Ухвала суду № 16548082, 23.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року справа №2а-15225/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіГайдара А.В.

суддів Хановій Р.Ф.,

Яковенко М.М.

при секретарі Касьяновій В.М.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності)

представника відповідача: ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-15225/10/0570 (головуючий 1 інстанції Зеленов А.С.) за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулось до суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-15225/10/0570 позовні вимоги було задоволено, а саме: визнано протиправними дії Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області по внесенню змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно розповсюдження податкової застави на активи платника податків позивача у сумі, що перевищує податкову заборгованість, згідно з актами опису № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 11 на загальну суму 297747 905,42 грн. Зобовязано Макіївську обєднану державну податкову інспекцію Донецької області вчинити дії відносно скасування реєстрації змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно актів опису № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 11 на загальну суму 297747 905,42 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов встановив, що п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.;

- відповідно до п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення;

- відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до публічного обтяження належить податкова застава.

- відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

- положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу втрачає чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-рп/2005 від 24.03.2005 року.

У той же час Конституційний Суд України, постановляючи згадане рішення, зазначив, що поширення на будь-які види активів платника податків права податкової застави, яка перевищує суму податкового зобовязання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення. У звязку з цим, а також враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості, розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що слід розмежовувати законодавчо встановлені строки погашення податкових зобов'язань, передбачені п.п. 5.3.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобо в'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та строки виконання судових рішень, які регламентуються нормами КАС України та Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки численними судовими рішеннями відстрочено саме виконання постанов Донецького окружного адміністративного суду, то строк сплати узгоджених податкових зобов'язань ДП "Макіїввугілля" визначається за зазначеним ним правилом, встановленим п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181.Також п.1.3 ст.1 Закону № 2181 встановлено, що податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та просив рішення першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, та вважав, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване і підстав для його скасування немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Державне підприємство «Макіїввугілля» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 26.09.2006 року, ідентифікаційний код 32442295, перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ Донецької області.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп. «в» пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Судом встановлено, що Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією були подані до Донецького окружного адміністративного суду адміністративні позови про стягнення з Державного підприємства «Макіїввугілля» податкового боргу на загальну суму 235098 342,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Макіївугілля» впродовж січня, лютого, квітня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2009 року, лютого 2010 року були подані заяви про відстрочення виконання постанов суду до 01.01.2011 року до Донецького окружного адміністративного суду, які були задоволені (т. 2 а.с. 6 - 137).

З даних про суми податкового боргу відстроченого (розстроченого) згідно рішень суду не відображені в картках особових рахунків, вбачається, що станом на 01.08.2010 року у позивача є податковий борг, який відстрочений (розстрочений) на загальну суму 241669 619,01 грн. Зазначені дані оформлені у виді акту, підписані начальником відділу обліку та звітності Макіївської ОДПІ, головним державним податковим ревізором інспектором відділу погашення прострочених податкових зобовязань Макіївської ОДПІ, представником ДП «Макіїввугілля» та скріплені печатками податкового органу та підприємства (т. 2 а.с. 145).

З цих підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість посилання відповідача щодо розмежування законодавчо встановлених строків погашення податкових зобовязань, що передбачені пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та строки виконання судових рішень, які регламентуються нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відстрочення виконання судового рішення є результатом вжиття заходів податковим органом щодо стягнення податкового боргу, якщо він не погашений в добровільному порядку платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що податковим керуючим Макіївської ОДПІ Донецької області були складені наступні акти опису активів, на які поширюється право податкової застави:

- від 25.05.2009 року №2, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 12132477,75 грн. (т. 1 а.с. 34 40);

- від 25.05.2009 року №3, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 58179510,52 грн. (т. 1 а.с. 41);

- від 25.05.2009 року №4, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 168335238,60 грн. (т. 1 а.с. 42 - 77);

- від 27.05.2009 року №5, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 10000000,00 грн. (т. 1 а.с. 78);

- від 26.06.2009 року №6, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 12000000,00 грн. (т. 1 а.с. 79);

- від 26.06.2009 року №7, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 7624322,43 грн. (т. 1 а.с. 80 - 83);

- від 05.05.2010 року №8, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 15000000,00 грн. (т. 1 а.с. 84);

- від 26.05.2010 року №9, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 73788344,39 грн. (т. 1 а.с. 112);

- від 29.06.2010 року №11, яким описані активи ДП «Макіїввугілля» на загальну суму 11000000,00 грн. (т. 1 а.с. 110).

Загальна сума податкової застави за зазначеними актами опису складає 368059893,69 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Донецькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України записом 10 було зареєстроване публічне обтяження активів платника податків ДП «Макіїввугілля» згідно з актів від 25.05.2009 року № 2, № 3, № 4, від 27.05.2009 року № 5, від 26.06.2009 року № 6, № 7, від 05.05.2010 року №8, від 26.05.2010 року №9, від 29.06.2010 року № 11. Обтяжувачем є Макіївська ОДПІ Донецької області (т. 1 а.с. 124 126).

Правовою підставою обтяження є пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до публічного обтяження належить податкова застава.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу втрачає чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-рп/2005 від 24.03.2005.

У той же час Конституційний Суд України, постановляючи згадане рішення, зазначив, що поширення на будь-які види активів платника податків права податкової застави, яка перевищує суму податкового зобовязання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення. У звязку з цим, а також враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості, розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, загальна сума податкової застави за актами опису від 25.05.2009 року №2, №3, №4, від 27.05.2009 року №5, від 26.06.2009 року №6, №7, від 05.05.2010 року №8, від 26.05.2010 року №9, від 29.06.2010 року №11 складає 368059 893,69 грн., загальна сума податкового боргу, який відстрочений (розстрочений) складає 241669 619,01 грн.

Згідно зворотного боку облікових карток по податкам і зборам ДП «Макіїввугілля», загальна сума податкового зобовязання станом на 30.04.2010 року складає 39 759 642,79 грн. (т. 1 а.с. 143 155).

З даних про не сплачені суми податкових зобовязань та пені, станом на 01.08.2010 року у ДП «Макіїввугілля» є податкові зобовязання, у тому числі недоїмка та пеня на загальну суму 70955 208,00 грн. Зазначені дані оформлені також у виді акту, підписані начальником відділу обліку та звітності Макіївської ОДПІ, головним державним податковим ревізором інспектором відділу погашення прострочених податкових зобовязань Макіївської ОДПІ, представником ДП «Макіїввугілля» та скріплені печатками податкового органу та підприємства (т. 2 а.с. 5).

Відповідно до повідомлення про наявність заборгованості з податків і зборів, загальна сума заборгованості ДП «Макіїввугілля» складає 57804 758,05 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що сума податкової застави на активи платника податку значно перевищує розмір податкового боргу.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що передача у податкову заставу активів платника податків для подальшого стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів позивача повинна здійснюватися в межах цього боргу. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для додаткового опису активів.

Також суд першої інстанції правомірно посилається на підпункт 19.3.7 пункту 19.3 статті 19 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якого на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно енергетичного комплексу.

10 листопада 2005 року наказом Міністерства палива та енергетики України №568 затверджено Перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

В пункті 222 цього Переліку зазначено Державне підприємство «Макіїввугілля» з видом діяльності підземне видобування кам'яного вугілля.

Метою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Отже, під час проведення опису активів, податковий орган не врахував особливості, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що може привести господарську діяльність товариства до негативних наслідків.

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Донецькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» міністерства юстиції України:

- записом 08 було зареєстровано заставу рухомого майна, яка з урахуванням змін розповсюджується на вугільну продукцію марки Кр, Оср, Жр, Гр. на складах з 20.10.2008 року загальною вартість 12229509,00 грн., строк виконання 13.09.2010 року, обтяжувачем є Макіївська філія АБ «УкрБізнесБанк» (т. 1 а.с. 120 - 122);

- записом 09 було зареєстровано заставу рухомого майна, яка з урахуванням змін розповсюджується на вугільний концентрат марки К від переробки майбутнього видобутку з 20.10.2008 року загальною вартістю 120006536,40 грн., строк виконання 13.09.2010 року, обтяжувачем є Макіївська філія АБ «УкрБізнесБанк» (т. 1 а.с. 122 - 124);

- записом 13 було зареєстровано заставу рухомого майна, яка з урахуванням змін розповсюджується на вугільний концентрат від переробки вугілля майбутнього видобутку марки К та вугілля поточного та майбутнього видобутку марки Кр з 06.06.2008 року загальний розмір зобовязання 55500000,00 грн., строк виконання зі змінами до 31.12.2011 року, обтяжувачем є філія Ц-Міського відділення Промінвестбанку (т. 1 а.с. 128-129);

- записом 16 було зареєстровано заставу рухомого майна, яка з урахуванням змін розповсюджується на вугільну продукцію на складах з 06.10.2008 року на загальну суму 50022800,00 грн., строк виконання зі змінами до 25.12.2010 року, обтяжувачем є Макіївська філія АБ «УкрБізнесБанк» (т. 1 а.с. 131-132);

Макіївською ОДПІ Донецької області були складені акти опису в які увійшла і вугільна продукція, а саме акт від 25.05.2009 року №5 (вугілля майбутнього видобутку на загальну вартість 10000000,00 грн.), від 26.06.2009 року №6 (дебіторська заборгованість ДП «Вугілля України» за відвантажену продукцію вартістю 12000000,00 грн.), від 15.05.2010 року №8 (майнові права на готову вугільну продукцію вартістю 15000000,00 грн.), від 29.06.2010 року №11 (майнові права на готову вугільну продукцію вартістю 11000000,00 грн.).

Відповідно до абз. «а» пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави.

Отже з наведеного вбачається, що вугільна продукція за актами опису № 5, № 6, № 8, № 11 не може бути використана як джерело погашення податкового боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року № 538 затверджено Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі. Додатком 4 до цього Порядку, передбачений зразок Акту опису активів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який оглянувши акти від 29.06.2010 року №11, від 05.05.2010 року №8, від 27.05.2009 року №5, встановив, що вони не відповідають зразку, затвердженому Порядком стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, а саме в графі «Найменування активів» податковим органом на дана детальна характеристика кожного предмета: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо. Також зазначені акти не затверджені начальником (заступником начальника) податкового органу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 серпня 2001 року №338 затверджено Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 зазначеного Порядку, предметом податкової застави можуть бути:

1) рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права;

2) майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернене стягнення;

3) майно, яке стане власністю заставодавця після виникнення права податкової застави, у тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Як вбачається із змісту акту опису активів, під час опису податковий керуючий враховував балансову вартість активів, однак в балансі позивача відсутні відомості, щодо майбутніх активів. Відповідач не отримав відповідних відомостей з балансу здійснивши опис майбутніх майнових прав які можуть виникнути у позивача в майбутньому. Під майбутніми майновими правами позивача відповідач мав на увазі камяне вугілля яке може бути добуте у майбутньому, при цьому не врахувавши відсутність даних відомостей у балансі. Колегія суддів зазначає, що не можна вважати, що вугілля, яке може бути добуте в майбутньому, є безсуперечною обставиною та майбутніми активами підприємства, оскільки дане вугілля може бути і не добуте підприємством .

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення,

Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 року №439 затверджений Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, який розроблений відповідно до п. 7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідачем не доведено, що заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу не дали позитивного результату, а тому була необхідність до залучення додаткових активів позивача, оскільки реалізація попередньо описаних активів підприємства не проводилася, у податкового органу не було правових підстав для використання додаткових джерел погашення податкового боргу у розумінні «Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення», затвердженого наказом ДПА України від 19.09.2003 року № 439.

Також податковим органом, як при розгляді справи судом першої інстанції, так і колегії суддів при розгляді апеляції, не надано доказів щодо визначення обсягу боргу позивача, який повинен бути забезпечений податковою заставою.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Невиконання обовязку відповідача щодо доведення зазначених обставин не звільняє суд від обовязку ухвалити справедливе і правосудне рішення, але презумпція винуватості відповідача позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-15225/10/0570 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 19.11.2010 року.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко