Ухвала суду № 16536493, 22.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року справа №2а-6332/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_4 за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по адміністративній справі №2а-6332/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372301/2 від 29 квітня 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 29 квітня 2010 року №0000372301/2, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» (код ЄДРПОУ 32458462) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7365791,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалите нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач в липні 2009 року отримав збитки від господарських операцій з реалізації вугільного концентрату у сумі 12683456,26 грн, які не включаються до складу оподатковуваних операцій згідно з п.п.5.3.9 п.5.3. ст..5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», тому до складу податкового кредиту слід було віднести не всі матеріальні витрати, а лише частку, яка брала участь в оподатковуваних операціях у межах використання в господарській діяльності. Також суд не врахував, що звичайна ціна перевищує договірну більш ніж на 20%, у звязку з чим, база оподаткування відповідно до абз.2 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» повинна визначатися по звичайним цінам. Тому платником податків занижено податкове зобовязання, задеклароване в рядку 1 декларації за липень 2009 року на 1233463,90 грн. Також позивач порушив норми п.п.5.12.5 п.5.12 розділу Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь cудді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає, що постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» (надалі, ТОВ «Інтер-інвест вугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 23 квітня 2003 року за №12661070009001362 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100092062.

Державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області (надалі ДПІ в м. Первомайську) було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтер-Інвест вугілля» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувався в період з 01.03.2007 по 31.03.2007, 01.04.2007 по 30.04.2007, 01.05.2007 по 31.05.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.07.2007 по 31.07.2007, 01.08.2007 по 31.08.2007, 01.09.2007 по 30.09.2007, 01.10.2007 по 31.10.2007, 01.11.2007 по 30.11.2007, 01.12.2007 по 31.12.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.02.2008 по 28.02.2008, 01.03.2008 по 31.03.2008, 01.07.2008 по 31.07.2008, 01.01.2009 по 31.01.2009, 01.04.2009 по 30.04.2009, 01.05.2009 по 31.05.2009, 01.07.2009 по 31.07.2009, 01.08.2009 по 31.08.2009, за результатами якої складено акт № 490/23/32458462 від 20 листопада 2010 року (т. 1 а.с.16-43).

Згідно висновків акта перевірки № 490/23/32458462 від 20 листопада 2009 року перевіркою втановлено, що на порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податкових зобовязань податку на додану вартість у липні 2009 року в сумі 1233463,90 грн. та порушено п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року в розмірі 9 943 573,00 грн., крім того, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 1576717,00 грн., що повязано з відсутністю відповідей на запити про результати проведених перевірок контрагентів щодо підтвердження відомостей, отриманих від перевіряємого субєкта господарювання.

На підставі акта позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтер-Інвест вугілля» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувався в період з 01.03.2007 по 31.03.2007, 01.04.2007 по 30.04.2007, 01.05.2007 по 31.05.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.07.2007 по 31.07.2007, 01.08.2007 по 31.08.2007, 01.09.2007 по 30.09.2007, 01.10.2007 по 31.10.2007, 01.11.2007 по 30.11.2007, 01.12.2007 по 31.12.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.02.2008 по 28.02.2008, 01.03.2008 по 31.03.2008, 01.07.2008 по 31.07.2008, 01.01.2009 по 31.01.2009, 01.04.2009 по 30.04.2009, 01.05.2009 по 31.05.2009, 01.07.2009 по 31.07.2009, 01.08.2009 по 31.08.2009 № 490/23/32458462 від 20 листопада 2010 року ДПІ в м. Первомайську згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та підпунктом 7.7.5 пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) було винесено податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2009 року №0000372301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9943357,00 грн. (т.1 а.с.63).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до ДПІ в м. Первомайську (т.1 а.с.64-71). За результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 17.02.2010 №522/23-019/289 про відмову в її задоволенні (т.1 а.с.72-82). Рішення ДПІ в м. Первомайську про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Інтер-інвест вугілля» було оскаржене до Державної податкової адміністрації в Луганській області 01.03.2010 (т.1 а.с.84-93). 05.05.2010 ДПА в Луганській області було прийняте рішення №7678/25-08 про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині 2577782,00 грн. заявленого бюджетного відшкодування (т.1 а.с. 94-104).

В рішенні про результати розгляду повторної скарги №7678/25-08 від 29.04.2010 державна податкова адміністрація України в Луганській області, враховуючи результати повторної скарги ТОВ «Інтер-інвест вугілля» від 01.03.2010 №2127/12 на податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03 грудня 2009 року №0000372301/0, прийшла до висновку, про те, що ТОВ «Інтер-інвест вугілля» завищило відємне значення, задеклароване платником в декларації за серпень 2009 року (рядок 24) на 9466207,00 грн. (1233464,00 грн. + 8232743,00 грн.), відповідно, завищивши суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування на 7365791 грн.

29 квітня 2010 року ДПІ в м. Первомайську за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення №0000372301/0 від 03 грудня 2009 року згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та підпунктом 7.7.5 пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) було винесено податкове повідомлення-рішення №0000372301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7365791,00 грн. (т.1 а.с.105).

В акті за результатами позапланової перевірки з питань правильності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 20.11.2009 №490/23/32458462, в рішенні про результати розгляду первинної скарги від 17.02.2010 №522/23-019/289, а також в рішенні про результати розгляду повторної скарги від 29.04.2010 №7878/25-08 податковий орган посилається на відсутність інформації про справедливу ринкову ціну реалізації вугілля марки «Ж» на підставі того, що були направлені листи до Міністерства вугільної промисловості, Торгово-промислової палати України, Луганської регіональної торгово-промислової палати, Державної інспекції по контролю за цінами в Луганській області, Головного управління статистики у Луганській області, ДП «Вугілля України», ДП «Первомайськвугілля».

Судом першої інстанції було зроблено аналогічні запити, у відповідях на які вказується на те, що інформація відносно рівня цін на даний вид продукції відсутня. Тому при доведенні того, що ціна договору з поставки вугільної продукції на адресу ЗАТ «Ілліч-Сталь» не є звичайною ціною, ДПІ в м. Первомайську були застосовані норми визначення звичайної ціни, які наведені у п.п. 1.20.51 п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стаття 189 Господарського Кодексу України визначає, що ціна це форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), реалізованої субєктами господарювання. Субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до ч.1 ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлені державні ціни.

Згідно ч. 2 ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за узгодженням сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням субєкта господарювання.

На підставі листа Міністерства економіки України від 15.10.1997 №27-23/142 «Про порядок ціноутворення» вільні ціни й тарифи на продукцію й послуги визначаються продавцями самостійно виходячи з умов, які склалися на ринку. При цьому, при веденні податкового обліку, право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, установлених податковим законодавством.

Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість по поставці товарів (послуг) у загальному випадку регулюється п.п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до абзацу 2 якого зазначено, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Пунктом 4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», серед іншого, встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) повязаній з продавцем особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.8. п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з п.п. 1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод «витрати плюс» (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Враховуючи, що позивач не є природним монополістом на видобуток зазначеної продукції, вимоги п.п. 1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на нього не поширюються.

З метою оподаткування терміни «чиста вартість реалізації», «справедлива вартість» і «ринкова вартість», які використовуються в П(С)БО, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначені визначення по суті і являють собою ціну, по якій товар реально може бути проданий у цей момент на ринку покупцям. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює пріоритет будь-якого з цих понять, однак, у жодному із цих понять звичайна ціна не прирівнюється до виробничої собівартості продукції.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з доводами суда першої інстанції, що реалізація вугільної продукції повинна здійснюватися за вільними ринковими цінами, які відповідно до діючого законодавства не привязані до виробничої собівартості, а визначаються на договірній основі за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх одержати без якого-небудь примусу. При цьому, базою оподаткування ПДВ при реалізації вугільної продукції для виробника є договірна (контрактна) вартість реалізації, а не така, що склалася в бухгалтерському обліку як виробнича собівартість, що в свою чергу спростовує висновок податкового органу про порушення ведення податкового обліку, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми податкових зобовязань податку на додану вартість у сумі 1 233 464 грн. у звязку з реалізацією продукції власного виробництва за ціною, нижчою за ту, яка сформувалася за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про те, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є обґрунтованим у разі фактичного здійснення господарської операції, яка підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Інтер-Інвест вугілля» до ДПІ в м. Первомайську були надані податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, червень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, липень 2008 року, січень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року (т.19 а.с.81-131).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про фактичне здійснення господарських операцій, на підставі яких було сформовано податковий кредит за зазначений період, які підтверджуються:

договорами №21 від 28.09.2006, №3549 від 10.06.2010 та №1 від 05.01.2009 між ТОВ «Інтер-інвест вугілля» та ЗАТ «Ілліч-Сталь»,

додатковими угодами та специфікаціями до них (т.19 а.с.192);

податковими накладними за березень 2007 року (рядок 17 декларації за березень 2007 року) (т.2 а.с.1-156),

податковими накладними за березень 2007 року (рядок 9 декларації за березень 2007 року) (т.2 а.с.157-167);

податковими накладними за квітень 2007 року (рядок 17 декларації за квітень 2007 року) (т.3 а.с.1-138),

податковими накладними за квітень 2007 року (рядок 9 декларації за квітень 2007 року) (т.3 а.с.139-148);

податковими накладними за травень 2007 року (рядок 17 декларації за квітень 2007 року) (т.4 а.с.1-201),

податковими накладними за травень 2007 року (рядок 9 декларації за квітень 2007 року) (т.4 а.с.202-213);

податковими накладними за червень 2007 року (рядок 17 декларації за червень 2007 року) (т.5 а.с.1-200),

податковими накладними за червень 2007 року (рядок 9 декларації за червень 2007 року) (т.5 а.с.209);

податковими накладними за липень 2007 року (рядок 17 декларації за липень 2007 року) (т.6 а.с.1-200),

податковими накладними за липень 2007 року (рядок 9 декларації за липень 2007 року) (т.6 а.с.201-208);

податковими накладними за серпень 2007 року (рядок 17 декларації за серпень 2007 року) (т.7 а.с.1-216),

податковими накладними за серпень 2007 року (рядок 9 декларації за серпень 2007 року) (т.7 а.с.217-230);

податковими накладними за вересень 2007 року (рядок 17 декларації за вересень 2007 року) (т.8 а.с.1-184),

податковими накладними за вересень 2007 року (рядок 9 декларації за вересень 2007 року) (т.8 а.с.185-198);

податковими накладними за жовтень 2007 року (рядок 17 декларації за квітень 2007 року) (т.9 а.с.1-173),

податковими накладними за жовтень 2007 року (рядок 9 декларації за жовтень 2007 року) (т.9 а.с.174-184);

податковими накладними за листопад 2007 року (рядок 17 декларації за листопад 2007 року) (т.10 а.с.1-181),

податковими накладними за листопад 2007 року (рядок 9 декларації за листопад 2007 року) (т.10 а.с.182-192);

податковими накладними за грудень 2007 року (рядок 17 декларації за грудень 2007 року) (т.11 а.с.1-210),

податковими накладними за грудень 2007 року (рядок 9 декларації за грудень 2007 року) (т.11 а.с.211-221);

податковими накладними за січень 2008 року (рядок 17 декларації за січень 2007 року) (т.12 а.с.1-138),

податковими накладними за січень 2008 року (рядок 9 декларації за січень 2008 року) (т.12 а.с.139-149);

податковими накладними за лютий 2008 року (рядок 17 декларації за лютий 2008 року) (т.13 а.с.1-122),

податковими накладними за лютий 2008 року (рядок 9 декларації за лютий 2008 року) (т.13 а.с.123-133);

податковими накладними за березень 2008 року (рядок 17 декларації за березень 2008 року) (т.14 а.с.1-143),

податковими накладними за березень 2009 року (рядок 9 декларації за березень 2008 року) (т.14 а.с.144-157);

податковими накладними за липень 2008 року (рядок 17 декларації за липень 2008 року) (т.15 а.с.1-153),

податкових накладних за липень 2008 року (рядок 9 декларації за липень 2008 року) (т.15 а.с.154-173);

податковими накладними за січень 2009 року (рядок 17 декларації за січень 2009 року) (т.16 а.с.1-98),

податковими накладними за січень 2009 року (рядок 9 декларації за січень 2009 року) (т.16 а.с.99-126);

податковими накладними за квітень 2009 року (рядок 17 декларації за квітень 2009 року) (т.16 а.с.127-215),

податковими накладними за квітень 2009 року (рядок 9 декларації за квітень 2009 року) (т.16 а.с.216-240);

податковими накладними за травень 2009 року (рядок 17 декларації за травень 2009 року) (т.17 а.с.7-56),

податковими накладними за травень 2009 року (рядок 9 декларації за травень 2009 року) (т.17 а.с.57-86);

податковими накладними за липень 2009 року (рядок 17 декларації за липень 2009 року) (т.17 а.с.87-179),

податковими накладними за липень 2009 року (рядок 9 декларації за липень 2009 року) (т.17 а.с.180-212);

податковими накладними за серпень 2009 року (рядок 17 декларації за серпень 2009 року) (т.18 а.с.16-69),

податковими накладними за серпень 2009 року (рядок 9 декларації за серпень 2009 року) (т.18 а.с.70-93);

реєстрами отриманих та виданих накладних (т.17 а.с.1-6), (т.18 а.с.1-15);

квитанціями про приймання вантажу за березень 2007 року (т.20 а.с.1-29), за квітень 2007 року (т.20 а.с.30-66), за травень 2007 року (т.20 а.с.67-111), за червень 2007 року (т.20 а.с.112-144), за липень 2007 року (т.21 а.с.1-45), за серпень 2007 року (т.21 а.с.46-83), за вересень 2007 року (т.21 а.с.83-112), за жовтень 2007 року (т.21 а.с.113-139), за листопад 2007 року (т.21 а.с.140-156), за грудень 2007 року (т.22 а.с. 1-28), за січень 2008 року (т.22 а.с.29-48), за березень 2008 року (т.22 а.с.49-76), за липень 2008 року (т.22 а.с.77-100), за січень 2009 року (т.22 а.с.101-108), за квітень 2009 року (т.22 а.с.109-127), за травень 2009 року (т.22 а.с.128-138),

платіжними дорученнями (т.19 а.с.276-278);

банківськими виписками (т.19 а.с.279).

Крім цього, в межах кримінальної справи №08/09/8005 Луганським відділенням ДНДІСЕ було проведено судово-бухгалтерську та судово-економічну експертизи від 11.06.2010 року, відповідно до висновків яких документально не підтверджуються висновки акту №490/23/32458462 від 20.11.2009, що осадові особи підприємства в графі №25 податкової декларації з даного виду податку за серпень 2009 незаконно заявили до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 9943573,00 грн. (т.1 а.с.144-178).

Також ДПІ у м. Первомайську в акті від 19.02.2009 №69/23/32458462 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 встановлено порушення у вигляді завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 8232743,00 грн., у тому числі на суму 7586685,00 грн. внаслідок того, що податковою інспекцією було зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму, розраховану виходячи з процентного співвідношення матеріальних витрат в собівартості продукції до суми непокритих збитків, одержаних в результаті здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 5.1. ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, серед іншого, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З листа Державної податкової адміністрації України від 09.11.2009 вбачається, що порядок формування податкового кредиту не залежить від фінансового результату звітного періоду.

Виходячи із юридичного змісту наведених правових норм, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Також, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Господарська діяльність - це сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий субєкт може отримати доход. При цьому окрема господарська операція може бути безпосередньо не направлена на отримання доходу, але бути передумовою для останнього.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, повязаних з видобутком продукції, належать рівень попиту на продукцію, конюнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва, складські запаси продавця та інші умови, які обєктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обовязковості визначення бази оподаткування податку на додану вартість, виходячи з собівартості продукції. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутковість кожної окремої операції не є обовязковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано обєктивними причинами.

На підставі наведеного, продаж позивачем вугілля за ціною, нижчою собівартості його видобудку, не можна розглядати як операцією поза межами господарської діяльності.

Оскільки нормами чинного законодавства не передбачено залежності формування податкового кредиту від отриманого підприємством фінансового результату, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що застосування податковим органом звичайних цін для встановлення бази оподаткування за господарськими операціями позивача з реалізації вугілля, які спричинили збитки в період, що перевірявся, не відповідає вимогам чинного законодавства та є необґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи відповідача, що висновки акта перевірки про безпідставне завищення платником податків відємного значення (рядок 26), задекларованого у перевіряємому періоді, можна вважати узгодженими, а висновки про порушення підпункту 5.12.5 пункту 5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, викладені в акті перевірки від 20 листопада 2009 року №490/23/32458462, правомірними, оскільки зазначений акт посадовими особами позивача не підписувався. Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки по акту від 19.02.2009 №69/23/32458462 відповідачем не виносилось.

Відповідно до п. 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою субєкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб субєкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді субєкту господарювання.

Заперечення до Акту перевірки не є адміністративним оскарженням по суті. Таким чином, не винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення фактично унеможливило оскарження результатів зазначеної перевірки.

ДПІ в м. Первомайську була проведена планова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка виникла в липні 2008 року за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.07.2008 по 31.07.2008, висновки якої викладені в акті №63/23-32458462 від 16 лютого 2009 року.

За результатами зазначеної перевірки 17.02.2009 були винесені податкові повідомлення-рішення №0000022301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 366867,00 грн. та №0000032301/0 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 178099,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 у справі №2а-24495/09/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010, зазначені податкові повідомлення-рішення визнано незаконними та скасовано.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин,суд першої інстанції правильно визначив, що висновки акта перевірки про безпідставне завищення платником податків відємного значення (рядок 26), задекларованого у перевіряємому періоді, не можна вважати узгодженими, що в свою чергу суперечить висновкам податкового органу про безпідставне неврахування позивачем висновків такої перевірки в своєму податковому обліку.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та неправомірність винесеного відповідачем податкового повідомленнярішення від 29 квітня 2010 року № 00000372301/2 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість без винесення податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість».

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по адміністративній справі №2а-6332/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по адміністративній справі №2а-6332/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарження безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 25 червня 2011 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок