Ухвала суду № 16548410, 12.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 року справа №2а-25484/10/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Літвіновій Л.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 24.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соната» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соната» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковою інспекцією порушено застосування підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» при прийнятті рішення про неприйняття податкової декларації, зауважив, що подана ними до податкового органу декларація відповідає вимогам, що визначені чинним законодавством, через що рішення про неприйняття цієї декларації є незаконним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, не погодившись з цим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість від 08.10.10 року №106558 невірно зазначено основний реквізит, а саме замість юридичної адреси платника податку вказана фактична адреса, яка не має правового значення. Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Юридичною адресою платника ПДВ згідно повних відомостей про ТОВ «Соната» є м. Донецьк, пр-т Миру, буд. 11, кв. 7, що не відповідає тій адресі, яка зазначена платником у податковій декларації.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник апелянта до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Соната» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 31297664, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та є платником податку на додану вартість.

Відповідач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

08 жовтня 2010 року позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька було надано декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - вересень 2010 року.

Листом за вих. № 45669/10/15-213-1 від 14 жовтня 2010 року відповідач повідомив позивача про те, що надана декларація з податку на додану вартість не визнана податковою звітністю через порушення підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платника податку н додану вартість», з огляду на що, платнику було запропоновано надати нову податкову звітність.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» на платників податків покладені обов'язки щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 1.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30 травня 1997 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982 (далі - Порядок), визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а згідно пункту 1.2 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 3.1 Порядку, декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-таі1; поштовими відправленнями.

Згідно пункту 3.3. Порядку декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Пунктом 3.4 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі -електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4.3 Порядку N 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

П.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий орган має право не визнавати податкову декларацію документом податкової звітності, при цьому, при прийнятті такого рішення повинен діяти безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Як вбачається з даної норми закону, підставою для невизнання податкової декларації документом податкової звітності є наступні критерії: не зазначено обов»язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що прийняття податковим органом рішення про невизнання наданої платником податків декларації документом податкової звітності має бути наслідком встановлення податковим органом неможливості належного оброблення декларації внаслідок не заповнення рядків декларації, не зазначення даних про платника податків , що позбавляють можливості ідентифікувати юридичну особу платника податку, неможливість встановити особу, що підписала надану декларацію.

Крім того, аналіз наведених норм свідчить про те, що, коли контролюючий орган не визнає декларацію податковою звітністю, то він звертається з письмовою заявою до платника податків, в якій повинні бути зазначені підстави неприйняття та перелік недоліків, які мають бути усунені. Проте, як вбачається з листа № 45669/10/15-213-1 від 14 жовтня 2010 року (а.с.13), податковим органом не зазначено, яке саме порушення стало підставою для невизнання декларації позивача як податкової звітності, яка саме норма була порушена позивачем, і який саме недолік має бути усунений позивачем при повторному поданні декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що, враховуючи заповнення платником всіх граф та рядків наданої декларації, наявність на поданій позивачем декларації підписів уповноважених осіб підприємства, скріплених печаткою, у відповідача не було підстав не визнавати надану позивачем декларацію документом податкової звітності чи не приймати її до обліку.

Судова колегія зазначає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, тому вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно без порушень норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 14 січня 2011 року.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соната» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко