Ухвала суду № 16548105, 30.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року справа №2а-20131/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання: Козловій О.М.

За участю представників:

позивача Русанової С.В., Давиденко К.Ю.,

відповідача Кутько О.М., Шендрика К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2-а-20131/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-20131/10/0570 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 року, № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 року задоволено повністю:

- скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн.

- скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1,2,12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не вірно встановлені обставини, що мають значення для справи. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «ПК Імпульс» та ТОВ «ОПТО-СЕРВІС» в період з 01.07.08 р. по 31.12.09 р., в наслідок яких позивач незаконно завищував собі податковий кредит з ПДВ в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та валові витрати в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, не врахував, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що виконані роботи мали місце, оскільки за результатами зустрічних перевірок встановлено, що у ТОВ «ПК «Імпульс» та ТОВ «ОПТО-СЕРВІС» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби та ін.

Також в апеляційній скарзі відповідач вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень п.1,2,12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», оскільки розрахункові документи позивача не відповідали вимогам п. 3.2. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 через відсутність в них назви господарської одиниці, а також не було забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації у порядку, встановленому Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

Представники відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» зареєстровано як юридична особа 29.06.1999 р. виконкомом Київської районної ради м. Донецька, ідентифікаційний код 30500737, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 301491 (арк. справи 202, том 1), знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.

Відповідачем в межах його компетенції проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 р. від 26.07.2010 р. № 5777/23-2/30500737 (далі акт перевірки) (арк. справи 12-83, том 1). Законність проведення перевірки сторонами не оспорюється.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., у звязку із порушенням п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а також № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн. у звязку із порушенням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до акту перевірки, позивач на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно включив до складу валових витрат витрати на послуги в сумі 4789813,54 грн., у тому числі у 3 кварталі 2008 року -250000,00 грн., у 4 кварталі 2008 року 250000,00 грн., у 1 кварталі 2009 року 1022138,66 грн., у 2 кварталі 2009 року 703599,46 грн., у 3 кварталі 2009 року 1468258,00 грн., у 4 кварталі 2009 року 1095817,42 грн. Також відповідач в ході перевірки дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 957962,73 грн., у тому числі у липні 2008 року в сумі 16666,67 грн., у серпні 2008 року - 16666,67 грн., у вересні 2008 року - 16666,67 грн., у жовтні 2008 року - 16666,67 грн., у листопаді 2008 року - 16666,67 грн., у грудні 2008 року - 16666,67 грн., у січні 2009 року 68210,47 грн., у лютому 2009 року 65819,70 грн., у березні 2009 року 70397,57 грн., у квітні 2009 року в сумі 69162,78 грн., у травні 2009 року 71557 грн., у липні 2009 року 146407,95 грн., у серпні 2009 року 74297,36 грн., у вересні 2009 року 72946,28 грн., у жовтні 2009 року 74226,48 грн., у листопаді 2009 року - 70261,22 грн., у грудні 2009 року 74675,79 грн. Всі вказані порушення відповідач повязує із нікчемністю правочинів, які укладені позивачем з ТОВ «ПК Імпульс» та ТОВ «ОПТО-СЕРВІС» в період з 01.07.08 р. по 31.12.09 р., оскільки вказані підприємства мають ознаки «транзитності» та не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, які зазначені в бухгалтерських документах.

Крім того, 31.05.2010 р. фахівцями Шахтарської ОДПІ було проведено перевірку дотримання субєктами господарювання порядкупроведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій на належній позивачу АЗС, розташованій на трасі Харцизьк-Іловайськ, за наслідками якої складено акт від 31.05.2010 р., який було направлено до ДПІ в Київському районі м.Донецька та зареєстрований відповідачем 08.06.2010 р. за № 0318/05/64/23/30500737.

Вказаним актом встановлені порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України 01.12.2000 р. № 614, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

На підставі акту перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 31.05.2010 р., відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Задовольняючи позов в часині скасування податкових повідомлень-рішень № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р. та № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність угод позивача з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також про відсутність фактичного надання послуг, носять характер припущень і не доведені в судовому засіданні, оскільки позивачем надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують як факти надання відповідних послуг, так і факти розрахунків за них. Також суд першої інстанції, посилаючись на принцип персональної відповідальності, зазначив, що до обовязків позивача як сторони господарського договору не входить перевірка правомірності дій другої сторони угоди, наявності у неї дозволів та повноти сплати нею податків.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Імпульс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Опто-Сервіс» було укладено договори по наданню клінінгових послуг по вбиранню та підтримці в належному санітарно-гігієнічному стані приміщень і територій на обєктах позивача, договори по поточному обслуговуванню та поточному ремонту технологічного обладнання на обєктах позивача, розрахунки за якими здійснювались на підставі підписаних актів приймання наданих послуг та виконаних робіт. На виконання вищенаведених договорів позивачем були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, були отриманні податкові накладні та сплачено кошти за надані послуги та виконані роботи.

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи та знайшли своє підтвердження і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” і правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які були надані при проведенні документальної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання висновків відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 957962,73 грн., який підтверджено податковими накладеними, та п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 4789814 грн. неправомірними.

Щодо прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1,2,12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” згідно з п.1 ст.17, ст. 21 вказаного Закону ( т.1 а.с. 96), колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки від 31.05.2010 р. (т.1 а.с. 98) вбачається, що підставою для винесення відповідачем вищевказаного рішення про застосування штрафних санкцій є те, що позивачем не здійснювався облік газу скрапленого в установленому порядку та проводилися розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документа, оскільки документи, які роздруковувалися позивачем протягом 31.05.2010 р., не містили обовязково реквізиту назви господарської одиниці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність зазначених в акті перевірки порушень і відповідно безпідставності застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

За порушення вищенаведених норм відповідачем була застосована відповідальність до позивача за п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про невідповідність розрахункового документу вимогам п.п. 2.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 (далі Положення), а саме те, що в касовому чеку не було зазначено назви господарської одиниці абревіатури АЗС, не ґрунтуються на законі, оскільки невірно трактують поняття «господарської одиниці».

Відповідно до п. 1 Положення назва господарської одиниці це назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

З матеріалів справи вбачається, що розрахункові документи мали реквізит „назву господарської одиниці” „ООО „АСИ ОЙЛ” (арк. справи 100, том 1), яке відповідає реєстраційним документам позивача. Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано яких-небудь доказів того, що в дозвільних або правовстановлюючих документах на обєкт, розташований на трасі Харцизьк-Іловайськ, що належить позивачу, застосовуються інша назва для цієї господарської одиниці, яка повинна була б бути зазначена в розрахунковому документі.

Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що роздрукування розрахункового документу, в якому у назві господарської одиниці відсутня абревіатура „АЗС” не є порушенням п.1,2 ст. 3 та підставою для застосування штрафних санкцій згідно з п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, який не передбачає такий склад правопорушення, як невідповідність фактично роздрукованого субєктом підприємницької діяльності розрахункового документа вимогам вищезгаданого Положення. Зокрема слід відзначити, що положення п.1 ст. 17 Закону містять підстави для відповідальності за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірне застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в сумі 48416,00 грн. за порушення вимог п.1,2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стосовно застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 34002,72 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” колегія суддів зазначає наступне.

На думку податкового органу, порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” полягає у зберіганні та реалізації позивачем скрапленого газу, який не облікований в установленому порядку, оскільки на момент перевірки на АЗС у резервуарі зберігалося 5151,93 літрів газу за ціною 3,30 грн. за літр, з початку робочого дня 31.05.2010 реалізовано 1311,84 літрів газу за ціною 3,30 грн. за літр, при цьому вказані обєми газу не обліковані в установленому порядку відсутнє оприбуткування газу до Журналу обліку нафтопродуктів, відсутні товарно-транспортні накладні.

Як встановлено з акту перевірки, підставою для застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених ст. 21 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є наявність порушень позивачем Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в своїх запереченнях на адміністративний позов, які в цій частині приведені і в апеляційній скарзі, відповідач вказує на порушення позивачем положень Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332, а саме не ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та встановлено реалізацію товарних запасів, які не обліковані в установленому порядку. Таким чином, податковий орган притягає позивача до відповідальності за порушення зовсім іншого нормативного акту, посилання на який в акті перевірки відсутній.

Як вбачається з п.п. 5.2.4 п. 5.2 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332 (далі Інструкція), інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.

Таким чином, положення вищенаведеної норми передбачають, що інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, повинна зазначатись у журналі оперативного обліку СВГ у тому разі, якщо СВГ надійшов від іншого субєкта господарювання.

Підпунктом 5.2.6 п. 5.2 Інструкції встановлено, що під час внутрішньогосподарських перевезень СВГ приймання і оприбуткування за складським та бухгалтерським обліком проводиться на підставі видаткових та товаротранспортних накладних. У разі виявлення нестачі СВГ приймання проводиться тільки за участю керівника підприємства або його заступника із складанням акта про нестачу СВГ, що виникла під час внутрішньогосподарських переміщень за формою N 4-ГС (додаток 4), у трьох примірниках.

З накладної від 31.05.2010 р. вбачається, що АЗС № 13 ТОВ „АСИ-ОЙЛ” отримано газ скраплений від ТОВ „АСИ-ОЙЛ” (тобто в даному випадку мають місце внутрішньогосподарські перевезення) у кількості 5000 літрів.

Таким чином вищевказана накладна є доказом обліку позивачем товару за місцем реалізації та зберігання. Факт обліку 5000 літрів газу скрапленого також підтверджується фіскальним звітнім чеком від 31.05.2010 р.

Відповідно до фіскального звітного чеку від 31.05.2010 р., залишок на кінець дня склав 3480,04 літрів газу пропану-бутану, прийнято 5000 літрів газу пропану-бутану, відпущено 2983,73 літрів газу пропану-бутану.

Згідно п.п. 6.3.14 та 7 вказаної Інструкції, які стосуються саме роботи комерційних АГЗС, які здійснюють роздрібний продаж СВГ, паливороздавальні колонки, що встановлені на комерційних АГЗС, мають функціонувати в системі з реєстратором розрахункових операцій, тип якого включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Технологічні та облікові операції із залишками СВГ під час їх зберігання, відпуску та збирання на газонаповнювальних станціях, газонаповнювальних пунктах, автогазозаправних станціях автогазозаправних пунктах, а також їх раціональне використання проводяться відповідно до вимог ГСТУ 320.24370569.009-98. Інших вимог для проведення обліку не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання є необґрунтованими, а тому застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в сумі 34002,72 грн. є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції, а тому судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення її без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2-а-20131/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 3 грудня 2010 року.

М.М. Гімон

СуддіЛ.А. Василенко

О.В. Карпушова