Ухвала суду № 16548151, 14.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року справа №2а-7193/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Старосуда М.І., Юрченко В.П., розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунального підприємства “Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство “Прогрес” на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року у справі № 2а-7193/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства “Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство “Прогрес” про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

В С Т А Н О В И Л А:

20 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства “Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство “Прогрес” про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року у справі № 2а-7193/10/1270 позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, встановила наступне.

Комунальне підприємство “Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство “Прогрес” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 34724755.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі Закон №875), Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» від 26 вересня 2002 року №1434 (далі Положення №1434) та «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31 січня 2007 №70 (далі Постанова №70).

Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону №875 підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону №875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, (далі організації та інші роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 вказаного вище Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною третьою статті 19 Закону №875 передбачено, що організації та інші роботодавці мають самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, а виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту частини пятої статті 19, вважається працевлаштування організацією та іншими роботодавцями, які використовують найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону №875 встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно до вимог ч. 8 ст. 20 Закону №875 порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою №70 затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок сплати санкцій), у пункті другому якого визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Постановою № 70 передбачено, зокрема, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів на 2009 рік станом на 01.01.2010 року у комунального підприємства “Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство “Прогрес” середньоблікова кількість штатних працівників облікового складу складає - 10 осіб, середньоблікова кількість працювавших інвалідів 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповіно до нормативу 1 особа, тобто кількість місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів 1 одиниця, сума адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця складає 5440,00 грн. Позивачем також нараховано пеню, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку суми пені на заборгованість за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у 2009 році на суму 257,54 грн. (арк.с. 8).

Зі звіту відповідача про зайнятість працевлаштування інвалідів за 2009 рік вбачається, що протягом 2009 року на підприємстві не працювало жодного інваліда.

Відповідно до довідки Первомайського міського центру зайнятості від 31.08.2010 року № 9/03-1708 (арк.с. 5), відповідач протягом 2009 року не надсилав звіти за формою № 3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не було вжито всіх залежних від нього заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, отже є підстави для задоволення позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року у справі № 2а-7193/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства “Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство “Прогрес” про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий : О.О. Чебанов

Судді: М.І. Старосуд

В.П. Юрченко