Ухвала суду № 16548266, 05.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2011 року справа №2а-21410/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Дяченко С.П., Шишова О.О.

при секретарі: Запорожцевій Г.В.

за участі

представників позивача Кузнецова І.Л., Пефті О.К.

представника відповідача Чайкіної К.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі №2а-21410/10/0570 за позовом Колективного підприємства “Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4” до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області «про скасування податкових повідомлень-рішень», -

В С Т А Н О В И Л А :

7 вересня 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року позов задоволено повністю, а саме: скасовано наступні податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 21.08.2010 року:

- № 0000542301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 70676,00 грн., з яких 47117,00 грн. за основним платежем, 23559,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000552301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 48924,00 грн., з яких 32616,00 грн. за основним платежем та 16308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі ст. 234 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним, і його нікчемність прямо законом не передбачена. На момент вирішення справи рішення суду щодо визнання спірного договору недійсним жодним судом не приймалося, за таких обставин доводи відповідача щодо нікчемності правочину на підставі ст. 234 ЦК України є безпідставними, а прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду стосовно реальності вчинення правочинів між позивачем та ТОВ “ЧОСО” по поставці товарів ґрунтується тільки на підставі наданих податкових накладних, рахунків та розрахунків між сторонами, які оформлені належним чином, а також на підставі того, що на момент здійснення правовідносин позивач та ТОВ “ЧОСО” були платниками ПДВ. Суд не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно віднесення укладених договорів до нікчемних правочинів, які здійснені без мети настання реальних наслідків та є такими, що вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Такий висновок суду не відповідає матеріалам та обставинам справи. Також не можна погодитися з тим, що сам по собі факт наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.

Колективне підприємство «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №4» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 01241295, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість з 18.07.1997 року, свідоцтво № 08618661.

9 серпня 2010 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО», за період 01.01.09 р. по 30.06.10 р., результати якої викладені в акті перевірки від 9 серпня 2010 року № 364/23-1/01241295 (далі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки, 21 серпня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно із підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181): № 0000542301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 70676,00 грн., з яких 47117,00 грн. за основним платежем, 23559,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000552301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 48924,00 грн., з яких 32616,00 грн. за основним платежем та 16308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, співробітниками ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 23.06.2010 р. було здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «ЧОСО» з метою вручення листа від 18.06.2010 р. щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку пять декларації ПДВ. В результаті виходу за місцезнаходженням встановлено відсутність за адресою підприємства та його посадових осіб, про що складено акт від 23.06.10 р. №168/23-111/33654415 та передано останній до ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі для подальшого відпрацювання. В свою чергу, ТОВ «ЧОСО» 25.02.10 р. до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя надано лист від 22.02.10 р. про те, що фінансово-господарська документація за період з 01.01.06 р. у підприємства вилучена в рамках порушеної кримінальної справи співробітниками ГВПМ ДПІ в м. Маріуполі. В звязку із цим до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя ТОВ «ЧОСО» не було в змозі надати фінансово-господарські документи до перевірки, а тому ДПІ не можливо встановити правомірність формування останнім податкового кредиту.

З податкової звітності ТОВ «ЧОСО» вбачається, що останнє з 2008 по лютий 2010 року декларувало як податкові зобовязання, так і податковий кредит, але додаток К1 до декларації з податку на прибуток до ДПС не надавався, а отже у ТОВ «ЧОСО» відсутні основні засоби.

З вищенаведеного, на думку ДПІ, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЧОСО» здійснювалася поза межами правового поля, а, отже, всі правочини останнього з його контрагентами вчинено без наміру створення будь яких правових наслідків за ст. 234 ЦК України.

З викладеного в акті перевірки вбачається, що відповідачем здійснений висновок про відсутність реального товарного характеру у вчиненому правочині між позивачем та зазначеним контрагентом, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, та позивачем порушений встановлений порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Відповідач зазначає про нікчемність вчиненого між позивачем та його контрагентом правочину з огляду на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «ЧОСО», відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також не знаходження ТОВ «ЧОСО» за юридичною адресою на момент проведення позапланової невиїзної перевірки останнього (акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від.07.07.10 р. №693/23-111/33654415).

Відповідачем надано довідку про перебування ТОВ «ЧОСО» в ЄДРЮОФОС станом на 15.10.10 р.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «ЧОСО» був укладений договір купівлі-продажу від 2 липня 2008 року № 27 (а.с.20), відповідно до якого ТОВ “ЧОСО” зобовязується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється транспортом ТОВ «ЧОСО» (п.3.1). Вартість та кількість товарів визначається за домовленістю сторін згідно рахунків та накладних, які виписуються Продавцем на кожну окрему поставку товарів.

На виконання вказаного договору ТОВ «ЧОСО» були видані позивачу: податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00001454 від 26.12.08 р. на суму 4166,40 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000088 від 30.01.09 р. на суму 5813,40 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000187 від 24.02.09 р. на суму 2640,00 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000229 від 04.03.09 р. на суму 162332,89 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000228 від 04.03.09 р. на суму 7394,36 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000246 від 12.03.09 р. на суму 7512,89 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000278 від 16.03.09 р. на суму 145,92 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000279 від 16.03.09 р. на суму 4663,46 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000282 від 17.03.09 р. на суму 1032,00 грн. .

Крім того, позивачем на кожну партію товару, зазначеного у видаткових накладних, виписувалася довіреність на отримання матеріальних цінностей.

Позивачем надано ліцензію АВ №153776 від 23.11.06 р. на будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних транспортних мереж).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334) валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що видаткова та податкова накладна, які видані позивачу ТОВ «ЧОСО» фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт придбання позивачем товару.

Окрім того, позивачем надано акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ2в, де відображено використання у власній господарській діяльності позивача поставлених ТОВ «ЧОСО» товарів. Вказані документи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні позивачем товару у його контрагента.

В свою чергу, відповідач при вирішенні питання щодо реальності правочину фактично обмежився лише інформацією від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про відсутність контрагента позивача ТОВ «ЧОСО». Разом з тим, відповідний акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя складений лише в липні 2010 року (а.с.93-96). В той же час, правочини, про які відповідач зазначає як про нікчемні, мали місце в період з грудня 2008 року по березень 2009 року. Відомостей про відсутність ТОВ «ЧОСО» в цей час за місцем реєстрації відповідачем не надані. Навпаки, в матеріалах справи містяться відомості про вилучення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя у ТОВ «ЧОСО» фінансово-господарських документів. Відтак, висновок відповідача про безтоварність операцій з ТОВ «ЧОСО» зроблений лише на підставі того, що відповідачу не можливо встановити правомірність формування податкового кредиту, причому фактично з вини ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, яка вилучила відповідні документи у ТОВ «ЧОСО».

З врахуванням того, що за умовами договору купівлі-продажу від 2 липня 2008 року № 27 (а.с.20), ТОВ “ЧОСО” зобовязується поставити товар своїм транспортом (п.3.1), наданих позивачем первинних документів суду здається достатньо.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ЧОСО» з питань підтвердження отриманих від платників податків, якою зроблено висновок податкового органу про нікчемність усіх правочинів у відповідному періоді для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, видаткова та податкова накладна, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком іншого податкового органу про нікчемність правочинів.

Отже, висновки податкового органу стосовно нікчемності правочинів з ТОВ «ЧОСО» не ґрунтуються на відповідних доказах, такі докази відсутні в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвала виготовлена 05.01.2011 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-21410/10/0570 за позовом Колективного підприємства “Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4” до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області «про скасування податкових повідомлень-рішень» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О. Шишов