Ухвала суду № 16548163, 14.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року справа №2а-22544/10/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Солодько О.І.,

за участю представника позивача: Лойко Є.В.,

представників відповідача: Білокур Ю.Л., Молчанова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-22544/10/0570 за позовом Підприємства Жданівської виправної колонії № 3 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 43-17-13/1129 від 16.07.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-22544/10/0570 позов Підприємства Жданівської виправної колонії № 3 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 43-17-13/1129 від 16.07.2010 року задоволено. Скасовано вимогу Шахтарського обєднаного контрольно-ревізійного відділу від 16 липня 2010 року № 43-17-13/1129 в частині вжиття заходів щодо відшкодування зайво сплаченої працівникам надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 9133,93 грн., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах на оплату праці на загальну суму 3393,11 грн., відшкодування зайвого списання паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 41031,14 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не враховано, що позивачем здійснено списання палива у період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року без наявності первинних документів, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.13-2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року. Також відповідач вважає, безпідставним нарахування працівникам підприємства надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України, оскільки вона не передбачена законодавством та колективним договором по підприємству, а наказ № 98 від 24.05.2000 року Державного Департаменту України з питань виконання покарань, на підставі якого здійснювались нарахування надбавки за безперервну роботу, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тому не є нормативно-правовим актом.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Вони не оспорювали, що по списанню паливно-мастильних матеріалів при перевірці позивач надавав подорожні листи на транспорт самою Жданівської виправної колонії № 3, але їх до уваги не приймали, оскільки ця установа є самостійною юридичною особою.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на те, що позивач не має підстав не виконувати наказ Департаменту щодо виплати надбавки за безперевну роботу вільнонайманим працівникам. Крім того, через незадовільний технічний стан автотранспорту, що перебуває на балансі позивача, для перевезення вантажу для потреб виробництва підприємства вони вимушені використовувати автотранспорт, що перебуває на балансі установи Жданівська ВК № 3, і для цього витрачалися паливно-мастильні матеріали підприємства, які і списувалися на підставі подорожніх листів. Оскільки в цих подорожніх листах вказувалися автомобілі установи, а не підприємства, їх до уваги не прийняли.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Підприємство Жданівської виправної колонії № 3 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області зареєстровано як юридична особа 15.11.1995 Виконкомом Жданівської міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 534575 (арк. справи 19), є державним підприємством, включено до ЄДРПОУ за № 08679824 (арк. справи 20), здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого заступником голови Державного департаменту України з питань виконання покарань 22.03.2000 (арк. справи 10-18).

З 05.05.2010 по 23.06.2010 Шахтарським ОКРВ було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт № 43-17/22 від 30.06.2010 (арк. справи 21-54), яким, серед іншого, були встановлені порушення позивачем вимог законодавства щодо списання палива без наявності первинних документів на загальну суму 41031,14 грн. (арк. справи 36) та проведення нарахування та виплату відсоткової надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України 4 працівникам підприємства на загальну суму 9133,93 грн. в порушення ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п.п. 2, 5, 6 колективного договору. Останнє порушення призвело до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на загальну суму 3393,11 грн. (арк. справи 40).

16.07.2010 Шахтарським ОКРВ прийнято вимогу № 43-17-13/1129 «Про усунення виявлених в ході ревізії порушень», якою, у т.ч., позивача зобов'язано стягнути з осіб, винних у списанні матеріальних цінностей на суму 41,03 тис. грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України; провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів, в іншому випадку - стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах, кошти у сумі 9,13 тис.грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти у розмірі 3,39 тис. грн. (або зарахувати в рахунок майбутніх платежів) (арк. справи 63-66).

Таким чином, спірним в цій справі є правомірність дій позивача щодо нарахування працівникам Підприємства Жданівської виправної колонії № 3 надбавки за безперервну роботу та списання паливно-мастильних матеріалів підприємством.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого Указом Президента України від 31 липня 1998 року № 827/98, центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань є Державний департамент України з питань виконання покарань.

Пунктами 3 та 6 частини 2 статті 13 цього Закону передбачено, що підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: підприємства установ виконання покарань визначають структуру управління і штати в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань; порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, надбавка за безперервну роботу працівникам підприємства, які не мають спеціальних звань, встановлена відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи" від 24.05.2000 № 98 (далі - Наказ № 98) (арк. справи 67).

Вищезазначений Наказ в Міністерстві юстиції України не зареєстрований. Однак, з огляду на зазначені вище приписи Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» зазначений Наказ є обов'язковим для виконання підприємствами установ виконання покарань, до яких відноситься позивач.

Крім того, пунктом 2 Наказу № 98 зобов'язано начальників управлінь (самостійних відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань, управлінь (відділів, відділення) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, керівникам установ, організацій та навчальних закладів, підлеглих Департаменту, забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки, за безперервну роботу відповідно до затвердженої Інструкції.

Згідно з п. З Наказу № 98, надбавка за безперервну роботу підлягає виплаті в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи, та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємств, що знаходяться на госпрозрахунку.

Таким чином, позивач у своїй діяльності був зобов'язаний керуватися Наказом № 98 та виплачувати процентну надбавку за безперервну роботу своїм робітникам і службовцям, що і було ним зроблено.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Шахтарським ОКРВ під час ревізії на ці вимоги не було звернуто уваги і не зазначено, ані в акті ревізії, ані у спірній вимозі, які норми бюджетного законодавства позивач порушив при виплаті зазначеної надбавки своїм працівникам, а також не довів, що у даному випадку мала місце втрата бюджетних коштів.

Оскільки суд вважає дії позивача по виплаті вказаної надбавки правомірними, то і вимоги відповідача щодо вжиття заходів з повернення сум внесків до державних цільових фондів у розмірі 3,39 тис. грн. є незаконними.

Щодо виявлених відповідачем порушень в частині здійснення позивачем списання палива без наявності первинних документів на загальну суму 41031,14 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що операції по придбанню цементу, шлаку, будівельних матеріалів та інших товарів в період з 01.01.2008 по 31.03.2010, які здійснювались позивачем для потреб власного виробництва, підтверджуються накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, виданими постачальниками.

Висновки суду першої інстанції про те, що для перевезення зазначених матеріалів позивач використовував різні автотранспортні засоби, водіям яких видавав дорожні листи, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що долучені до справи дорожні листи, які підтверджують витрати паливно-мастильних матеріалів, були надані їм під час проведення перевірки, але до уваги вони прийняті не були, оскільки перевезення здійснювались автотранспортом не Підприємства Жданівської ВК № 3, а самої установи Жданівська ВК № 3.

На думку колегії суддів, так позиція відповідача є хибною, оскільки використання автотранспорту установи для потреб підприємства не суперечить вимогам діючого законодавства, а використання для цього пального позивача підтверджено подорожніми листами.

З наданих позивачем дорожніх листах містяться відомості про рух пального, а саме: скільки пального було видано, наявність залишку на час виїзду та повернення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, що відповідачем не доведено правомірність прийняття вимоги від 16.07.2010 № 43-17-13/1129 в частині вжиття заходів щодо відшкодування зайво сплаченої працівникам надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 9133,93 грн., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах на оплату праці на загальну суму 3393.11 грн., відшкодування зайвого списання паливно-мастильних матеріалів на суму 41031,14 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-22544/10/0570 за позовом Підприємства Жданівської виправної колонії № 3 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 43-17-13/1129 від 16.07.2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 17 грудня 2010 року.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.