Постанова № 16541899, 12.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2011 р. м. КиївК-23618/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Шипуліної Т.М.

в порядку письмового провадження розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008

справі№2-а-11463/08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Техсоюз”

доДержавної податкової інспекції у м. Торезі

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсоюз” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої та апеляційної інстанції,

відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007 та складено акт № 4076/23-3/32582235 від 17.02.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000012310/0 від 12.01.2008, яким відповідачу нараховане податкове зобовязання 80614, 59 грн., штрафні санкції 27211,53 грн.

Згідно свідоцтва на право власності на майно серія ВВТ № 662261 від 11.02.2005 та відповідно протоколу № 4050793-3 від 20.12.2004 проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, позивачем були придбані будівлі, споруди та обладнання лісового складу, розташовані за адресою: м. Торез, вул. Капустіна, буд. 59 загальною площею будівель 1322,4 м2.

На підставі витягу № 6546457 від 18.02.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Торезьким бюро технічної інвентаризації, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 18.02.2005 (а.с. 129).

Рішенням Торезької міської ради № ІV/30-633 від 30.09.2005 позивачу надано земельну ділянку площею 48762 м2: м. Торез, вул. Капустіна, буд. 59 та зобовязано товариство з обмеженою відповідальністю „Техсоюз” протягом двох місяців з дня прийняття даного рішення оформити документи про право використання землею.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про плату за землю” обєктом плати за землю є земельна ділянка, передана у власність або надана в користування, в тому числі на умовах оренди. Субєктами плати за землю (платником) є власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, кому земля передана у власність або надана в користування, в тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 цього Закону).

Згідно ст. 15 Закону України „Про плату за землю” власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Аналіз зазначених норм та встановлений судами факт виникнення у позивача права на оренду земельної ділянки після укладення договору оренди і його державної реєстрації, тобто після проведення перевірки, суди правомірно визнали безпідставним донарахування позивачу земельного податку.

З огляду на положення ст. 14 Закону України „Про плату за землю”, відповідно до якої юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008 слід задовольнити, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008 у справі № 2-а-11463/08 скасувати, прийняти нову якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю „Техсоюз” в позові про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі № 0000012310/0 від 12.01.2008.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008 у справі № 2-а-11463/08 скасувати, прийняти нову якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю „Техсоюз” в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі № 0000012310/0 від 12.01.2008.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна