Ухвала суду № 16548215, 23.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року справа №2а-24561/10/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-24561/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-24561/10/0570 позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірними дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області по зарахуванню сум сплачених 30 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 17 вересня 2010 року та 27 вересня 2010 року поточних податкових зобовязань з платежу за користування надрами за 3-й квартал 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях № 113, 15247, 15971 та 16178. Зобовязано Красноармійську обєднану державну податкову інспекцію Донецької області внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Селидіввугілля» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з платежу за користування надрами в розмірі 11711,83 грн. за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 563741,04 грн. .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що податковий орган має право здійснювати самостійний перерозподіл сплачених платником податку сум податкових зобовязань при наявності у нього податкової заборгованості за минулі періоди.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Селидіввугілля " (ЄДРПОУ 33426253) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області та перебуває на обліку відповідача як платник податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями № 113 від 30.07.2010 року, № 15247 від 31.08.2010 року, №15971 від 17.09.2010 року, № 16178 від 27.09.2010 року позивач сплачував податкові зобовязання з плати за користування надрами за 3-й квартал 2010 року (арк. справи 12, 14, 16, 18).

Згідно зворотного боку облікової карти платника податків (арк. справи 33-35), зазначені кошти за вищенаведеними платіжними дорученнями, спрямовані на погашення недоїмки за відповідними розрахунками, а 11711,83 грн. на погашення пені.

Тобто, відповідачем було самостійно здійснено перерозподіл грошових коштів шляхом зміни призначення платежу.

Зазначені обставини сторонами у суді першої та апеляційної інстанції не заперечувались.

Згідно преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 16.3.3 цього Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про порушення позивачем вимог п.п.16.3.3 ст. 16 Закону № 2181. Статтею 7 цього Закону визначені джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як зазначає відповідач, суму коштів у розмірі 11711,83 грн., нараховано відповідно до норм статті 16 Закону № 2181.

У відповідності до підпункту 16.1.1. пункту 16.1. статті 16 Закону № 2181, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Враховуючи те, що податковим органом пеня нарахована без урахування призначання платежу, вказаного у платіжних дорученнях, зазначене призвело до нарахування пені, яка не відповідає підставам її нарахування, що визначені підпунктом 16.1.1. пункту 16.1. статті 16 Закону № 2181 - після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.

За таких обставин, самостійне перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-24561/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.