Ухвала суду № 16542049, 09.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 року м. КиївК-15171/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Ланченко Л.В.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008

у справі № 2а-1313/08 (2а-4320/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Соняшник”

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Соняшник” (далі по тексту позивач, ТОВ “Соняшник”) звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про скасування рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту відповідач, Красноградська МДПІ Харківської області) № 0000202310/0 від 24.05.2007 про застосування штрафних санкцій на суму 28000 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008, позов задоволено; скасовано спірне рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ “Соняшник” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, складено акт № 195/23/32535646, в якому встановлено здійснення товариством таких видів діяльності: виробництво неочищеної олії та жирів; оптова торгівля зерном та кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією та жирами; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; зафіксовано факт надходження в касу товариства готівкових коштів за реалізований товар не власного виробництва, а саме: згідно з прибутковим касовим ордером від 10.11.2005 № 84 в касу оприбутковано кошти у сумі 5600 грн. від ПСП “Маяк” за реалізовану аміачну селітру.

За результатами вказаної перевірки, 24.05.2007 відповідачем прийняті рішення:

1)№ 0000192310/0 про застосування штрафних санкцій на суму 2885,80 грн.

2)№ 0000202310/0 про застосування штрафних санкцій на суму 28000 грн.

Позивач оскаржив до суду рішення податкового органу № 0000202310/0 від 24.05.2007.

Судами також встановлено, що реалізацію позивачем аміачної селітри ПСП “Маяк” було проведено 01.11.2005, що підтверджено накладною на отримання товару, який відпускався зі складу від 01.11.2005 № 50, а спірна операція внесення ПСП “Маяк” готівки до каси підприємства за отриману аміачну селітру, була проведена 10.11.2005, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 84 від 10.11.2005.

Оскільки з 01.11.2005 (моменту відпуску товарів) до 10.11.2005 (здійснення оплати за товар) рахувалася дебіторська заборгованість, то оприбутковані 10.11.2005 кошти були позареалізаційними надходженнями, тобто надходженнями в рахунок погашення дебіторської заборгованості за отриману 01.11.2005 аміачну селітру.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили із встановленого факту нездійснення операції з розрахунків у готівковій формі у місці отримання товарів при реалізації аміачної селітри позивачем зі складу, в звязку з цим відсутністю у відповідача підстав для нарахування штрафних санкцій за не проведення таких операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються у разі, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

Судами вірно зазначено, що штрафні санкції застосовані спірним рішенням є адміністративно-господарськими санкціями, які можуть бути застосовані в строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Оскільки судами встановлено застосування штрафних санкцій спірним рішення за межами строків, визначених вказаною статтею ГК України, тому висновок судів про скасування такого рішення є вірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко