Ухвала суду № 16548251, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-22222/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 3 вересня 2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-22222/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000481520/0 від 17.09.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000481520/0 від 17.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасної оплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про що складено акт № 1086/15-2/32897226 від 16.09.2010 року. В результаті перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення на підставі п.п. 17.1, 17.1.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 0000481520/0 від 17.09.2010 року на суму 66669,57 грн. Зазначене повідомлення-рішення було сформоване відповідачем на підставі Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року № 290 та зареєстрованої в Мінюсті. Позивач вважає, що рішення є неправомірним з огляду на те, що відповідач не мав права на зміну призначення платежу. Тому, просив суд визнати зазначене повідомлення-рішення недійсним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано суду доказів законних підстав для нарахування позивачу, штрафних санкцій. Крім того, у податкового органу немає за законодавством права змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів ії сплати і така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Тому вважає, що Добропільська МДПІ діяла на підставі, в межах та засобами, що передбачені законодавством і встановлені при проведенні перевірки КП «Добропільська служба єдиного замовника» є грубим порушенням вимог податкового законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» від 16.09.2010 року № 1086/15-2/32897226 в результаті проведеної перевірки встановлено порушення п. п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

17.09.2010 року Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000481520/0 на суму 66669,57 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість із затримкою на 270 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 133339,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50 % - 66669,57 грн.

Згідно з п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-ІЙ (надалі Закон № 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що 4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Судом першої інстанції встановлено, що переліком платіжних доручень за 2010 рік позивачем були сплачені суми ПДВ з відповідним призначенням платежу, однак відповідач спрямував кошти в погашення попередньо виниклих сум податкового боргу, пені та штрафних санкцій, змінивши тим самим цільове призначення платежів.

Відповідач посилається на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п 1.2., 1.4. Порядку ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за якими здійснюється органами державної податкової служби в Україні, затвердженого наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є необгрунтованими, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами з питань оподаткування.

Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005р. № 276 також не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

У звязку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " або іншими законами з питань оподаткування.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-22222/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000481520/0 від 17.09.2010 року залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 23 грудня 2010 року. Повний текст виготовлено 27 грудня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова