Ухвала суду № 16548117, 02.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кододова О. В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року справа №22/452а/5006

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Жаботинської С.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника відповідача Ніколюкіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року у справі № 22/452а/5006 за позовом Приватного підприємства «Албір», м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.12.2006 року № 0000062344/0 та № 0000112344/0,

В С Т А Н О В И Л А:

19 грудня 2006 року Приватним підприємством «Албір», м. Маріуполь заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.12.2006 року, № 0000062344/0 та № 0000112344/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству, прийняті відповідачем не законно, відтак підлягають визнанню їх недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до п. 6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті послуг, супутніх експорту товару, ставка ПДВ складає «0» відсотків від бази оподаткування, при цьому Закон не обмежує коло осіб, які можуть здійснювати експорт супутніх послуг та застосовувати нульову ставку ПДВ. Позивач вважає, що відповідач помилково визначає, що ключовою підставою оподаткування по ставці 20 відсотків виходячи із норм п.6.5 ст.6 Закону України «Про ПДВ». У даному випадку на думку позивача необхідно керуватися спеціальною нормою, передбаченою п.6.2. ст.6 Закону України «Про ПДВ».

Постановою Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги було повністю задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що приватним підприємством від свого імені, але за дорученням і за рахунок контрагентів-нерезидентів було укладено з підприємствами-резидентами України договори про надання послуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України є комісійною діяльністю.

Відповідно до п. 1.14 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Окрім того, судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що позивач ПП «Албір» надавав послуги, супутні експорту товарів і на законних підставах застосовував нульову ставку оподаткування.

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року у справі №22/452а/5006, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «Албір» відмовити повністю.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права. Скаржник вважає, що ПП «Албір» не здійснювало супутніх послуг,визначених в ч. 2 ст. 274 Митного кодексу України, а відповідно до вимог договорів, здійснювало лише транспортно-експедіційне обслуговування вантажів та контроль за здійсненням технології перевантажувальних робіт. Тобто послуги по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню експортних вантажів ПП «Албір» не здійснювало, а фактично їх здійснювали ТОВ «СРЗ» та Маріупольский морський порт,що підтверджено актом перевірки.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін за наступними підставами.

В період з 27.11.2006 року по 01.12.2006 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя була проведена перевірка Приватного підприємства «Албір» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, за результатами якої складено акт від 08.12.2006 року №2262/23-7/31317706 (т.1, а.с. 8-30).

За результатами проведеної перевірки відповідачем з боку позивача встановлені наступні порушення:

- п.1.14 ст.1 п.6.2, п.6.5 ст.6,п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР ПП «Албір» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень в розмірі - 81630,00грн.;

- п.1.14 ст.1 п.6.2, п.6.5 ст.6,п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР ПП «Албір» занижено податок на додану вартість за вересень в сумі - 73313,00грн.

За результатами акту перевірки відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 14.12.2006 р. № 0000062344/0 (т.1 а.с.7), яким на підставі на п.п. „б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.14 ст.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в розмірі 97907,00 грн., в тому числі: за основним платежем -75313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22594,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30.10.2006 р. № 0000112344/0, яким на підставі на п.п. „б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.14 ст.1, іі.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по ті декларації за вересень 2006 року у розмірі 81630,00 грн. (т.1 а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.87-151, т.2 а.с.1-13) позивачем Приватним підприємством "Албір" на підставі укладених з нерезидентами договорів про транспортно-експедиційне обслуговування від 23.06.2006р. № 7/06, від 06.04.2004 року № 07-04/04, від 03.02.2006р. №1/02-06, від 01.07.2005р. № 01-07, від 04.11.2003р. №22-1 11/03, від 08.07.2002р. №20-07/02, від 26.02.2004р. №33, від 23.12.2004р. №25-6/106/12, та ' на підставі договору доручення від 04.11.2003 року № 21-11/03 за період червень 2006 року були надані нерезидентам: ВАТ «Торговий дім АДК», компанії „АLLIED CARBON LLP" (Великобританія), VЕRАСО LLС (США) компанії „СНЕМFERT LTD", фірмі "Меtсоаl S.А." (Женева, Швейцарія), Московському представництву фірми „Юніферт Інтернасіональ" (Ліван) послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів. З метою виконання своїх зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами позивач укладав договори на проведення робіт з навантаження та перевантаження вантажів з резидентами України - Державним підприємством "Маріупольський морський торговий порт" (м. Маріуполь) від 23.12.2004р. № 25-6/106/12.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або Інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга є за своїм змістом роботою, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Приватним підприємством від свого імені, але за дорученням і за рахунок контрагентів-нерезидентів було укладено з підприємствами-резидентами України договори про надання послуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України є комісійною діяльністю.

Відповідно до п. 1.14 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені, в тому числі на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України.

Згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Між сторонами відсутній спір щодо надання позивачем послуг транспортно-експедиційного обслуговування (ТЄО) та вантажно-перевантажні роботи. Відповідач наводить всі ці операції у акті перевірки (т. № 1 а.с.16-21). Дані операції підтверджуються первинними документами (т. № 1 а.с. 87-151, т. № 2 а.с. 1-13) які були досліджені у судовому засіданні. Відповідно до ч. 3 ст.72 КАСУ обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Спір між сторонами стосується щодо правомірності формування податкового кредиту по цим операціям.

Судом не приймається до уваги доводи апеляційної скарги, що супутні послуги надавалися на митній території України і тому повинна застосовуватися ставка податку на додану вартість у розмірі 20% за тих підстав, що відповідач у акті перевірки підтверджує, що вартість цих послуг виставлялася нерезидентам у фінальних рахунках. Згідно приписів п.1.14 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. \т. № 1 а.с.23-30\.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до статті 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що послуги транспортно-експедиційного обслуговування (ТЄО) та вантажно-перевантажні роботи товару є супутніми експорту, відображені в інвойсах, номери яких зазначені у вантажних митних деклараціях, що відповідно, надає платнику податків право на застосування 0 % ставки по податку на додану вартість, а включення декларантом до вантажно-митної декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону N 168/97-ВР за нульовою ставкою.

Згідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірних повідомлень-рішень від 14.12.06 р. № 0000062344/0 та № 0000112344/0. З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень рішень від 14.12.06 р. № 0000062344/0 та № 0000112344/0 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст.198, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 2 грудня 2010 року. Повний текст виготовлено 7 грудня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

С.В.Жаботинська