Ухвала суду № 16548124, 07.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року справа №2а-9424/10/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Гімона М.М., судів Ханової Р.Ф., Василенко Л.А., при секретарі судового засідання Барбаш Л.О.,

за участю представника позивача Гринька І.С.,

представників відповідача Шевченко Ю.В., Романенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а-9424/10/0570 за позовом відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а-9424/10/0570 позов відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задоволено повністю: скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132200/12285 від 22 березня 2010 року в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері зовнішньо - економічної діяльності в сумі 75158,26 грн. та в частині визначення терміну сплати суми пені протягом тридцяти днів з дня отримання рішення відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що розрахунки виконані позивачем, як по експортним так і по імпортним контрактам здійснено не вірно, оскільки в них не вірно визначено кількість календарних днів прострочення надходження виручки (товару) та не вірно визначено суму заборгованості в деяких випадках. Також, суд першої інстанції помилково дійшов висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення в оскаржуваному рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій терміну сплати пені протягом 30 днів відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки в преамбулі вищенаведеного закону йдеться про нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складений акт № 393/23-2/05763642 від 10.03.2010 року.

Рішенням від 22.03.2010 року №0000132200/12285 Відкритому акціонерному товариству «Старокраматорський машинобудівний завод» нарахована пеня за порушення терміну розрахунків в сфері ЗЕД за невиконання зобовязань у сумі 536964,48 грн.

Підставою прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132200/12285 від 22 березня 2010 року визначений п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». В якості порушень, за які були застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді нарахування пені, визначене порушення ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Порядок та термін сплати визначений відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем порушені положення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження валютної виручки по експортним контрактам, а саме:

-по контракту № ОБ8285 від 02.07.2008 року, укладеному з ВАТ «СЕВЕРСТАЛЬ» Росія, у сумі 4450237,30 руб. з порушенням термінів розрахунків на 6 днів, у сумі 200,00 руб. з порушенням термінів розрахунків на 50 днів;

- по контракту № CRT/4.2.2/32/2008/4864 від 13.07.2008 року, укладеному з «ISD Huta Czestochova sp.z.o.o.» Польща, у сумі 40000,00 євро з порушенням термінів розрахунків на 21 день, у сумі 84175,75 євро з порушенням термінів розрахунків на 36 днів.

Крім того, встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження імпорту продукції по імпортним контрактам, а саме:

-по контракту № 15/66-07 від 25.10.2007 року, укладеному з ВАТ «Ярославський електромашинобудівний завод» Росія, на суму 8453,50 руб. з порушенням термінів розрахунків на 4 дні, на суму 1364817,00 руб. з порушенням термінів розрахунків на 15днів;

-по контракту № 09DYN/L/08 від 30.08.2007 року, укладеному з «Франц Плассер Банбаумашинен-Индустригезелльшафт м.б.Х» и «Плассер&Тойрер Экспорт фон Банбаумашинен Гезелльшафт м.б.Х.» Австрія, на суму 1351730,49 євро з порушенням термінів розрахунків на 1 день, на суму 714830,11 євро з порушенням термінів розрахунків на 5 днів;

-по контракту № 02-01/03/08 від 22.07.2008 року, укладеному з СЗАТ «СИС ИНЖИНИРИНГ» Білорусь, на суму 56620,00 євро з порушенням термінів розрахунків на 44 дні, на суму 70880,00 євро з порушенням термінів розрахунків на 63 дні.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, помилково застосував положення ст.ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закону України № 185) в частині визначення кількості днів порушення термінів розрахунків по вищенаведеним імпортним та експортним контрактам позивача, врахувавши день оформлення вантажно-митних декларацій на поставлений в Україну товар за імпортним контрактом або день надходження валютної виручки за експортним контрактом в кількість днів порушення термінів. При цьому пеня розраховувалась з суми, яка надійшла на рахунки позивача з порушенням термінів, а не з суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Колегія суддів не може не погодитись з цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України № 185, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Згідно ст.2 Закону України № 185, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ст.4 Закону України № 185, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Аналіз змісту ст. 4 Закону України № 185 щодо стягнення пені з суми «неодержаної» виручки або вартості «недопоставленого» товару свідчить про те, що саме день одержання виручки та день поставки товару за зовнішньоекономічними контрактами не підлягають включенню при розрахунку пені до кількості днів прострочення.

Як вбачається з розрахунку пені по експортним контрактам (а.с. 27), який є додатком до акту перевірки позивача від 10.03.2010 р. і згідно якого пеня становить 157956,01 грн., податковий орган, розраховуючи суму пені, в кількість днів прострочення врахував і дні надходження валютної виручки на рахунок позивача, що на думку апеляційного суду є помилковим.

В той же час, позивачем надано розрахунок пені по цим контрактам (а.с. 30) на суму 153492,44 грн., що на 4463,57 грн. менше розрахунку податкового органу, який, на думку колегії суддів, відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки дні надходження коштів на рахунок позивача не враховані в термін прострочки.

Крім того, з розрахунку пені по імпортним контрактам (а.с. 28), який є додатком до акту перевірки позивача від 10.03.2010 р. і згідно якого пеня становить 379008,47 грн., податковий орган, розраховуючи суму пені, в кількість днів прострочення врахував і дні надходження товару по імпортним контрактам, що на думку апеляційного суду є помилковим.

В той же час, позивачем надано розрахунок пені по цим імпортним контрактам (а.с. 31) на суму 308313,78 грн., що на 70694,69 грн. менше розрахунку податкового органу, який, на думку колегії суддів, відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому слід зазначити, що відповідач при проведенні розрахунку пені по імпортним контрактам за дату поставки приймав дату завершення процедури митного оформлення товарів згідно вантажно-митних декларацій, що також не відповідає вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до вказаної статті, «Моментом здійснення імпорту» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару «Під митним контролем» неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є відтиск штампу митниці «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону у ВМД.

Як вбачається із долучених до справи ВМД, митне оформлення товару, що відбулось за контрактом з ВАТ «Ярославський електромашинобудівний завод» № 15/66-07 згідно ВМД № 616, було закінчене 10.02.2009 року, але під митним контролем цей товар перебував з 09.02.2009 року, тобто митний кордон України він перетнув вже 09.02.2009 року. Митне оформлення товару, що відбулось за контрактом з СТОВ «СИС ИНЖИНИРИНГ» № 02-1/03/08 згідно ВМД № 1196 (відправник за умовами контракту «Kuhne+Nagel AG&Co»), було закінчене 06.03.2009 року, але товар перетнув митний кордон України та перебував під митним контролем з 05.03.2009 року.

Зазначені обставини при проведенні розрахунку пені та визначені строків поставки товару за зовнішньоекономічними контрактами податковим органом були залишені поза увагою.

Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пеня в сфері зовнішньоекономічною діяльністю не є податковим зобовязанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, а тому до цих правовідносин не можуть застосовуватись положення п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в цій частині обґрунтованими, оскільки пеня за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може визначатись як сума податкового зобовязання, оскільки з правового аналізу норм Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення-рішення як форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обовязків зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» і у випадках, які визначені п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, оскільки пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не передбачена як вид податку або іншого обовязкового платежу, і в переліку підстав для нарахування саме податкового зобовязання відсутня така підстава, як порушення резидентами термінів, які передбачені вказаним Законом, визначення відповідачем позивачу пені як податкового зобовязання не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Ця пеня за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією в розумінні Господарського кодексу України.

Надані відповідачами в суді апеляційної інстанції копії судових рішень у інших справах колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не є джерелом права, не повязані з даною справою і їх зміст не може бути застосований при вирішенні цього адміністративного спору.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а-9424/10/0570 за позовом відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 10 грудня 2010 року.

Колегія суддівГімон М.М.

Ханова Р.Ф.

Василенко Л.А.