Ухвала суду № 16548108, 30.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року справа №2а-22462/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Сухарька М.Г.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Чапленка М.М., представника відповідача Посметної М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року в адміністративній справі № 2а-22462/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2010 року № 0000051730/2 про нарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 175,48 грн. та штрафних санкцій в сумі 350,96 грн. ,-

В С Т А Н О В И Л А:

21 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монохім» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2010 року № 0000051730/2 про нарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 175,48 грн. та штрафних санкцій в сумі 350,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Монохім» посилається на відсутність підстав для нарахування податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників внаслідок не підтвердження вартості витрат на відрядження спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки працівнику підприємства було компенсовано вартість електронного авіаквитка, який працівник придбав за власні кошти. Для підтвердження понесених витрат, у відповідності до «Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 187, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 червня 2006 року за № 706/12580, працівником надано роздрук маршруту. Електронний купон, що є складовою частиною електронного квитка, існує тільки у вигляді запису у базі даних авіакомпанії і тому не може бути наданий. Позивач зазначає, що працівником, який перебував у відрядженні, здано в бухгалтерію посвідчення про відрядження з відмітками перебування особи у відрядженні в м. Києві, роздрук маршруту та посадковий талон в літак на зворотній рейс. Зазначене підтверджує, що працівник перебував у відрядженні, у звязку з цим відсутні підстави вважати, що придбання квитка є особистим майновим доходом, а тому витрати особи на придбання квитка і були відшкодовані підприємством.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги було повністю задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що працівником кошти в сумі 2018,80 грн. в якості доходу не отримувались, оскільки витрати вона здійснювала за власні кошти, які в подальшому були відшкодовані підприємством, про що свідчить звіт про використання коштів на відрядження, до якого додано посвідчення про відрядження і документи, що підтверджують вартість понесених, у зв'язку з відрядженням витрат, як того вимагають норми Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 . Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, оскільки працівником підприємства позивача у підтвердження підстав відшкодування витрат на переліт надано роздрук маршруту, який є частиною електронного квитка, що видається перевізником пасажиру, що подорожує за електронним квитком, а також відривний талон на посадку.

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у адміністративній справі № 2а-22462/10/0570, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права,обставинам даної справи дана неправильна правова оцінка. Скаржник вважає, що працівником підприємства до авансового звіту не надано документ, який підтверджує витрати на проїзд та засвідчує факт проїзду, а саме частину електронного авіаквитка за маршрутом м. Донецьк м. Київ, а саме посадковий талон на вказаний рейс.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монохім» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харцизької міської ради 24 грудня 1993 року, включене до ЄДРПОУ за номером 23110757, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Харцизьку з 25 грудня 2003 року (а.с. 10, 32).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковому органу, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у ТОВ «Монохім» проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 3399/23-2/23110754 (арк. справи 33 39).

Судом першої інстанції встановлено і це не оспоюється сторонами, що зазначена планова виїзна перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2010 року № 0000051730/0 за порушення пунктів 1.2., 1.15. статті 1, пункту 2.1. статті 2, підпункту 3.1.1. пункту 3.1., пункту 3.4. статті 3, підпункту 4.2.15. пункту 4.2. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпунктів 8.1.1., 8.1.2. пункту 8.1. статті 8, пункту 9.10. статті 9, пункту 16.1. статті 16, пункту «а» пункту 17.2. статті 17, пункту «а» і «б» пункту 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV та пункту 1.7. та пункту 1.12. розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року № 218/2658та, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників 175,48 грн. 32 коп. та застосовану суму штрафної санкції 350,96 грн. (а.с. 42).

Колегія суддів оглянувши матеріали справи, зазначає, що під час адміністративного оскарження первісно прийнятого податкового повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду первинної скарги, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051730/1 від 9 квітня 2010 року (арк. справи 41).

Під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000051730/1 від 9 квітня 2010 року до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, скарга позивача також залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду вторинної скарги, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000051730/2 від 16 червня 2010 року, яке є предметом оскарження (арк. справи 9).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки, податковим органом при перевірці звітів про використання одержаних коштів, наданих на відрядження або під звіт, встановлено, що працівником підприємства ОСОБА_4 до складу первинних документів надано: авансовий звіт № 1-00000031 від 8 липня 2009 року на суму 2018,80 грн., електронний авіаквиток по маршруту м. Донецьк м. Київ м. Донецьк у сумі 1988,80 грн., посвідчення про відрядження б/н про перебування у м. Києві 7 липня 2009 року, наказ про відрядження № 3-ком від 7 липня 2009 року до м. Києва на 1 день, електронний квиток у складі електронно роздрукованого маршруту до авіаквитка № 8974796722336, посадковий талон від 7 липня 2009 року. Відшкодування витрат у сумі 2018,80 грн. перераховано до особового рахунку працівника та отримано працівником згідно відомості № 12 від 9 липня 2009 року у сумі 4312,80 грн.

Проте, на момент перевірки відповідачем встановлено, що до авансового звіту не надано частину електронного авіаквитка посадковий талон від 7 липня 2009 року за маршрутом м. Донецьк м. Київ, у звязку з чим в акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що відсутність оригіналу відривної частини посадкового талону на рейс Донецьк-Київ є свідченням того, що працівником не підтверджено вартість витрат на проїзд у відповідності до пункту 1.12. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, а роздрук маршруту не є підтверджуючим первинним документом і має лише інформативний характер.

Відповідно до підпункту 9.10.1. пункту 9.10. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Згідно із абзацом 2 підпункту 9.10.3. пункту 9.10. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Відповідно до підпункту 4.2.15. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.11. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі Інструкція № 59), відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Відповідно до пункту 1.12. Інструкції № 59, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Таким чином, витрати у зв'язку з відрядженням, які не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. Відповідно до норм зазначеної Інструкції, підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, до переліку розрахункових документів віднесені касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, а також проїзні документи, які із змісту положень статті 9 цього Закону є бланками суворого обліку, порядок виготовлення яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» від 19 квітня 1993 року № 283.

Згідно з розділом 3 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 187, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 червня 2006 року за № 706/12580, роздрук маршруту документ (документи), який перевізник видає пасажиру, що подорожує за електронним квитком, і в якому містяться прізвище пасажира, інформація щодо рейсу та повідомлення.

Електронний квиток електронний документ, який включає роздрук маршруту, електронні купони і, у разі використання, документ для посадки. Електронний купон - частина електронного квитка, яка використовується для перевезення на відповідному рейсі, або інший документ, який його замінює, що зберігається у базі даних автоматизованої системи бронювання перевізника. Купон відривний талон на рейс і/або електронний купон.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що електронний квиток не входить до переліку розрахункових або платіжних документів, встановлених законом, для правомірного віднесення до сум валових витрат, пов'язаних з його придбанням. Тому платнику податку необхідно підтвердити зазначені витрати відповідними розрахунковими або платіжними документами, які б підтверджували здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що у разі оформлення електронного авіаквитка підзвітна особа до авансового звіту, окрім розрахункових документів, має додати оригінали відривної частини посадкового талону пасажира.

В матеріалах справи міститься роздрук маршруту від 3 липня 2009 року (а.с. 26) та відривний талон на рейс Київ-Донецьк на 07.07.2009 року із зазначенням виходу А1, часу посадки - 20:25, місця пасажиру 12F та зазначенням імені останнього ОСОБА_4. (а.с. 26об.).

Відповідно до довідки ЗАТ «Київське агентство повітряних сполучень» 3 липня 2009 року в агентстві був придбаний білет на прізвище ОСОБА_4 за маршрутом Донецьк Київ Донецьк на 7 липня 2009 року вартістю 1988,8 грн. Квиток не мінявся та не приймався до повернення. (арк. справи 25).

При таких обставинах, оскільки особою, яка перебувала у відрядженні, придбано єдиний електронний квиток одразу в обидва кінці, що підтверджується загальною сумою його вартості в розмірі 1988,8 грн, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляції, що ненадання посадкового талону на рейс Донецьк-Київ свідчить про не підтвердження працівником витрат на відрядження в цій частині і вважає достатнім для підтвердження таких витрат та їх відшкодування надання до авансового звіту разом з посвідченням про відрядження та роздруком маршруту посадкового талону лише на рейс Київ-Донецьк. Вартість квитка та придбання його саме ОСОБА_4, крім даних, зазначених в роздруку маршруту, підтверджено також і вищевказаною довідкою ЗАТ «Київське агентство повітряних сполучень».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо даних, які підтверджують, що ОСОБА_4 понесла витрати на відрядження у звязку з придбанням електронного квитку за маршрутом Донецьк-Київ-Донецьк на 07.07.2009 року в розмірі 1988,8 грн, а тому у позивача були всі підстави для відшкодування їй цих витрат, у звязку з чим сплачену ОСОБА_4 суму грошей позивач не повинен був відносити до загального оподатковуваного доходу працівника за липень 2009 року.

Вказане доводить, що працівником ТОВ «Монохім» ОСОБА_4 кошти в сумі 944,4 грн як доход не отримувались, оскільки витрати на відрядження вона здійснювала за власні кошти, які в подальшому були відшкодовані підприємством, про що свідчить звіт про використання коштів на відрядження, до якого додано посвідчення про відрядження і документи, що підтверджують вартість понесених, у зв'язку з відрядженням витрат, як того вимагають норми Інструкції № 59.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі № 2а-22462/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 3 грудня 2010 року.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

М.Г.Сухарьок