Ухвала суду № 16548357, 11.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року справа №2а-7803/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Яманко В.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року по справі № 2а-7803/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних зазначено, що у 2009 році відповідач мав працевлаштувати 320 інвалідів, з них працевлаштовано 152 інваліда. Фактично не працевлаштовано 168 інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 30607 грн. Отже, оскільки у відповідача не було створено 168 робочих місць для інвалідів, які, відповідно не працевлаштовані, то відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» у відповідача, утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 5141925,60 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 280749,56 грн., що разом складає 5422675,10 грн. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів відмовлено повністю.

Позивач не погодився з рішеннями суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі. Апелянт вказує, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві у 2009 році не було працевлаштовано 168 інвалідів. В порушення ст. 18 зазначеного Закону відповідач надав Первомайському міському центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, але не в повному обсязі відповідно з нормативом. Також, в порушення цього Закону за 2009 рік підприємством самостійно не було перераховано 5141925,60 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 280749,56 грн.

Сторони у судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Луганське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради, включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13396264 позивач ( а.с. 12).

Юридична особа Державне підприємство «Первомайськвугілля» відповідач.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Якщо кількість працюючих інвалідів на підприємствах, установах, у тому числі підприємствах, організаціях, громадських організаціях інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 зазначеного Закону, вони щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зарплатні на відповідному підприємстві, установі, організації.

Як зазначає позивач у своєму позові - Державне підприємство «Первомайськвугілля» в порушення вимог ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів, а саме: у 2009 році замість 320 інвалідів на підприємстві працювало 152. Таким чином, за 168 робочих міст, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 5141925,60 грн. Та оскільки відповідач не сплатив вказану суму своєчасн6о, йому станом на 14.10.2010 року нарахована пеня у розмірі 280749,56 грн..

Як зазначено позивачем в апеляційній скарзі - підприємство не забезпечило працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу у кількості 168 осіб.

Як вірно встановлено судом 1-ї інстанції з матеріалів справи убачається, що відповідачем у період січень грудень 2009 року до Первомайського міського центру зайнятості направлялась інформація про наявність вакансій для інвалідів, що підтверджується звітами за статистичною формою № 3 ПН (л.с. 27 39, 41 - 51).

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладає на підприємство обовязок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті в свою чергу зобовязані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вимоги вказаного Закону підприємство може бути звільнено від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів та включило їх до колективного договору, провело атестацію робочих місць з відповідними державними установами, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Отже, на відповідача покладено обовязок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у випадку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991, № 875-XII (надалі Закон України № 875) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положення, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоровя. Якщо специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві повязана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати кількість лише тих робочих місць, які не повязані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до звіту відповідача від 15.02.10 року про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, середньооблікова чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2009 році становила 152 особа з 7988 штатних працівників облікового складу. У вказаному звіті у рядку за кодом 03 зазначено, що відповідачем повинно бути працевлаштовано 320 інвалідів, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які працюють згідно нормативу 152 особи.(а.с.9).

З відповіді Первомайського міського центру зайнятості №9/03-750 від 22.04.2010 року на запит заступника керуючого Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що відповідач надавав інформацію про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках за формою 3-ПН.(а.с.5-6)

Зазначено, що протягом 2009 року на обліку у центрі зайнятості перебувало 63 особи з інвалідністю, усім їм пропонувались вакансії для працевлаштування на вищезазначені підприємства, але були працевлаштовані лише 7 громадян з обмеженими фізичними можливостями. Причиною низького відсотка працевлаштування при такій кількості вакансій зазначено потребу від претендента на робоче місце вищої освіти за конкретною спеціальністю, або можливості за станом здоровя працювати під землею. Більшість осіб з інвалідністю, які звернулись до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні у 2009 році, згідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда, та висновку МСЕК, могли виконувати роботу:гардеробника, сторожа без нічних змін, вахтера, прибиральника службових приміщень, а тому відмовлялись від роботи посилаючись на стан здоровя. Первомайським міським центром зайнятості також зазначено, що відмов у прийнятті на роботу інвалідів за направленням центру зайнятості протягом 2009 року на вищезазначених підприємствах державного підприємства «Первомайськвугілля» не було.

Згідно статті 16 Закону України «Про охорону праці», підприємства, які використовують працю інвалідів, зобовязані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоровя.

Чинне законодавство України повязує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обовязок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Закон зобовязує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоровя, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посаді у підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року по справі № 2а-7803/10/127 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року по справі № 2а-7803/10/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Судді:Г.М. Міронова

В.Г. Яманко.