Ухвала суду № 16548358, 11.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року справа №2а-7811/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів: Юрченко В.П., Чебанова О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технаука»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 11 листопада 2010 року

по адміністративній справі № 2а-7811/10/1270

за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Технаука»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, -

ВСТАНОВИЛА:

14 жовтня 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Технаука" за невиконання у 2009 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 740,00 грн. та 695,24 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. З ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2009 році на ТОВ „Технаука" замість 1 інваліда не працювало жодного. Таким чином, відповідач до 15.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 12 740,00 грн. за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 695,24 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-7811/10/1270 позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Технаука" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання у 2009 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 12740,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 695,24 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що єдиним доказом, що був наданий позивачем у судове засідання, є складений позивачем акт позапланової виїзної перевірки № 152 від 09.09.2010 року. На думку скаржника, підстави для проведення позапланової перевірки, зазначені у ч.1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на момент перевірки були відсутні. Як зазначено у частині 2 цієї статті, проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України. Таким чином, позивач не мав права проводити перевірку відповідача, на підставі якої був складений акт № 152 від 09.09.2010 року, тому зазначений документ є таким, що отриманий з порушенням закону. Згідно вимог ч.3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Розглядаючи справу, суд повинен був визначити наявність підстав для проведення позивачем перевірки відповідача, а також додержання встановленого законодавством порядку проведення такої перевірки, що зроблено не було.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Актом № 152 від 09.09.2010 року про проведення виїзної позапланової перевірки щодо дотримання вимог ст. 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1992 № 875 - XII (зі змінами та доповненнями) у 2009 році товариства з обмеженою відповідальністю «Технаука» ЄДРПОУ 21818271 встановлено:

1) Підприємством 4% норматив для працевлаштування інвалідів не виконано, чим порушено ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

2) В порушення п. 2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою КМУ № 70 від 31.01.2007 р. (зі змінами та доповненнями) та ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів не надано.

3) Підприємство у відділенні Фонду не зареєстровано, чим порушено вимоги п. 2 «Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю», затвердженого Постановою КМУ № 70 від 31.01.2007 р. (із змінами та доповненнями).

4) У 2009 році у товариства з обмеженою відповідальністю „Технаука" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 20 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 254,8 тис. грн. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, фактично на підприємстві відповідача у 2009 році замість 1 інваліда не працювало жодного.

Згідно розрахунку позивача, відповідач повинен був перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2009 році в сумі 12740,00 грн. (одне незайняте інвалідом робоче місце х 12740,00 грн. - середня річна заробітна плата штатного працівника).

Станом на 09.09.2010 року сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 740,00 грн. підприємством самостійно не сплачено, чим порушено вимоги ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» зобовязує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814, затверджена та погоджена з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" (місячна). Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Тобто, на підприємство покладається обовязок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інваліда.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем жодних заходів не вживалося. Відповідач не звітував перед центром зайнятості про наявність вакансій, не направляв листи з проханням направити на підприємство осіб, яким встановлена інвалідність для працевлаштування.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не перевірив наявність підстав для проведення позивачем перевірки відповідача, а також не перевірив додержання позивачем встановленого законодавством порядку проведення такої перевірки, оскільки відповідач, в порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2009 році не створив робочого місця для працевлаштування інваліда.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технаука» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-7811/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-7811/10/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов