових документів.

Отже, декларант фактично відмовився від подання додаткових документів. Натомість судом першої інстанції взагалі не надано оцінки цьому факту.

Що стосується викладених декларантом позивача на зворотному боці декларації митної вартості міркувань з приводу доцільності витребування митницею документів, судом першої інстанції не взято до уваги, що, по-перше, порядок передбачає лише зазначення переліків запитаних митницею та наданих декларантом документів на зворотному боці декларації митної вартості, будь-які інші записи вказаним порядком не передбачені; по - друге, положення як Митного кодексу України, так і Порядку чітко визначають обовязок декларанта надавати на вимогу митниці необхідні для здійснення митного оформлення документи. Доцільність витребування певних документів визначає виключно митний орган як контролюючий з питань митної справи.

Зокрема, така позиція підтверджена і Вищим адміністративним судом України в справі № К-5 743 6/09 за позовом ТОВ «Меркурій» до Східної митниці, який визначає, що «обовязок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обовязку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості».

Також колегія суддів зазначає про неналежність посилань позивача на Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються, затверджених наказом Держмитслужби від 31.01.07 року № 74.

Позивач помилково вважає, що даний наказ нібито зобовязує митницю перед запитом про надання додаткових документів провести обчислення прямих витрат на виробництво товару.

Згідно п.п. 3.2 Рекомендацій - обчислення прямих витрат на виробництво товару здійснюється посадовою особою митного органу відповідно до інформації, надісланої Держмитслужбою при митному оформленні окремих видів товарів. Інформації, на підставі якої можливо здійснити розрахунок прямих витрат на виробництво товару - какао масло, до митниці Держмитслужбою не направлялося. Тому саме ненадання позивачем запитаної митницею калькуляції на виробництво товару й зумовило неможливість обчислити відповідні витрати. Адже у митниці відсутня будь-яка інформація щодо витрат на виробництва спірного товару, країна походження якого Кот Дівуар.

Наказ № 74 від 31.01.2007 року є підзаконним нормативним актом і не може бути визнаний вище, чим норми Митного кодексу України.

Також не є доречним посилання позивача на положення ч. 3 ст. 265 МК України, які визначають, що в разі, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво товару, митний орган має право зобовязати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

По- перше, дана норма, як помилково вважає позивач, жодним чином не зобовязує митний орган здійснювати розрахунки витрат на виробництво декларуємого товару.

По-друге, в даному випадку йдеться про зобовязання декларанта обчислити митну вартість іншим способом.

В спірному випадку саме митний орган, а не декларант, визначив митну вартість на рівні 8,031 доларів СІЛА за кг та застосував другий метод визначення митної вартості. Позивач лише погодився з цим та подав нову ВМД та ДМВ (форми 2) із скоригованою відповідно до рішення митниці митною вартістю.

Таким чином дана норма не має відношення до спірних правовідносин, адже сам митний орган, на підставі наявної у нього в ЄАІС ДМСУ інформації (а не на підставі розрахунків виробництва) визначив митну вартість та виніс спірне рішення. Судом першої інстанції також не надано оцінки тому факту, що жодного належного обґрунтування ненадання до митниці запитуваних документів позивач не навів.

Стосовно договорів з третіми особами та відповідних розрахунків у митниці були цілком обєктивні підстави їх вимагати, оскільки в спірному випадку має місце так званий «непрямий» контракт:

- продавцем товару згідно зовнішньоекономічних контрактів є іноземний контрагент - фірма «GRACOMAR S.L», Іспанія;

-виробником цього товару є фірма «CARGILL COCOA SARL», Кот-Дівуар;

-поставка в Україну здійснюється «CARGILL COCOA SARL», Кот-Дівуар за дорученням «CARGILL B.V.CARGILL COCOA» (Нідерланди).

Також згідно п. 1.2. контракту № ТР-90 відвантаження товару «будет производиться со склада компании ДП «БС Торг Сервис», ул.Стуса,2б, г. Одеса, Украйна, по поручению компании Car gill B.V. Cargill Cocoa, Веердик 82, 1531 Вормер, действующей по поручению Продавца».

Зазначене дає цілком обєктивні підстави вбачати наявність інших договірних стосунків між продавцем товару та третіми особами під час доставлення товару покупцю, тобто позивачеві.

Інформація щодо вищевказаних витрат та щодо договірних стосунків, що можуть вплинути на формування митної вартості і була необхідна митному органу.

Неможливість (або небажання) декларанта надати такі документи жодним чином не може свідчити про неправомірність дій митниці при їх витребуванні у відповідності з п. 11 Порядку

Обов'язок доведення правильності обчислення митної вартості належить саме декларантові під час митного оформлення. Той факт, що позивачем не здійснено жодних дій для підтвердження заявленої митної вартості, не отримані необхідні документи, призводить до коригування митної вартості митним органом на підставі наявної у нього інформації.

05.11.2009 року відділом контролю митної вартості Східної митниці, до Декларації митної вартості Форми ДМВ-1 № 700000005/9/012614 від 05.11.2009, прийнято оскаржуване Рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000743/1- какао масла «РРР NON-DEO BLOCKS», одержаного за контрактом ТР-90, яким була відкоригована митна вартість товару у бік збільшення, із застосуванням методу № 2, передбаченого ст. 265 Митного кодексу України та визначена у гривнях у розмірі 1125919,10 грн., у доларах США - 166200,00 (а.с. 72).

Також, 05.11.2009 року Східною митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020565 із зазначенням причини відмови - відсутність підтверджуючих документів згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766. У Картці також зазначені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України - подання ВМД з коригуванням вартості товару (а.с. 71).

Відповідно до частинами 3, 4, 5 ст. 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обовязкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів. Строк дії гарантійних зобовязань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Натомість позивач не звертався до відповідача з листом про випуск товару, що ним декларувався, у вільний обіг під гарантію.

Навпаки, позивачем було самостійно подано нову декларацію з вартістю товару, який декларується, за ціною, визначеною митним органом, та сплачено мито за більшою ціною. Вказані дії позивача є фактом узгодження нової ціни товару з митним органом.

Позивач як декларант не скористався правом випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових платежів), що в подальшому надало б йому право звернутися до митного органу із заявою про перевірку визначеної митним органом митної вартості товару та прийняття рішення про можливість застосування заявленої позивачем митної вартості з поверненням надмірно сплаченої суми мита та податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що дії митниці як контролюючого органу та декларанта як платника податку при визначенні розміру податку та його сплаті за поданою вантажною митною декларацією регулюються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. За пунктом 5.1 статті 5 вказаного закону податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивач подав нові вантажну митну декларацію та декларацію митної вартості з визначенням митної вартості за рішенням митниці, тому з моменту подання нових декларацій податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість і мита були узгодженими в тому обсязі, який визначив безпосередньо позивач і оскарженню не підлягали. Тим більше, самостійно узгоджена та сплачена сума ПДВ не підлягає стягненню як надмірно сплачена, оскільки списання з депозитного рахунку попередньо сплаченої суми податку було проведено митницею на підставі поданої позивачем декларації.

Таким чином, апеляційна скарга Східної митниці належить задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановою судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по справі № 2а-25246/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по справі № 2а-25246/10/0570 - скасувати.

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 17 січня 2011року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді: Г.М.Міронова

В.Г.Яманко