Постанова № 16548294, 05.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В., Островська О.П., Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2011 року <>справа № 2а-2450/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Жаботинської С.В.

Нікуліна О.А.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 довіреність від 13.09.10р., ОСОБА_4 довіреність від 26.12.07р.

від відповідача: ОСОБА_5 довіреність від 22.12.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010р. у справі № 2а-2450/10/1270 (головуючий суддя І інстанції Борзаниця С.В., судді Островська О.П., Твердохліб Р.С.) за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010р. у справі № 2а-2450/10/1270 задоволено частково позов Державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, внаслідок чого визнані незаконними дії Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області щодо змінення призначення платежу у відповідності до п. 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181за платіжними дорученнями, що вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій за період з 30.11.2006р. до 08.02.2008р. відповідно до податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2008року № 0000251640/1 на суму 2518206,69грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89грн., за виключенням платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007р.; визнане недійсним та скасоване повністю податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2008 року № 0000271640/1 на суму 9064898,50 грн.; визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2008року № 0000251640/1 на суму 2518206,69грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89грн., за виключенням сум штрафних санкцій, нарахованих відповідно до платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007р. та № 5684 від 28.04.2007р.; зобовязано Державну податкову інспекцію у місті Свердловську Луганської області суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями за період з 30.11.2006р. до 08.02.2008р., вказаними в розрахунку штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2008року № 0000251640/1 на суму 2518206,69грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89грн., зарахувати відповідно призначенню платежу, за виключенням платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007р. та № 5684 від 28.04.2007р.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Скаржник в апеляційній скарзі вказував на те, що нормами чинного законодавства зазначено, що у випадку коли платник податку має податковий борг на момент сплати ним відповідних сум податкових зобовязань, то погашенню підлягає саме податковий борг у порядку черговості його виникнення.

Позивач в письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, встановила наступне.

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 30.11.2006р. по 08.02.2008р., за результатами якої складений акт від 26.02.2008р. № 259-15-10-32355669 та прийняті податкові повідомлення-рішення, якими на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання були застосовані до позивача штрафні санкції, а саме:

-податкове повідомлення-рішення від 06.03.08р. № 0000251640/0 штраф в розмірі 10% в сумі 2518206,69грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 25182066,94грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 06.03.08р. № 0000261640/0 штраф в розмірі 20% в сумі 1107722,89грн. за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 5538614,46грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 06.03.08р. № 0000271640/0 штраф в розмірі 50% в сумі 9064897,50грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18129797грн.

За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку (скарги залишені без задоволення) відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення № 0000251640/1, № 0000261640/1, № 0000271640/1 від 19.05.08р.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За правилами п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання визначені у п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами п.3 ст.9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за N 377/8976 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

З матеріалів справи вбачаться, що оспореними позивачем податковими повідомлення-рішеннями відповідачем застосовані штрафні санкції, у тому числі, при сплаті позивачем податкового боргу за зовсім інші податкові періоди, податкові зобовязання яких визначені іншими податковими деклараціями, а також при сплаті позивачем податкових зобовязань згідно постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002р. за реалізоване вугілля.

Пунктом 7-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 270 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. N 892 “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” встановлено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Наведеною постановою платники податку зобовязані були забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки спірними платіжними дорученнями позивачем було здійснено сплату податку на додану вартість за поточний місяць згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N270, то відповідач не мав права самостійно змінювати “призначення платежу” та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував штрафні санкції.

Платіжними дорученнями №3851 від 30.03.2007р. на суму 1500000,00грн. та від 29.04.2007р. №5684 на суму 161000,00грн. позивачем було здійснено погашення недоїмки з податку на додану вартість, а тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган правомірно зарахував ці кошти в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості та нарахував штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що погашення позивачем податкового боргу платіжними дорученнями №3851 від 30.03.2007р. та №5684 від 29.04.2007р. спричинило нарахування штрафних санкцій в розмірі 50% на суму 77219,93грн. та 77346,49грн. податковим повідомлення-рішення від 19.05.08р. №0000271640/1. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 19.05.08р. №0000271640/1 слід визнати недійсним частково в сумі 8910332,08грн. Суд першої інстанції, приймаючи рішення по цій справі, дійшов помилкового висновку про те, що за наведеними платіжними дорученнями були нараховані штрафні санкції податковими повідомлення-рішеннями від 19 травня 2008року № 0000251640/1, № 0000261640/1.

Платіжними дорученнями № 7340 від 31.05.07р., № 8200 від 14.06.07р., № 8462 від 19.06.07р., № 9975 від 13.07.07р. на суму 2965872,44грн. позивачем було сплачено податковий борг з податку на додану вартість із зазначенням певної декларації, за якою він виник, а саме - жовтень 2006р. За таких обставин, колегія суддів вважає, що податковий орган безпідставно направив ці кошти в рахунок погашення податкового боргу по деклараціям за січень 2007р. № 3080 від 20.02.2007р. та листопад 2006р. № 27054 від 20.12.2006р.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обовязок саме податкового органу змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права, що є підставою для зміни постанови.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010р. у справі № 2а-2450/10/1270 задовольнити частково.

Змінити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010р. у справі № 2а-2450/10/1270 виклавши абзаци третій та четвертий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2008 року № 0000271640/1 на суму 8910332,08грн.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2008року № 0000251640/1 на суму 2518206,69грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89грн.».

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010р. у справі № 2а-2450/10/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 06 січня 2011року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Жаботинська

О.А. Нікулін