Ухвала суду № 16548100, 29.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року справа №2а-23401/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Гайдара А.В.,

суддів Ханової Р.Ф.,

Яковенко М.М.

при секретарі Касьяновій В.М.

за участю

представник позивача не зявився

представник відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

у відкритому провадженні розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. у справі № 2а-23401/10/0570 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дій по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні; визнання податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, № 0000561840/1, № 0000581840/1, № 0000601840/1, № 0000611840/1, № 0000621840/1 повністю недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку за січень - лютий 2009 р. у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу; визнання податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, № 0000561840/1, № 0000581840/1, № 0000601840/1, № 0000611840/1, № 0000621840/1 повністю недійсними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. у справі № 2а-23401/10/0570 позовні вимоги задоволені повністю, а саме визнані неправомірними дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні. Визнані повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 316,64 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50%. Визнані повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000561840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 63,31 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20%. Визнані частково недійсним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000581840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 77,43 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% - на суму 33,39 грн. Визнані повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000601840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 882,00 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50%. Визнані повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000611840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 235,21 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20%. Визнані повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000621840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 67,74 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10%.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не прийняв до уваги посилання податкових органів на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на принципи підпункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань, платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року. Також відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та просив рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача до апеляційного суду не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Суддя - доповідач оголосив у судовому засіданні заперечення позивача, в якому зазначено, що рішення першої інстанції прийнята судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Красноармійської ОДПІ не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 6 червня 2005 року, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253, перебуває на податковому обліку в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області (арк. справи 10 - 105).

9 квітня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача стосовно своєчасності сплати земельного податку за період липень грудень 2008 року, січень 2009 року, за результатами якої складено акт № 357/15-311-1/33426253 (арк. справи 97, 98).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2009 року № 0000551840/0, № 0000561840/0, № 0000581840/0, № 0000601840/0, № 0000611840/0, № 0000621840/0 (арк. справи 80 82).

Під час адміністративного оскарження первісно прийнятих податкових повідомлень-рішень до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду первинної скарги, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження: від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 316,64 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000561840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 63,31 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000581840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 77,43 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000601840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 882,00 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000611840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 235,21 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000621840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 67,74 грн. за несвоєчасність сплати земельного податку (арк. справи 91 - 96).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення статті 17 Закону України статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII. Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки (по Лисівській сільській раді), спірні податкові повідомлення-рішення № 0000551840/1 від 21 травня 2009 року на суму 316 грн. 64 коп. та № 0000561840/1 від 21 травня 2009 року на суму 63 грн. 31 коп. (арк. справи 91, 92), прийняті за затримку на 199 та на 79 календарних днів (відповідно) граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в сумі 158 грн. 31 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 940 від 30 січня 2008 року при сплаті платіжними дорученнями № 2853 від 24 лютого 2009 року та № 3717 від 19 березня 2009 року по строку сплати 1 вересня 2008 року, 30 вересня 2008 року, 30 жовтня 2008 року, 1 грудня 2008 року, 30 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, тобто за період з липня 2008 року по грудень 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 2853 від 24 лютого 2009 року на суму 182 грн. 39 коп. сплачував податкові зобовязання за січень 2009 року (арк. справи 108), а платіжним дорученням № 3717 від 19 березня 2009 року на суму 1 237 грн. 04 коп. сплачував податкові зобовязання за лютий 2009 року (арк. справи 110), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за період з липня 2008 року по грудень 2008 року.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки (по Миколаївській сільській раді), спірне податкове повідомлення-рішення № 0000581840/1 від 21 травня 2009 року на суму 77 грн. 73 коп. (арк. справи 93), прийнято за затримку на 91 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в сумі 193 грн. 59 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 935 від 30 січня 2008 року та в сумі 223 грн. 03 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 1687 від 28 січня 2009 року при сплаті платіжними дорученнями № 2853 від 24 лютого 2009 року та № 2937 від 31 березня 2009 року по строку сплати 30 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, 2 березня 2009 року, тобто за період з листопада 2008 року по січень 2009 року.

Позивач просить визнати зазначене податкове повідомлення-рішення частково недійсним на суму 33 грн. 39 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 2853 від 24 лютого 2009 року на суму 182 грн. 39 коп. сплачував податкові зобовязання за січень 2009 року (арк. справи 108), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за листопад 2008 року. Сума сплаченого податку платіжним дорученням № 2853 від 24 лютого 2009 року за розрахунком становить 166 грн. 95 коп., затримка становить 56 днів, отже сума штрафної санкції, яка неправомірно нарахована податковим органом складає 33 грн. 39 коп.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки (по Гродівській сільській раді), спірні податкові повідомлення-рішення № 0000601840/1 від 21 травня 2009 року на суму 882 грн. 00 коп., № 0000611840/1 від 21 травня 2009 року на суму 213 грн. 21 коп. та № 0000621840/1 від 21 травня 2009 року на суму 67 грн. 74 коп. (арк. справи 94 - 96), прийняті за затримку на 170, 79 та на 17 (відповідно) календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в сумі 587 грн. 99 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 938 від 30 січня 2008 року та в сумі 677 грн. 44 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 1690 від 28 січня 2009 року при сплаті платіжними дорученнями № 2855 від 24 лютого 2009 року та № 3719 від 19 березня 2009 року по строку сплати 30 вересня 2008 року, 30 жовтня 2008 року, 1 грудня 2008 року, 30 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, та 2 березня 2009 року, тобто за період з серпня 2008 року по січень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 2855 від 24 лютого 2009 року на суму 677 грн. 44 коп. сплачував податкові зобовязання за січень 2009 року (арк. справи 108), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за серпень 2008 року. Платіжним дорученням № 3719 від 19 березня 2009 року на суму 5 190 грн. 89 коп. позивач сплачував податкові зобовязання за лютий 2009 року (арк. справи 11), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за період з серпня 2008 року по січень 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на відсутність у позивача права вибору черговості спрямування своїх коштів в рахунок погашення податкових зобовязань, що мають більш пізніший термін виникнення у відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 2181, оскільки активи платника податків знаходяться у податковій заставі, що виникла на підставі підпункту 8.1. статті 8 Закону № 2181, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 8.6.2. пункту 8.6. статті 8 Закону № 2181, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті «б» підпункту 8.6.1 цього пункту, згідно з яким, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме - використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

З аналізу наведених норм вбачається, що Закон № 2181 взагалі не обмежує платника податків у здійсненні операції із своїми коштами та не ставить можливість розпоряджатися ними в залежності від перебування його активів у податковій заставі.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність посилання відповідача щодо зарахування сплачених позивачем сум податкових зобовязань із земельного податку в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 та на норми Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність дій податкового органу по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях позивача.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про не пропущення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті та отримані позивачем в травні 2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (арк. справи 88).

Водночас за змістом частини 1 статті 100 цього ж Кодексу, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність факту пропущення річного строку звернення до суду з даним позовом, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції правомірно не застосував наслідки статті 100 цього ж Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками перевірки відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги правомірно задоволенні. Спір по суті судом першої інстанції вирішений вірно.

Повний текс виготовлений 3 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, ч.4 ст. 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. у справі № 2а-23401/10/0570 за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку за січень - лютий 2009 р. у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М. М. Яковенко