Постанова № 16548150, 09.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року справа №2а-22174/10/0570

<приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: Гімона М.М., Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання: Солодько О.І.

за участю прокурора Ноздрьова С.В.,

представника позивача Ковальова С.В.,

представника відповідача Головіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у справі № 2а-22174/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення з державного бюджету України надмірно сплачених сум, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю дій Східної митниці при проведенні митного оформлення товарів позивача, безпідставним застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару і прийняттям рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, в наслідок яких позивач був вимушений сплатити надмірні суми ввізного мита та податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у справі № 2а-22174/10/0570 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.04.2010 року та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого мита в сумі 1196682,81 грн. та ПДВ в сумі 2632702,13 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права та процесуального права, оскільки при прийнятті рішення не враховано, що митному органу для визначення митної вартості товару не надано право на власний розсуд обирати метод визначення митної вартості товару. При цьому кожний наступний метод повинен застосовуватися, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, що відповідачем не було зроблено. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що в процесі визначення митної вартості митним органом з декларантом позивача не проведена консультація щодо обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідного товару. У звязку з вказаними незаконними діями Східної митниці була необґрунтовано завищена митна вартість товарів, які позивач ввозив на митну територію України, що призвело до вимушеної сплати позивачем зайвих грошових сум до Державного бюджету України, які позивач просить стягнути на свою користь.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Пояснив, що оспорюване рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України були застосовані до першої партії товарів, які надійшли за імпортним контрактом на адресу позивача. Після цього, в межах того ж контракту на протязі декількох днів позивач проводив митне оформлення ще декількох партій товарів. За таких обставин позивач був змушений в вантажно-митних деклараціях на ці партії товарів, враховуючи, що цей товар швидко псується, вказувати митну вартість таку, яку визначив відповідач на ідентичний товар в оспорюваному рішенні про визначення митної вартості товарів, хоча ця вартість визначена не обґрунтовано.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки оспорюване рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України прийняті законно, сумніви щодо митної вартості товарів, яку заявляв позивач, були обґрунтованими, надати документи, які просила посадова особа митниці, позивач відмовився, інформації, необхідної для проведення процедури митного оформлення товару за першими пятьма методами, позивач не надав, тому митне оформлення правомірно здійснено за шостим методом. При цьому Рішення про визначення митної вартості товарів прийнято на підставі даних про ціну аналогічної партії товару цього ж виробника, митне оформлення якої відбувалось у вересні 2009 року.

Прокурор, що приймав участь у справі, доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими та просив відмовити у її задоволенні.

Від представника Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України в місті Києві надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» зареєстроване як юридична особа 10.09.2009, ідентифікаційний код юридичної особи 36617444 (арк. справи 47-48).

21.09.2009 року між Компанією «LENON Ltd.Co.» - Сполучені Штати Америки (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» - Україна (Покупець) укладений контракт №1/09/2009, згідно якого Продавець прийняв на себе зобовязання поставити м'ясо та мясні продукти, зазначені в специфікаціях та/або інвойсах (арк. справи 38-42). Строк дії контракту встановлений до 31.12.2010 року.

За вищенаведеним контрактом Компанією «LENON Ltd.Co.» здійснено поставку на адресу позивача мясної продукції за ціною 0,75 доларів США за один кілограм товару, що підтверджено Рахунками-фактурами (інвойси) № 020868 та № 020870 від 30.03.2010 р. (а.с. 43,44).

Як вбачається з вантажно-митної декларації (далі ВМД) № 700000011/2010/001802 від 19.04.2010 року, наданою позивачем при митному оформлені в Україні товару за вищезазначеним імпортним контрактом, задекларована митна вартість товару за кодом 02071420 становила 0,75 доларів США за 1 кг. товару (вартість партії 2206839,94 грн. : валютний курс 7,9258 : вага нетто 371250 кг.). Вказана митна вартість позивачем визначена за 1-м методом за ціною договору.

Відповідно до Декларації митної вартості (форма ДМВ-1) (а.с. 87), для підтвердження заявленої митної вартості товару за ВМД № 700000011/2010/001802, що надійшов за рахунком-фактурою № 020870 від 30.03.2010 року (графа 4), Східною митницею витребувано від позивача додаткові документи. Декларант Дериглазов М.В. 22.04.2010 р. на зворотньому боці Декларації митної вартості зазначив, що надання перелічених відповідачем документів є неможливим.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п. 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

У звязку з тим, що позивачем не були надані додаткові документи, які витребувала посадова особа відповідача, митницею був використаний шостий (резервний) метод встановлення митної вартості товару, про що було прийнято рішення №700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року про визначення митної вартості товару, згідно з яким для товару, що позивач декларував за ВМД № 700000011/2010/001802 від 19.04.2010 року, визначена митна вартість із розрахунку 1,05 доларів США за один кг товару (а.с. 12).

Крім того, Східною митницею прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20289 від 22.04.2010 року (а.с. 89). В ній зазначено, що підставою відмови є неподання на вимогу митного органу додаткових документів у відповідності до вимог п.11 Порядку декларування, затвердженого ПКМУ № 1766 від 20.12.06 р. Умовою пропуску товарів через митний кордон України є подання нової ВМД з урахуванням Рішення про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у звязку з прийняттям відповідачем вищенаведених рішень та з метою митного оформлення зазначеної частини товару, який швидко псується, позивачем того ж дня було складено іншу ВМД, в якій декларантом було задекларовано вартість партії товару, виходячи з ціни 1,05 долар США за 1 кг товару, і за якою відповідачем було здійснено митне оформлення попередньої партії товару.

Ці пояснення підтверджені ВМД № №700000011/2010/001954 від 22.04.2010 р. (а.с.15), в графі 44 якої, як підстави для митного оформлення 371250 кг товару за кодом 02071420 зазначені ВМД №700000011/2010/001802 від 19.04.2010 року, рішення про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року, а вартість цієї партії товару з 2206895,63 грн. (графа 42) скоригована до 3089653,88 грн.

Як вбачається із розрахунку різниці митних платежів, наданих позивачем (а.с. 45), у звязку з коригуванням митної вартості партії товару за ВМД № 700000011/2010/001954 від 22.04.2010 р., що було здійснене у звязку з застосуванням відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару і прийняттям рішення про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року, сума платежів до бюджету за ввізним митом та податком на додану вартість збільшилась на 282482,64 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в подальшому при митному оформленні іншої частини товару, що надійшов за тим самим імпортним контрактом № 1/09/2009, були складені ВМД (форма МД-2) №700000011/2010/001953 від 22.04.2010 р., №700000011/2010/001989 від 23.04.2010 р., №700000011/2010/002002 від 24.04.2010 р., №700000011/2010/002003 від 25.04.2010 р., №700000011/2010/002052 від 27.04.2010 р. та №700000011/2010/002121 від 29.04.2010 р. (а.с. 17-32), відповідно до яких, з урахуванням рішення відповідача про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року (графа 44), митна вартість одиниці товару задекларована в розмірі 1,05 доларів США за один кг товару з коригуванням вартості відповідної митної партії товару в сторону збільшення (графа 45 ВМД).

Відповідно до розрахунку різниці митних платежів між першим та резервним методами на день реєстрації вантажних митних декларацій № 700000011/2010/001954, №700000011/2010/001953, №700000011/2010/001989, №700000011/2010/002002, №700000011/2010/002003, №700000011/2010/002052 та №700000011/2010/002121, по яких митна вартість товару була визначена з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів, прийнятого відповідачем, сума надмірно сплаченого ввізного мита складає 1196682,81 грн., надмірно сплаченого ПДВ 2632702,13 грн. (арк. справи 45, 46). Зазначений розрахунок сторонами не оспорювався.

Сплата вищенаведених сум до Державного бюджету України підтверджується платіжними дорученнями (арк. справи 97-101) та погоджується представником Східної митниці щодо їх сплати відповідно до відміток на ВМД.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Митний орган вправі упевнитись в достовірності документів та декларацій, а декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур, тому відмова декларанта у наданні додаткових документів, які вимагав митний орган, є достатньою підставою для прийняття посадовою особою митного органу рішення про коригування митної вартості товару на підставі наявної у неї інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ та рішення щодо можливості застосування шостого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Суть спору у даній справі полягає у правильності визначення митним органом шляхом прийняття рішення митної вартості за шостим (резервним) методом, та наявність надмірної сплати податку, як підстави для його повернення.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266 - 273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".

Так, зі змісту частин 1 - 5 статті 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Визначення митним органом митної вартості є способом реалізації його владних управлінських функцій, внаслідок чого митниця як субєкт владних повноважень повинна діяти виключно за правилами, встановленими частиною 2 статті 19 Конституції України. На наявність дозвільних функцій даного органу вказував Верховний Суд України у наведеній постанові.

Постановою Верховного суду України від 20.04.2010 року № 10/58, прийнятою за результатами перегляду скарги Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" на постанову Вищого адміністративного суду України від 24.11.2009 року, зазначено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

В порушення вищенаведених норм, ані в рішенні суду першої інстанції, ані в запереченнях і поясненнях відповідача, не міститься доводів та переконливих мотивів, якими б обґрунтовувалась неможливість застосування відповідачем перших пяти методів визначення митної вартості товару, та не проведена консультація між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Під час апеляційного провадження встановлена відсутність підстав для застосування 6 методу, застосування якого здійснено не тільки при відсутності підстав, але й з порушенням методології його застосування.

І відповідач, і суд першої інстанції на підтвердження законності дій митного органу посилався на визначення митної вартості товару за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ за період, що безпосередньо передував часу митного оформлення товару позивачем.

В той же час, такі висновки суду першої інстанції не підтверджені матеріалами справи, оскільки такі данні з ЄАІС ДМСУ у справі відсутні.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача на підтвердження цих доводів надав інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ щодо вартості митного оформлення товарів за кодом згідно УКТЗЕД 0207142000, але її дослідженням встановлено, що в ній міститься інформація за період значно пізніший (серпень-жовтень 2010 року) ніж час митного оформлення позивачем товару (квітень 2010 р.) (а.с. 188-194). Інформація про ціни в лютому-квітні 2010 року відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в дійсності витягу інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ за період, що безпосередньо передував часу митного оформлення товару позивачем, надати неможливо через відсутність такої інформації, а при прийнятті оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року митний орган фактично виходив з даних про митну вартість одиниці товару, що міститься у ВМД № 700000003/9/004989 від 28.09.2010 р. (а.с.128), за якою здійснювалось митне оформлення ідентичних товарів того ж самого виробника і за тим самим кодом УКТЗЕД. Згідно цієї ВМД митна вартість визначена в сумі 1,05 долар США за 1 кілограм товару, яку відповідач і взяв до уваги при визначенні митної вартості товару для позивача в квітні 2010 р.

На думку колегії суддів, ці доводи представника відповідача на обґрунтування правомірності застосування митним органом шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у ВМД № 700000003/9/004989 від 28.09.2010 р., на яку посилається відповідач, митна вартість товару визначена не декларантом, а митним органом на підставі рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару № 700000024/2009/000638/2 від 28.09.2009 р. (а.с. 131), а строк її оформлення не збігається з часом митного оформлення товарів позивачем.

Висновки суду першої інстанції про те, що декларант відмовився від надання додаткових документів на вимогу митного органу, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки запис декларанта на декларації митної вартості (а.с. 87) свідчить не про відмову, а про неможливість на час митного оформлення надати необхідні документи.

При цьому відповідач в судовому засіданні не надав доказів, які б обґрунтовували необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та не навів доводів щодо неможливості митного оформлення товару позивача за першим методом, яким бажав скористатися позивач. За висновком суду визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем як субєктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім шостого (резервного), а також прийняття рішення про визначення митної вартості товару та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що є підставою для визнання вищенаведених документів недійсними.

Вирішуючи справу в частині повернення мита та податку на додану вартість, колегія судів виходить з того, що питання повернення надміру сплачених сум податків здійснюється за правилами бюджетного та податкового законодавства.

Мито та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-12.

Пунктом 13 статті 1 Бюджетного кодексу України до видатків бюджету віднесені кошти, що спрямовуються зокрема на повернення надміру сплачених сум до бюджету.

Згідно з п. 15.3.1. п.15.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Оскільки колегією суддів встановлено, що визначення позивачем підвищеної митної вартості товарів за ВМД № 700000011/2010/001954, №700000011/2010/001953, №700000011/2010/001989, №700000011/2010/002002, №700000011/2010/002003, №700000011/2010/002052 та №700000011/2010/002121 безпосередньо повязано і стало наслідком незаконного рішення відповідача про визначення митної вартості товару №700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року, яке підлягає визнанню недійсним, і в наслідок цього позивачем до Державного бюджету України було надмірно сплачені суми ввізного мита в розмірі 1196682,81 грн., та ПДВ 2632702,13 грн., вказані суми підлягають стягненню (поверненню) з Державного бюджету України на користь позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при винесені рішення була допущена невідповідність висновків обставинам справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у справі № 2а-22174/10/0570 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення з державного бюджету України надмірно сплачених сум задовольнити.

Визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20289 від 22.04.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» (ЄДРПОУ 36617444) надмірно сплачені мито у розмірі 1196682,81 грн. (один мільйон сто девяносто шість тисяч шістсот вісімдесят дві грн.) та податок на додану вартість у розмірі 2632702,13 грн. (два мільйони шістсот тридцять дві тисячі сімсот дві грн.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» (ЄДРПОУ 36617444), за рахунок коштів Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три грн.).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 14 грудня 2010 року.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.