Постанова № 16548374, 11.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року справа №2а-7994/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Юрко І.В., при секретарі судового засідання Балакай І.Л., за участю представника позивача - не з`явився, представника відповідача за посвідченням - Варнакова Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кулика Віктора Вікторовича на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-7994/10/1270 за позовом арбітражного керуючого Кулика Віктора Вікторовича до Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства про визнання недійсним розпорядження № 12 від 12.10.2010 року

ВСТАНОВИЛА:

21 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся арбітражний керуючий Кулик Віктор Вікторович з адміністративним позовом до Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства про визнання недійсним акту від 05.10.2010 року № 44.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним акт Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов № 44 від 05.10.2010 року.

05.11.2010 року позивач надав заяву про зміну предмету позову і просив суд визнати недійсним розпорядження № 12 від 12.10.2010 року Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства (а.с. 17).

В обґрунтування заявлених змін предмету позову позивач зазначив, що розпорядження № 12 від 12.10.2010 року не містить рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки, а має попередження йому особисто про недопущення у подальшій діяльності порушення ліцензійних умов, що не передбачено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акту № 44 від 05.10.2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у задоволенні адміністративного позову арбітражного керуючого Кулика В.В. до Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства про визнання недійсним розпорядження № 12 від 12.10.2010 року відмовлено за необґрунтованістю.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, встановивши, що порушення, допущені позивачем, неможливо усунути у ході провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит», обґрунтовано у розпорядженні № 12 від 12.10.2010 року виніс попередження позивачу про недопущення у подальшій діяльності порушень вимог ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Тому вимоги позивача щодо визнання недійсним розпорядження № 12 від 12.10.2010 року Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства, не відповідають чинному законодавству України, документально не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи і задоволенню не підлягають.

Позивач з такою постановою не погодився та оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду. У скарзі, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить постанову Луганського окружного адміністративного суду скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

В судове засідання позивач не прибув, був сповіщений належним чином.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Луганської міської ради та має ліцензію Міністерства економіки України діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів строком дії з 18.01.2006 року по 17.01.2011 року, серія АБ № 271659 (а.с. 12).

Постановою Господарського суду Луганської області від 01.02.2010 року у справі № 12/560Б визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» в м. Свердловськ Луганської області, АБК «Шахта 71», ідентифікаційний код 21828298 - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, тобто до 01.02.2011 року, та призначено ліквідатором позивача, на якого покладені повноваження і обовязки, передбачені ст. ст. 3-1, 16, 23-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. 40-42).

07.06.2010 року Господарський суд Луганської області ухвалою у справі № 12/560Б припинив повноваження позивача Кулика В.В. як ліквідатора ТОВ «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» і призначив ліквідатором цього банкрута арбітражного керуючого Птушка Сергія Володимировича. Цією ж ухвалою господарський суд зобов'язав арбітражного керуючого Кулика В.В. за актом приймання-передачі протягом 10 днів передати ліквідатору Птушку С.В. всю наявну документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності, а один примірник оригіналу надати суду. (а.с. 9-11).

21.06.2010 року новий призначений судом арбітражний керуючий Птушко С.В звернувся зі скаргою до відповідача про невиконання позивачем вищезазначеної ухвали Господарського суду Луганської області.

Крім того, 21.06.2010 року арбітражний керуючий Птушко С.В. в порядку п. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом» подав скаргу до Господарського суду Луганської області на дії арбітражного керуючого Кулика В.В. щодо непередачі ним протягом десяти днів всієї наявної документації банкрута, печатки та штампів, матеріальних та інших цінностей.

05.07.2010 року Господарський суд Луганської області, розглянувши скаргу Птушка С.В. у справі № 12/560Б, задовольнив її з огляду на те, що ухвала господарського суду, оскільки інше не встановлено законом, набирає законної сили в день її винесення, при цьому оскарження ухвали не зупиняє її виконання (а.с. 85-89).

27.07.2010 року постановою Луганського апеляційного господарського суду ухвала Господарського суду Луганської області від 07.06.2010 року у справі № 12/560Б була залишена без змін, а апеляційна скарга Кулика В.В. без задоволення (а.с. 46-48).

Ухвали Господарського суду Луганської області від 07.06.2010 року та від 05.07.2010 року, а також постанова Луганського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року набрали законної сили.

З огляду на це суд першої інстанції вважає встановленим факт невиконання збоку арбітражного керуючого Кулика В.В. ухвали господарського суду Луганської області від 07.06.2010 року щодо передачі за актом приймання-передачі протягом 10 днів ліквідатору Птушку С.В. всієї наявної документації банкрута, печатки та штампів, матеріальних та інших цінностей, та одного екземпляру оригіналу акту для суду.

Однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча і вірно встановив обставини справи, однак невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору.

Предметом спору у даній справі є правомірність видання Відділом з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства розпорядження № 12 від 12.10.2010 року зі змістом: «попереджую арбітражного керуючого Кулика В.В. про недопущення у подальшій діяльності порушень вимог ст. 4- 5 Господарського процесуального кодексу, п. 3.1 Ліцензійних умов...» (а.с. 20-21).

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) визначені повноваження державного органу з питань банкрутства, зокрема передбачено, що державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.

Відповідно до п. 1 Положення про Державний департамент з питань банкрутства затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2006 р., (надалі - Положення) державний департамент з питань банкрутства (далі - Департамент) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства економіки України та йому підпорядковується. Пунктом 11 Положення, передбачено, що департамент для виконання покладених на нього завдань може утворювати за погодженням з Міністром економіки в межах граничної чисельності працівників Департаменту територіальні органи.

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 22/35 від 13.02.2002 року, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 лютого 2002 року за № 191/6479, затверджено Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), (наділі Порядок).

Згідно підпункту 1.1. Порядку, контроль за додержанням арбітражними керуючими ліцензійних умов провадження господарської діяльності здійснюють Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва і його представництва.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що за наслідками перевірок орган контролю може видавати розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов та рішення про анулювання ліцензії. Зокрема, підпункт 6.1. Порядку передбачає, що орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акту перевірки порушень Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії. Чинний Порядок не передбачає права відповідача виносити позивачеві, як арбітражному керуючому, попереджень щодо недопущення порушень умов ліцензійної діяльності у майбутньому. За таких обставин, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 12.10.2010 року № 12 відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства не є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вимоги вищевказаної статті колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги законодавчо обґрунтованими. Тим більше, що в повідомленні відповідача від 14.09.2010 року № 442 про проведення позапланової перевірки вказаний період з 07.06. по 27.09.2010 року, тобто тоді, коли Кулик В.В. вже не виконував обовязки ліквідатора відносно ТОВ Вуглепромислової фірми «Термоантрацит» і коли ухвала Господарського суду Луганської області з цього питання вже набрала чинності (а.с. 75).

Колегія суддів не погоджується з посиланням відповідача на лист Державного департаменту з питань банкрутства за № 216-50/990 від 26.09.06 року, бо він носить рекомендаційний характер і не є нормативно-правовим актом в розумінні цього поняття.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на матеріали справи і пояснення представника відповідача колегія суддів вважає, що приписи вищевказаної норми відповідач належним чином не виконав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у звязку з чим його постанова підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кулика Віктора Вікторовича на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-7994/10/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-7994/10/1270 за позовом арбітражного керуючого Кулика Віктора Вікторовича до Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства про визнання недійсним розпорядження № 12 від 12.10.2010 року скасувати.

Позовні вимоги арбітражного керуючого Кулика Віктора Вікторовича до Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства про визнання недійсним розпорядження № 12 від 12.10.2010 року задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Відділу з питань банкрутства у Луганській області Державного департаменту з питань банкрутства про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 12.10.2010 року № 12.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлений 13 січня 2011 року.

ГоловуючийМіронова Г.М.

СуддіЮрко І.В.

Яманко В.Г.