Постанова № 16548128, 03.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2010 року справа №2а-19808/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Гайдара А.В.,

суддів Ханової Р.Ф.,

Яковенко М.М.

при секретарі Касяновій В.М.

за участю представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монохім" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 р. у справі № 2а-19808/10/0570 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монохім" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.06.2010 № 0000772320/2,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.06.2010 №0000772320/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 р. у справі № 2а-19808/10/0570 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції обґрунтував це тим, що позивачем у судовому засіданні не було підтверджено наявність господарської операції між позивачем та ТОВ «Макоптторг» та реальність постачання товару «сітки-затяжки». Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та АТЗТ «Компанія «Діаполь» відносно двох автомобілів була застосована операція фінансового лізінгу, внаслідок чого відповідачем правомірно винесено оскаржуване повідомлення-рішення.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 р. у справі № 2а-19808/10/0570 та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.06.2010 № 0000772320/2, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинами справи , неповне та необєктивне дослідження обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд повинен був з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у Державної податкової інспекції у м. Харцизьк докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведенні в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. Також суд першої інстанції не вимагав від позивача такі докази, не створив стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства відхиливши клопотання позивача, а також помилково зробив висновок про те, що між позивачем та АТЗТ «Компанія «Діаполь» відносно двох автомобілів була застосована операція фінансового лізингу, хоча насправді між ними був укладений договір оперативного лізингу (оренди).

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та просив рішення першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, та вважали, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване і підстав для його скасування немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, думку представників сторін, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Монохім” зареєстроване виконавчим комітетом Харцизької міської ради 15.08.2001 за № 12791050004000031 та є юридичною особою, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Харцизьку.

У період з 30.11.2009 по 18.12.2009 ДПІ у м. Харцизьку проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Монохім” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.09.09, за результатами якої складено акт від 23.12.2009 № 3399/23-2/23110754 яким встановлено, зокрема, порушення Позивачем пп. 5.1, п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з посиланням на завищення валових витрат з придбання товару на суму 1370845 грн., як таких що не повязанні з веденням господарської діяльності, та п.п. 5.3.2 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок зайвого віднесення до складу валових витрат суму 157500,00 грн. нарахованої орендної плати за оренду основних засобів.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, на підставі акту перевірки від 23.12.2009 № 3399/23-2/23110754 ДПІ у м. Харцизьку прийнято податкове повідомлення рішення від 26.01.2010 № 0000012320/0 про нарахування податку на прибуток в сумі 396615,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 198307,50 грн.

Рішенням ДПІ у м. Харцизьку від 09.04.2010 № 9229/25-012-1 ТОВ „Монохім” відмовлено у задоволенні скарги та направлено нове податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 № 0000012320/1.

На зазначене податкове повідомлення рішення Позивач подав скаргу до ДПА у Донецькій області з проханням скасувати його.

За результатами розгляду скарги ДПА у Донецькій області було прийняте рішення від 23.06.2010 року № 0000772320/2, яким скаргу позивача задоволено частково в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 27375 грн., у т. ч. 18250 грн. - податку і 9125 - штрафних санкцій. В іншій частині скаргу ТОВ «Монохім» залишено без задоволення.

Аналіз акту перевірки доводить, що два різновиди порушень стали підставою для донарахування податку.

В обґрунтування правової позиції, щодо порушення п.п. 5.1 пп. 5.2.1 ст. ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» позивач зазначає, що між ТОВ „Монохім” та ТОВ „Макоптторг” укладено Договір постачання № 148 від 26.08.2008, відповідно до положень якого ТОВ „Макоптторг” (Постачальник) зобовязується передати в обумовлені строки іншій стороні ТОВ „Монохім” (Покупець) товар згідно із Специфікацією, а Покупець зобовязується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість. Відповідно до Специфікації № 1 до вказаного Договору постачання товару здійснюється на умовах СРТ склад отримувача. Крім того, на підтвердження здійснення зазначеної господарської операції позивач надає грошові кошти у безготівковій формі та накладними. Зазначені документи також надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертається увага судів на те, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Здійснюючи оцінку спірних відносин податковий орган виходив з факту відсутності господарської операції по придбанню товару не зважаючи на документи які підтверджують отримання, оприбуткування, оплату та продаж цього ж самого товару.

Позивачем до суду надані докази продажу придбаного у контрагента товару, та формування по факту його придбання валових доходів що підтверджується, товарно транспортними накладними відповідно до яких позивач здійснював постачання „сітки затяжки” іншим контрагентам ДП „Добропіллявугілля”, ДП „Луганськвугілля”, ДП „Донбасантрацит” на підставі укладених відповідних договорів, та декларацією з податку на прибуток за 2008 рік.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення операцій придбання, які стали підставою для формування валових витрат; та продажу, що стали підставою для формування валового доходу, підтверджуються документами первинного та податкового обліку, а також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2а-20165\09\0570, яке набрало законної сили 4 листопада 2010 року, яким також встановлено правомірність формування податкового кредиту по факту придбання товару. Зазначена обставина є підставою для звільнення від доказування відповідно до частини першої статті 72 КАС України (арк. справи 235-236).

Відповідач вважає, що на порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/34 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Монохім» завищено витрати на суму 157 500 грн. шляхом віднесення до складу валових витрат сум нарахованої орендної плати за оренду основних засобів, що належать АТЗТ Компанія «Діаполь», відповідно до які не включають до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8.9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств», передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень; передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону.

У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;

Отже, суд зазначає, що спірним питанням у справі є належність операції оренди двох автомобілів до операції фінансового лізингу, оскільки позивач вважає, що самим договором передбачено, що зазначений договір відноситься до договору оперативного лізингу. Можливість передбачення договору передбачено самим законодавством.

Між сторонами відсутній спір щодо сум понесених витрату у звязку з орендою автомобілів та підтвердження таких витрат необхідними первинними документами. Окрім цього, витрати позивача за договором оренди легкових автомобілів підтверджуються наданими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт та виписками.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лізингова операція (операція) господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за оренду плату та на визначений строк.

Відповідно до пп. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оперативним лізингом (орендою) є господарська операція юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

З урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» легкові автомобілі, отримані позивачем в оперативну оренду, належать до основних фондів 2 групи.

Згідно Закону України №334/94 від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п.п.1.18.1. оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Згідно п.п.п.1.18.2. цього ж Закону фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Для цілей цього підпункту під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю) до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.

Останнім абзацом даного пункту передбачено, що незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що сторони при укладені договору визначили цю операцію договором оперативного лізингу без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору, оскільки пп. 1.18.2 вищевказаного закону, передбачено, що сторони можуть визначити операцію оперативного лізингу при укладанні договору.

Крім того, згідно рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2010 р по справи №16\204 яке набрало законної сили 18 вересня 2010 року спірний правочин визначений як оперативна оренда, зазначена обставина є підставою для звільнення від доказування.

В порушення ч.3 ст.2 КАС України відповідач прийняв спірне рішення, яке не узгоджується з нормами матеріального закону та не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечуючи проти позову відповідач не довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монохім" задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 р. у справі № 2а-19808/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монохім" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.06.2010 № 0000772320/2 скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монохім" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 23.06.2010 № 0000772320/2.

Судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Монохім" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 8 грудня 2010 року.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М. М. Яковенко