Ухвала суду № 16548231, 22.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року справа №2а-22187/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенка М.М.

при секретарі Касьяновій В.М.

представник позивача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представник позивача Мінаєв В.І.

представник відповідача ОСОБА_5 (за довіреністю)

у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 р. у справі № 2а-22187/10/0570 (головуючий І інстанції Мозгова Н.А.) за позовом Приватного науково - виробничого підприємства "Азовспецтехсервіс" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.08.2010 року за № 0001862342/0, № 0001872342/0 ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2010 року за № 0001862342/0, № 0001872342/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 р. у справі № 2а-22187/10/0570 позов було задоволено.

Скасоване податкове повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 27.08.2010 року № 0001862342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 21555 грн., у тому числі 14370 грн. за основним платежем, 7185 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасоване податкове повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 27.08.2010 року № 0001872342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 23660 грн., у тому числі 17962,5 грн. за основним платежем, 5697,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств - постачальників у періоді з 01.08.2009 року по 04.12.2009 року, згідно з акту невиїзної документальної перевірки ПП «Азов - Бізнес - Трейдінг» від 29.06.2010 року № 286/230-1/335044100, що свідчить про те, що правочини між ПНВП «Азовспецтехсервіс» та підприємством постачальником здійснені без мети настання реальних наслідків, у звязку з чим зазначені правочини відповідно до ч. 1.2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували про доводів апеляційної скарги та просили рішення першої інстанції залишити без змін..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, думку представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

21.09.2010 року позивач, Приватне науково виробниче підприємство «Азовспецтехсервіс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень рішень від 27.08.2010 року за № 0001862342/0, № 0001872342/0, мотивуючи свої вимоги правомірністю включення витрат з придбання товарів у ПП «Азов Бізнес-Трейдинг» до складу валових витрат. Зазначає, що право на валові витрати виникло з дати оплати цього товару. Крім того, вважає, що правомірно було віднесено витрати по ПДВ, сплаченого в ціні товару до складу податкового кредиту. Право на податковий кредит виникло з дати списання коштів з банківського рахунку підприємства в оплату товару ПП «Азов Бізнес-Трейдинг».

Вказує на той факт, що договір, укладений між позивачем та ПП «Азов Бізнес-Трейдинг» у судовому порядку недійсним не визнаний, тому підставі вважати укладений договір нікчемним відсутні.

Представником відповідача, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя, надано до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого з позовними вимогами не згоден на підставі наступного:

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було отримано від ДПІ в Іллічівському районі м. Маріуполя акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 33504100) № 286/23-1/33504100 від 29.06.2010 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2009 року по 04.12.2009 року. Зазначеним актом перевірки встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вищевказаний період. На момент проведення перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» документи підприємством не надані, тому підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту не можливо.

Крім того, в ході проведення перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» до підприємств покупців, у звязку з відсутністю (не надання для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини, укладені з даним підприємством здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Загальна сума податкового кредиту, включеного позивачем при взаємовідносинах з ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» за період з 01.08.2009 року по 04.12.2009 року складає 14370 грн.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків. Або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківській рахунок платника податку як оплата товарів (робіт. послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» повязує дату виникнення податкового зобовязання із датою виникнення права на податковий кредит, таким чином, підтвердити правомірність формування податкового кредиту ПНВП «Азовспецтехсервіс» неможливо без здійснення документальної перевірки правомірності та підстав виникнення податкових зобовязань його контрагента ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», дати сплати податкових зобовязань до бюджету.

Згідно з п.п.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виключають можливість віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку наявні у позивача документи не свідчать про укладення спірної угоди і не можуть стати підставою для підтвердження факту укладення угоди між ПНВП «Азовспецтехсервіс» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», у звязку з чим у позивача відсутнє право на формування валових витрат в розумінні статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з наведеного, відповідач по справі вважає, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, не мав мети настання правових наслідків, не мав реального характеру угоди, що свідчить про умисел при укладанні угоди у вигляді нанесення шкоди державі. Її громадянам та був спрямований на безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат ,про що свідчить довідка про неможливість проведення перевірки ПП «Азов Бізнес Трейдінг» від 29.06.2010 року №286/23-1/33504100.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №035517 позивач зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код якої 31419375.

Приватне науково-виробниче підприємство «Азовспецтехсервіс» перебуває на податковому обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя.

Відповідачем по справі, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя, проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 33504100) відомостей за період з 01.08.2009 року по 04.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 17.08.2010року № 2064/23-2/31419375.

Перевіряючими встановлено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємства постачальника у періоді з 01.08.2009 року по 04.12.2009 року згідно з актом невиїзної документальної перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» від 29.09.2010 року № 286/23-1/33504100, що свідчить про те, що правочини між позивачем та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» здійснені без мети настання реальних наслідків. Зазначені правочини є нікчемними.

Відповідно до висновків вказаного акту встановлено:

- порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів ,які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПНВП «Азовспецтехсервіс» при придбанні робіт (послуг);

- порушення п.3.1 ст.3 ,п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 14370 грн., у тому числі у серпні 2009 року на суму 2470 грн., у листопаді 2009 року на суму 3100 грн., у грудні 2009 року на суму 8800 грн.;

- порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17962,5 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року 3087,5 грн., за 4 квартал 2009 року 14875 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем по справі прийняті податкове повідомлення рішення від 27 серпня 2010 року за № 0001872342/0, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 23660 грн., у тому числі за основним платежем 17962,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5697,5 грн. та податкове повідомлення рішення від 27 серпня 2010 року № 0001862342/0, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21555 грн., у тому числі за основним платежем 14370 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7185 грн.

Судом встановлено, що 26 січня 2009 року між Приватним науково-виробничим підприємством «Азовспецтехсервіс» та Приватним підприємством «Азов-Бізнес-Трейдінг» укладений договір за №17, відповідно до якого позивач приймає та сплачує продукцію науково-технічного призначення. Строк дії договору, з урахуванням додаткової угоди №1, до 31.12.2010 року.

Відповідно до видаткової накладної від 26 серпня 2009 року за №1498 ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» передано позивачу ємкість обємом 1,5 м3 вартістю 14820 грн., виписана податкова накладна №1498 на суму 14820 грн., зазначену суму сплачено позивачем на підставі платіжного доручення №83 від 03 вересня 2009 року.

Відповідно до видаткової накладної від 30 листопада 2009 року за №1973 ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» передано позивачу нагрівальну установку вартістю 18600 грн., виписана податкова накладна №1973 на суму 18600 грн., зазначену суму сплачено позивачем на підставі платіжного доручення №139 від 09 грудня 2009 року.

Відповідно до видаткової накладної від 04 грудня 2009 року за №1977 ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» передано позивачу пиролізну установку вартістю 52800 грн., виписана податкова накладна №1977 на суму 52800грн., зазначену суму сплачено позивачем на підставі платіжних доручень №153 від 27 грудня 2009 року на суму 22800 грн., № 154 від 28 грудня на суму 30000 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до умов договору №14 від 26 лютого 2009 року, укладеного між ТОВ «Проммаштехніка» та Приватним науково-виробничим підприємством «Азовспецтехсервіс», строк дії якого до 26 лютого 2011 року, ємкість обємом 1,5 м3 у кількості 2 шт., нагрівальна установка та пиролізна установка передані на відповідальне зберігання ТОВ «Проммаштехніка». Факт передачі зафіксований актом прийому передачі від 07 грудня 2009 року та інвентарними картками обліку основних засобів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.2007 року № 168/97 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Факт придбання позивачем у ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» ємкості обємом 1,5 м3, нагрівальної установки та пиролізної установки та використання в господарській діяльності підтверджуються матеріалами справи, а саме видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями щодо сплати придбаного товару, у звязку з чим, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованими.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем доведений факт придбання у ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та подальшого використання в господарській діяльності товарів згідно договору №17 від 26 січня 2009 року, тому висновки щодо нікчемності зазначеного правочину є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 р. у справі № 2а-22187/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 р. у справі № 2а-22187/10/0570 за позовом Приватного науково - виробничого підприємства "Азовспецтехсервіс" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2010 року за № 0001862342/0, № 0001872342/0 залишити без змін.

В повному обсязі ухвала виготовлена 27 грудня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко