Ухвала суду № 16548388, 12.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 року справа №2а-6927/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Нікуліна О.А., Гайдара А.В.,

при секретарі Іванченко О.В., за участю представника позивача Єрмоленко Є.В., представника відповідача Шуйського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-6927/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Експорт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування, оскільки таке зменшення повязано виключно з неотриманням результатів зустрічної перевірки юридичних осіб, які здійснювали таке постачання безпосередньо ТОВ «Принт-Експорт». Діючим законодавством не повязується здійснення відшкодування податку на додану вартість з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування в разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 0000542360/0 від 20.08.2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 948645,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Принт-Експорт» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2010 року в сумі 948645,00 грн., а також понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1703,40 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-6927/10/1270 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 20.08.2010 року № 0000542360/0 прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) за березень 2010 року у розмірі 948645,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2010 року у сумі 948645,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.).

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує що судом першої інстанції невірно застосовані норми пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгах постачання товарів до виробника (імпортера), відомості по яким відсутні, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків, врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону).

На виконання наведених вимог позивачем у квітні 2010 року до податкового органу подана декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, якою визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 94864,00 грн.

Після подання такої декларації, Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено перевірку, за результатами якої складено актом № 613/23-616/35155783 від 19.08.2010 року, та винесено податкове повідомлення рішення від 20.08.2010 року № 0000542360/0 яким позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 948647,00 грн.

Згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року (вх. №17669 від 22.03.10) встановлено, що основним постачальником ТОВ «Принт-Експорт»у лютому 2010 року був:

1. ТОВ «Полі-Пак» (іпн.363232712367, м. Луганськ, вул. Звейнека,2).

Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Полі-Пак» у лютому 2010 року були:

- 1 ланка постачання ТОВ «Луганська компанія «Скарн» (код 36409513), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 248198,33 грн.,

- 2 ланка постачання ТОВ «Науково-виробнича фірма «Луганськвуглепостачання» (код 36486116), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 11060463,33 грн.,

- 2 ланка постачання ТОВ «Луганськекспоенерго» (код 36561617), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 2779225,47 грн.,

- 2 ланка постачання ПП «Виробничо-комерційна фірма «Еквілунс» (код 33701475), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 2779225,47 грн. Сума ПДВ 6325092,00 грн.,

- 3 ланка постачання ПП «Торгова фірма «Еталон-Комфорт» (код 36827917), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 2779225,47 грн. Сума ПДВ 45656550,00 грн.

Згідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на особистий ризик господарська діяльність, здійснювана субєктом господарювання з цілю досягнення економічних та соціальних результатів і здобуття прибутку.

У ході перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Експорт" встановлені порушення п. 1.8. ст. 1; п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого на думку відповідача, позивач не мав право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року.

За вимогами п.п. 7.4.1.п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинної на дату формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») .

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п. 7.5.1 ст. 7 вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобовязань, які виникли у звязку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відповідно до п. 7.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку на додану вартість (позитивне значення декларацій - податкове зобовязання) зараховуються до Державного бюджету України та використовуються державою у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом повязано з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки. Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність свого рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не надала суду першої інстанції та апеляційному суду доказів того, що контрагенти позивача не відобразили суми ПДВ у податкових зобовязаннях по наведеним господарським операціям, та того, що на момент здійснення господарської операції підприємства були виключені з реєстру платників ПДВ та з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі “Интерсплав проти України”.

Доводи скаржника з посиланням на здійснення заходів щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгах постачання товарів до виробника (імпортера) судом не прийняті до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-6927/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Експорт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 січня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 14 січня 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

А.В. Гайдар