Ухвала суду № 16548227, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-23269/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів: Нікуліна О.А. та Блохіна А.А. та , при секретарі Лосич Т.С., за участю представника позивача - ОСОБА_1,яка діє за довіреністю від 15.12.2010 року, представників відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 10.09.2010 року, ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 04.10.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Артемівський завод по обробці кольорових металів» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-23269/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Артемівський завод по обробці кольорових металів» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030000/0/00014 від 21.09.2010р., визнання недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001135/1 від 20.09.2010р. та зобовязання виконати певні дії ,-

ВСТАНОВИЛА:

28 вересня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Артемівський завод по обробці кольорових металів» звернулось до суду з позовом до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030000/0/00014 від 21.09.2010р., визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №70000000/2010/001135/1 від 20.09.2010р. та зобовязання виконати певні дії (а.с. 3-8).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання контракту №10661 від 09.08.2010 року компанія «Baramist Limited», Великобританія продала йому на умовах DDU м. Артемівськ (Інкотермс-2000) цинк металевий в чушках марки ЦВ по ГОСТ 3640-94.

Дві вагонні партії товару вагою нетто 60,50 тн. і 59,404 тн. за залізничними накладними № Ж0716210 та № Ж 0716209 від 02.09.2010 року були постановлені на станцію Артемівськ-1. Для оплати товару продавцем виставлені інвойси №231 від 15.09.2010 року на суму 1333302,58 дол. США та № 230 на суму 15.09.2010 року на суму 135773,33 дол. США.

16.09.2010 року декларантом подано до Східної митниці документи для митного оформлення товару, у тому числі вантажну митну декларацію №700030000/2010/004937 та декларацію митної вартості № 700030000/2010/004937, в яких декларант заявив митну вартість товару у сумі 2130865,08 грн. (в іноземній валюті -269075,80 дол. США).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030000/0/00014 від 21.09.2010 року Східна митниця відмовила в митному оформлені товару. Підставою відмови у митному оформленні визначене коригування митної вартості товару згідно рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/001135/1 від 20.09.2010 року та вимога щодо надання підприємством нової вантажної митної декларації з урахуванням вимог цього рішення.

Позивач зазначає, що рішенням про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001135/1 від 20.09.2010 року Східна митниця, без посилання на будь-які нормативні акти та підстави, визначила митну вартість товару «за рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено раніше».

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-23269/10/0570, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Артемівський завод по обробці кольорових металів».

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального і процесуального права,а висновки суду-фактичним обставинам справи і завданням адміністративного судочинства.

Апелянт вважає, що метод визначення митної вартості товарів, який був застосовано митним органом, не відповідає приписам ст.266 Митного кодексу України, стаття не містить такого методу визнання вартості товару за «рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено раніше».

Окрім того, позивач зазначає, що митний орган не надав декларанту перелік додаткових документів, які він запитував. Також, позивач вважає,що митним органом було порушено порядок запиту додаткових документів, та перелік додаткових документів, на які посилається представник митного органу, фактично складений за шаблоном, без врахування виду договору і особливостей господарської операції.

Позивач вважає, що суд дійшов безпідставно до висновку, що на запит митного органу позивачем не було надано документів, та наполягає, що саме контракт № К5016/2010-9 від 08.02.2010 року, та інші контракти, що зазначені у накладних і рахунку не були запитані митним органом на звороті декларації митної вартості.

Позивач зазначив, що посилання суду на те, що за платіжними документами була сплачена більша сума, є безпідставним. У скарзі також зазначено, що Єдина автоматизована інформаційна система Державної митної служби України не може бути підставою для визнання дій митниці правомірними. Статтями 268 та 260 Митного кодексу України зазначають, що інформація, яка використовується митним органом при коригуванні митної вартості, повинна бути документально підтверджена.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач наполягає на тому, що висновки суду першої інстанції про ненадання декларантом документів на підтвердження транспортних витрат не відповідають дійсності, тому що митний орган не запитував у декларанта ні документі, ні пояснення щодо договору перевезення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Артемівський завод по обробці кольорових металів» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 00195452.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2010 позивач надав до Східної митниці вантажну митну декларацію (далі ВМД) № 700030000/2010/004937, якою задекларував товар „цинк металевий у чушках марки ЦВ по ГОСТ 3640-94. Торгівельна марка ТОО „Казцинк”, ввезений на митну територію України в рамках виконання контракту №10661 від 09.08.2010 між позивачем та компанією «Baramist Limited» (Великобританія). Як вбачається з наданих документів та не спростовується сторонами, виробником та відправником спірного товару є ТОО „Казцинк” (Казахстан).

Разом із ВМД позивачем була надана декларація митної вартості (далі ДМВ) №700030000/2010/004937 та товаросупровідні документи, перелік яких наведений в гр. 44 ВМД. Згідно наведених документів, позивачем була задекларована митна вартість спірного товару за ціною 2130 865,08 грн. (гр. 42 ВМД та гр. 23а) ДМВ), що дорівнює 269075,8 доларів США.

Згідно ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом зявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом. Декларант зобовязаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

У відповідності до ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 визначено перелік обовязкових документів, що мають бути надані до митного оформлення в підтвердженні заявленої митної вартості. Разом з цим п. 11 цього Порядку надає право митному органу вимагати й відповідно встановлює обовязок декларанта надати додаткові документі в підтвердження задекларованої митної вартості.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару та законодавчо наділений правом перевірити достовірність та точність даних, зазначених у документах, що були подані позивачем для підтвердження митної вартості товару.

Посадова особа митного органу, в разі необхідності надання додаткових документів, підтверджуючих митну вартість, у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання цих документів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

За п.13 зазначеного Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та поставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

17.09.10 відповідач, не погодившись із заявленої митною вартістю, запропонував позивачеві надати додаткові документи в її підтвердження.

Вимоги про надання додаткових документів митниця мотивувала наявністю у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару, а саме тим фактом, що рівень митної вартості аналогічних товарів за інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби складав 2,55 доларів США за кілограм та вище.

При цьому, правовою підставою використання цінової інформації ЄАІС Держмитслужби є наказ Держмитслужби від 24.06.2009 № 602 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 за № 669/16685) „Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України”.

Крім того обставиною, за якою у відповідача виникли сумніви щодо задекларованої вартості товару, є наявність інших („непрямих”) договірних стосунків між постачальником та отримувачем товару, а саме:

Відправником товару в гр. 2 ВМД № 700030000/2010/004937 зазначено ТОО „Каз- цинк” (Казахстан). В той же час стороною (продавцем) за контрактом № 10661 від 09.08.2010, за яким поставлявся спірний товар, є компанія „Baramist Limited” (Великобританія).

З наданих суду документів (експортна ВМД № 51416/16080/0000456, залізничні накладні Ж 0716209, Ж 0716210, рахунок фактура № 10024283 від 16.08.10) вбачається, що дана поставка здійснювалася також в рамках виконання контракту № К5016/2010-9 від 08.02.2010, укладеного між ТОО „Казцинк” та компанією „Balkan Minerals” (Словакія).

Згідно ст. 261 Митного Кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються зокрема для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів). Метою здійснення митного контролю є передусім недопущення зменшення бази оподаткування при імпорті товарів. Зясування договірних звязків між сторонами необхідно для визначення собівартості товару та витрат, які мають бути додані до неї та загалом складуть митну вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що судом прийнято до уваги твердження відповідача, що у нього була обєктивна необхідність пересвідчитися в заявленій митній вартості шляхом отримання додаткових документів. Та з тим, що відповідач 17.09.2010р., запропонувавши позивачу додаткові документи, передбачені п. 11 Порядку № 1766, діяв у межах наданих йому повноважень та згідно встановлених Митним кодексом України правових норм при перевірці правильності визначення митної вартості товару за декларацією митної вартості № 700030000/2010/004937 від 16.09.2010 р.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що не прийнято до уваги твердження позивача, що він не був обізнаний у вимозі митного органу про надання додаткових документів, оскільки це спростовує письмовим доказом відповідним записом декларанта на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було досліджено оригінал ДМВ № 700030000/2010/004937 від 16.09.2010, в розділі „Для відміток митного органу” якої зроблено напис „Необхідно надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, відповідно до п. 11 ПКМУ від 20.12.06 № 1766, а саме: дивись зворот”. На зворотному боці цієї ДМВ наведено перелік документів, що запитані посадовою особою Східної митниці: „договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. 17.09.10 /штамп головний інспектор ВКМВ Рибалка Т.Л. /підпис/”. З даною вимогою декларант позивача ознайомилася 17.09.10, про що свідчить її особистий підпис, та 20.09.10 зробила напис „Вище перелічені документи надати неможливо”.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не прийнято до уваги посилання позивача на відсутність у нього обовязку надавати перелічені документи через те, що вони не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Зазначена графа містить вимогу надати документи, які перелічені у тій самій декларації. Реалізація права контролюючого органу витребувати документи не може бути обмежена розмірами графи у ДМВ, тому якщо у цій графі мається посилання на її продовження на звороті декларації відповідні вимоги не втрачають обовязкового для надання характеру.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст. 265 Митного кодексу України та п. 14 Порядку № 1766 визначає митну вартість на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме неможливість прийняти заявлений декларантом перший метод визначення митної вартості спричинила саме відмова в наданні додаткових документів, тобто не підтвердження ним документально заявленої митної вартості, та з тим, що не надання до митного органу всіх необхідних для визначення митної вартості документів зумовлена саме бездіяльністю декларанта в їх отриманні та є фактично невиконанням законної вимоги митниці про надання додаткових документів, посадовою особою відповідача прийняте рішення про коригування митної вартості товару позивача на підставі наявної у неї інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та 20.09.2010р. винесено спірне рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/001135/1 за шостим методом визначення митної вартості. 21.09.2010 митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митних кордон України № 700030000/0/00014 із викладенням вимог, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, щодо неприйняття до уваги посилання позивача на те, що надані декларантом документи були достатніми для підтвердження митної вартості товару, оскільки з приписів Митного кодексу України та Порядку №1766 випливає, що митний орган має право вимагати, а декларант зобов'язаний надати необхідні для визначення митної вартості товару документи.

Достатність обсягу документів визначає та особа, яка їх використовує при реалізації покладених законодавством функцій, тобто митний орган, а не декларант вантажу. Факт виконання декларантом п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1776 (подання обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості) не виключає права митного органу вимагати надання додаткових документів згідно п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1776, та обовязку декларанта подати такі документи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у звязку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості, враховуючи ту обставину, що позивачем не надані додаткові документи відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, митницею правомірно використані наявні в неї відомості, зокрема, цінова інформація, що і виступило підставою для самостійного визначення нею митної вартості. При цьому неможливість застосувати попередні методи визначення митної вартості також зумовлена відсутністю достатньої інформації як у митного органу так і у декларанта. На користь даного висновку свідчить подання в подальшому позивачем ДМВ (форми 2) №700030000/2010/004998 із скоригованою митною вартістю, за якою відбулося митне оформлення вантажу.

Розділ 8 цієї ДМВ містить обґрунтування обрання нового методу визначення митної вартості із зазначенням причини незастосування попереднього методу та відповідно до положень наказу Держмитслужби № 828 від 02.12.03 „Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості” заповнюється безпосередньо декларантом.

Отже власне декларантом наведено, що „Метод 1 неприйнятний для застосування, оскільки у митного органу є довідкова інформація про ціни на товар. Метод 2 неприйнятний для застосування через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Метод 3 неприйнятний для застосування через відсутність про подібні товари. Метод 4 неприйнятний для застосування через відсутність основи для віднімання вартості. Метод 5 неприйнятний для застосування через відсутність основи для додавання вартості.”

Колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції, що позивач був обізнаний в неможливості з боку митного органу застосувати інші методи визначення митної вартості, та з тим,що судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження позивача, що митницею в порушення вимог ст.ст. 266, 267 Митного Кодексу України не проведено консультації із декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Так, на зворотному боці ДМВ № 700030000/2010/004937 посадовою особою Східної митниці зроблено напис „Згідно ч. 3 ст. 266 МКУ з декларантом 17.09.10 проведено консультацію /підпис/ 17.09.10”. Нижче декларантом позивача наведено „З інформацією митного органу ознайомлена. Махова Г.Е. /підпис/17.09.10”.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо того: судом не прийнято до уваги посилання позивача на ст. 265 Митного Кодексу України, яка встановлює, що митний орган має право зобовязати декларанта визначити митну вартість іншим способом, якщо дійде висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво товару, сировини, матеріалів, що входять до його складу. По-перше, у спірних правовідносинах митний орган не зобовязував декларанта визначити митну вартість, а самостійно визначив її на підставі наявної інформації. По-друге, документи, на які посилається позивач (рахунки фактури, прайс -лист, інформація Міністерства економіки України), за змістом не є калькуляцією на виробництво товару, не містять відомостей щодо розрахунків витрат на виробництво спірного товару.

Позивачем на підтвердження факту оплати контрагенту за спірний товар надано до суду платіжні доручення № 1113 від 02.09.2010, № 1118 від 15.09.2010, № 346 від 15.09.2010 на загальну суму 323648 доларів США із зазначенням призначення платежу за контрактом № 10661 від 09.08.2010р. В той самий час загальна сума спірної поставки складає 269075, 8 доларів США (відповідно до рахунків фактур № 230 і 231), що є меншою ніж фактично сплачено. Доказів на твердження позивача, що за платіжним дорученням №346 від 15.09.2010р. ним сплачена лише часткова суму 2342,5 грн. ним не надано. Так само позивачем документально не підтверджений факт надання цих платіжних доручень відповідачу під час здійснення митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вимогу відповідача не були надані документи на підтвердження транспортних витрат. Згідно з. п.5 ч.2 ст. 267 Митного Кодексу України до митної вартості мають додаватися зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. За умовами наданого позивачем контракту імпортування спірного товару здійснювалося на умовах DDU (Інкотермс-2000). За цими умовами продавець зобовязаний нести всі витрати та ризики, повязані з транспортуванням товару до місця призначення. Ненадання позивачем жодного з таких документів, а так само і калькуляції на виробництво товару унеможливило визначення сум, які мають бути додані (або вже включені) до вартості оцінюваних товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наведених підстав надані позивачем документи не можуть виступати однозначним та беззаперечним доказом правильності обчислення митної вартості позивачем та неправомірності дій митниці під час коригування митної вартості.

З урахуванням ст. 58 Конституції України суд не погоджується із можливістю застосування приписів наказу Держмитслужби від 19.10.2010р. №1242, на який посилається позивач, оскільки він не був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, який затверджений Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008р. за №230, декларантові надано право за неможливістю обґрунтувати заявлену митну вартість у встановлений п.13 Порядку десятиденний термін, здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантію з подальшою можливістю підтвердити (в тому числі шляхом надання необхідних підтверджуючих документів) протягом 90 днів заявлену митну вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач скористався цим правом, та на підставі наведеного наказу та ст. 264 Митного Кодексу України 20.09.2010 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантію сплати до держбюджету сум податків і зборів (а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь Східна митниця листом №11-30/8468 від 21.09.2010р дозволила позивачу випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкових платежів (а.с. 38).

Як встановлено судом першої інстанції позивач не скористався своїм правом в подальшому після випуску товарів у вільний обіг підтвердити заявлену суму митної вартості товару, в тому числі шляхом надання всіх необхідних підтверджуючих документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не була підтверджена заявлена ним митна вартість товару, що призвело до її коригування до рівня цін, що містились в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції,що Східною митницею доведена правомірність своїх дій щодо визначення митної вартості товару за шостим методом та обґрунтованість прийняття нею рішення про визначення митної вартості, та винесення картки відмови у митному оформленні товару.

Стосовно вимоги позивача про зобовязання митницю здійснювати митне оформлення товару за контрактом № 10661 від 09.08.2010 за „ціною договору” колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вона не може бути задоволена з підстав невизначеності такої ціни. Згідно умов п.4 Контракту №10661 від 09.08.2010р. ціна та загальна вартість товару зазначаються в Специфікаціях, наданих до цього контракту. Специфікації, за якими будуть ввозитися наступні партії товару, позивачем не надані. Безпосередньо контракт також не містить інформації щодо ціни продукції. Перевірка правильності митної вартості товарів здійснюється митним органом в кожному окремому випадку під час здійснення митного контролю таких товарів шляхом перевірки наданих документів, обчислення правильності заявленої митної вартості, порівняння з рівнем цін на такі товари, що склалися на даний період часу тощо.Суд вважає за неможливе обмежувати (позбавляти) митний орган у здійсненні законодавчо покладених на нього функцій з митного контролю на невизначений період за невизначеними та неіснуючими на даний час документами.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Артемівський завод по обробці кольорових металів» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-23269/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі №2а-23269/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 27 грудня 2010 року.

Головуючий

суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: О.А.Нікулін

А.А.Блохін