Ухвала суду № 16548392, 11.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року справа №2а-22642/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:Шишова О.О.

суддівСіваченко І.В, Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання:Запорожцевій Г.В.

за участю представника позивача Ровицької Л.М.

представника відповідача Лукащук Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-22642/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ТОВ «Торговий дім «БМС» звернулись з адміністративним позовом до Жовтневої ДПІ м.Маріуполя, в якому просили суд визнати дії відповідача незаконними, скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 року № 0002002342/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами невиїзної документальної перевірки з питань підтвердження отриманих від платників податків ТОВ «Маргеотех» відомостей за період 01.04.2009р. по 31.05.2009р. відповідачем були встановлені порушення ст.3 п.3.1, ст.7 п.7.4 п.п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», про що був складений акт № 2070/23-2/33393422 від 17.08.2010р. На підставі цього акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002002342/0 від 10.09.2010р., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53500,01 грн., у тому числі за основним платежем - 35666,67 грн., штрафні (фінансові) санкції -17833,34 грн.

Позивач не згодний з вказаним рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу за №23 від 17.04.2009р., який укладений між позивачем та ТОВ «Маргеотех» має ознаки нікчемності, оскільки на підставі зазначеного договору було поставлено обладнання по виробництву металопластикових конструкцій, відповідно до додатку № 1 (специфікація) до договору.

Позивач зазначає, що ним за платіжними дорученнями №140 від 20.05.2009р. на суму 19000,00 грн., №124 від 29.04.2009р. на суму 131 000,00 грн., №124 від 27.04.2009р. на суму 27.04.2009р. було оплачене обладнання, яке в подальшому було використано в межах господарської діяльності позивача та віднесено до основних фондів. Згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформлених податкових накладних. Вважає, що податкові накладні підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями, тому він наполягає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість. У звязку з цим просить податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010р. № 0002002342/0 скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-22642/10/0570 позов задоволений. Скасованоприйняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя податкове повідомлення - рішення від 10.09.2010р. № 0002002342/0.

З постановою суду не погодилась Жовтнева МДПІ м.Маріуполя та зазначила, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права. В апеляційній скарзі вказали, що при винесенні рішення суд першої інстанції неправильно врахував обставини справи. Вказали, що перевіркою були виявлені порушення та було прийняте правомірне податкове повідомлення-рішення. Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» зареєстрований виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 08.02.2005р. як юридична особа, код ЄДРПОУ 33393422 і перебуває на податковому обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м.Маріуполя.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Маргеотех» відомостей за період 01.04.2009р. по 31.05.2009р.

За результатами перевірки був складений акт № 2070/23-2/33393422 від 17.08.2010р., яким зафіксовано порушення ст. 3 п. 3.1, ст.7 п. 7.4 п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у податковій звітності відображені господарські операції за період з 01.04.2009р. по 31.05.2009р. щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (обладнання основні фонди) ТОВ «ТД «БМС» від ТОВ «Маргеотех», на загальну суму 214000 грн., у т.ч. ПДВ -35666,67 грн. відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Так, в ході проведення даної перевірки податковою інспекцією були відпрацьовані ланцюги основних постачальників позивача, одним з яких є ТОВ «Маргеотех».

За результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маргеотех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р. ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя був складений акт № 288/23-1/34273396 від 29.06.2010р. У ньому зазначено, що проведено аналіз податкової звітності ТОВ «Маргеотех» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.09р. по 31.03.2010р., та по встановленим розбіжностям у додатку №5, співробітниками ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя був надісланий запит до ТОВ «Маргеотех» щодо надання пояснень та документального підтвердження встановлених розбіжностей, на що від ТОВ «Маргеотех» отримано лист №18 від 08.02.2010р. та протокол вилучення ГВПМ ДПІ у м.Маріуполя від 02.12.2009р., в якому зазначено про вилучення у даного підприємства всієї бухгалтерської та первинної документації.

Крім того, у цьому акті перевірки ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя зазначено, що ТОВ «Маргеотех» додаток К1 до декларації з податку на прибуток не подавало, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві.

Відповідно до наданих цим підприємством розрахунків комунального податку кількісний склад працівників за період, що перевірявся, склав 2 особи. З приводу наявності складських приміщень та інших обставин, які б свідчили про діяльність ТОВ «Маргеотех» керівництвом підприємства надано не було.

З урахуванням цього у вказаному акті було встановлено порушення з боку ТОВ «Маргеотех» ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.622,655 та 656 Цивільного кодексу України.

Також, вказаною перевіркою встановлена відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2009р. по 31.03.2010 року та з 01.03.2008р. по 15.04.2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням висновків складеного ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя акту перевірки ТОВ «Маргеотех» відповідачем зазначено, що за наслідками встановлення нікчемності угод між ТОВ «ТД «БМС» та вказаним підприємством згідно п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит, задекларований за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. від вищевказаного контрагента, в сумі 35666,67 грн. за квітень, травень 2009 року заявлено безпідставно та підлягає коригуванню.

На підставі акту перевірки позивача відповідачем згідно з абз. „б” п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002002342/0 від 10.09.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53500,01 грн., у тому числі за основним платежем - 35666,67 грн., штрафні (фінансові) санкції -17833,34 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги про скасування даного повідомлення-рішення підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Встановлено, що між ТОВ «Маргеотех» та ТОВ «Торговий дім «БМС» 17 квітня 2009 року був укладений договір купівлі-продажу №23, за яким продавець ТОВ «Маргеотех» зобовязується передати у власність покупцю - ТОВ «Торговий дім «БМС» обладнання по виробництву металопластикових конструкцій, відповідно до додатку № 1 (специфікація) до договору, а покупець - ТОВ «Торговий дім «БМС» , у свою чергу, зобовязується прийняти обладнання та сплатити за нього грошову суму (ціну).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару складає 214000,00 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Маргеотех» були виписані позивачу податкові накладні № 379 від 17.04.2009р., № 417 від 29.04.2009р., № 486 від 20.05.2009р.; рахунок фактура №СФ-0000389 від 22.04.2009р.; сторонами складені та підписані видаткові накладні від 17.04.2009р., від 29.04.2009р., від 20.05.2009р.

Реалізовану продукцію одержував особисто директор ТОВ «ТД «БМС».

Транспортування товару проводилась за рахунок ТОВ «Маргеотех» із залученням Приватного підприємства «МАКСИМА», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.04.2009р., від 29.04.2009р., від 20.05.2009р.

Встановлено, що на виконання вищезазначеного договору розрахунки між позивачем та ТОВ «Маргеотех» проводились у безготівковій формі, а саме позивач здійснив оплату платіжними дорученнями №140 від 20.05.2009р. на суму 19000,00 грн., №124 від 29.04.2009р. на суму 131 000,00 грн., №124 від 27.04.2009р. на суму 27.04.2009р.

Дана продукція (верстати) була отримана для використання у господарській діяльності. Так, отриманий товар набув статусу обєкта основних фондів та введений в експлуатацію, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.06.2009р., від 31.03.2010р., 30.09.2010 року, від 30.09.2010р. та відповідними інвентарними картками, на час перевірки зберігався на підприємстві.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу акту перевірки ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя від 29.06.2010 р. №288/23-1/34273396 та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Маргеотех», його спрямованість на порушення публічного порядку є:

1. Відсутність у ТОВ «Маргеотех» документів на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності;

2. Ненадання посадовими особами ТОВ «Маргеотех» пояснень щодо розбіжностей між податковими зобовязаннями з ПДВ підприємства та податковим кредитом його контрагентів;

3. Відсутність у ТОВ «Маргеотех» основних засобів та виробничих потужностей;

4. Кількість працюючих на підприємстві 2 особи;

5. Відсутність документів, що підтверджують транспортування, зберігання придбаних товарів;

6. Відсутність у довідці управління статистики у м. Маріуполі щодо включення ТОВ «Маргеотех» до ЄДРПОУ виду діяльності, що відповідає постачанню промислового обладнання.

Частина з цих обставин спростовується зібраними у справі доказами, у той час як інша частина не може беззаперечно свідчити про те, що спірна господарська операція фактично не проводилася.

1. Щодо відсутності у ТОВ «Маргеотех» документів на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, на підставі наданих відповідачем документів встановлено, що на письмову вимогу ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від підприємства ТОВ «Маргеотех» отримано лист №18 від 08.02.2010р. та копію протоколу про вилучення слідчим ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі від 02.12.2009р., в якому зазначено про вилучення у ТОВ «Маргеотех» первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Копія даного протоколу наявна у матеріалах справи (а.с.82). Отже, ненадання документів повязано з обєктивною причиною. Відповідачем не перевірявся факт повернення слідчим документів ТОВ «Маргеотех».

При цьому слід зауважити, що ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя листом від 08.02.2010р. (а.с.80) вимагало від підприємства ТОВ «Маргеотех» надання документів щодо ТОВ «ТВЕЛ Україна», а не ТОВ „ТД „БМС”.

2. Щодо ненадання посадовими особами ТОВ «Маргеотех» пояснень з приводу розбіжностей між податковими зобовязаннями з ПДВ підприємства та податковим кредитом його контрагентів слід зазначити, що перевірка ТОВ «Маргеотех» проводилася без відома та присутності директора цього підприємства, про що прямо зазначено у Акті перевірки ДПІ у Іллічівськом р-ні м. Маріуполя від 29.06.2010р. №288/23-1/34273396. Як вбачається з цього акту, перевірка проводилася на підставі службового посвідчення, у приміщенні податкової інспекції на підставі наявних у базах даних податкового органу відомостей. Доказів запрошення для надання пояснень, актів про відмову від підпису та інших доказів на підтвердження зазначених вище тверджень відповідачем не надано.

3. З приводу відсутності у ТОВ «Маргеотех» основних засобів та виробничих потужностей слід зазначити, що спірним договором не передбачено, що верстати, які продало ТОВ «Маргеотех», мали бути виготовлені саме на його виробничих потужностях. Як вбачається з наданих позивачем інвентарних карток обліку основних засобів, придбані верстати виготовлені заводом Weister. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного обладнання вимагав від ТОВ «Маргеотех» наявності виробничих потужностей та основних засобів.

4. Так само відповідачем не доведено, що виконання спірної господарської операції вимагало наявності певної кількості працівників у штаті ТОВ «Маргеотех». Відповідачем не встановлена відсутність укладених ТОВ «Маргеотех» цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання послуг, повязаних зі спірною операцією. Таким чином відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Маргеотех» (2 особи) є недостатньою для здійснення господарської операції з позивачем.

5. Висновки відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують транспортування придбаних товарів спростовується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 27.04.2009р., від 29.04.2009р., від 20.05.2009р.

З приводу зберігання придбаних товарів, встановлено, що придбані верстати введені позивачем в експлуатацію, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.06.2009р., від 31.03.2010р., 30.09.2010 року, від 30.09.2010р.

6. Щодо відсутності у довідці управління статистики у м. Маріуполі щодо включення ТОВ «Маргеотех» до ЄДРПОУ виду діяльності, що відповідає постачанню промислового обладнання, слід зазначити, що вказана довідка не може встановлювати обмеження цивільної дієздатності особи.

У матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.11.2010 року, згідно з яким у ЄДР відсутні відомості про незнаходження ТОВ «Маргеотех» за юридичною адресою; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи; дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо визнання її банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» у разі наявності, такі дані мають бути зазначені в Єдиному державному реєстрі. Частиною 3 статті 18 вказаного Закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, у позивача не було підстав ставити під сумнів цивільну правоздатність ТОВ «Маргеотех». Вказане підприємство було зареєстровано як платник ПДВ, отже правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем доведений факт придбання у ТОВ «Маргеотех» та в подальшому використання у власній господарської діяльності обладнання згідно договору купівлі-продажу №23 від 17.04.2009р., та не підтверджені зафіксовані у акті перевірки висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Маргеотех».

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зробив висновки, про те, що правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведена, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» до Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м.Маріуполя про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010р. № 0002002342/0 підлягають задоволенню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 12 січня 2011 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-22642/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-22642/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяО.О.Шишов

Судді:І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко