Ухвала суду № 16541341, 24.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2011 р. м. КиївК-50000/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Рустамян Е.А.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 24.05.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Чугуївська обєднана державна податкова інспекція Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009

у справі№ 2а-30390/09/2070

за позовомПриватного підприємства „Чугуївський завод мінеральних вод”

доЧугуївської об'єднаної державної податкової

інспекції Харківської області

провизнання недійсним податкового рішення-повідомлення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Чугуївський завод мінеральних вод” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питань правових відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю „Новотрейд” за період з 01.03.2008 по 30.06.2008 та складений акт №1011/1522/31668426 від 30.09.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000831522/0 від 10.10.2008 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 478254 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 239127 грн.

Перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до донарахування ПДВ за березень 2008 року 120694 грн., за квітень 2008 року 120493 грн., травень 2008 року 94835 грн., червень 2008 року 142232 грн.

Також судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ „Новотрейд” як продавцем, та позивачем як покупцем, був укладений договір постачання № ХФ 026ПР/08 від 01.01.2008.

За період 01.03.2008 по 30.06.2008 ТОВ „Новотрейд” поставило товар на загальну суму 3379350, 31 грн., в тому числі ПДВ 563225, 06 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. Позивачем перераховано „Новотрейд” 3379350, 31 грн., в тому числі ПДВ 563225, 06 грн., що підтверджується виписками банку.

Також, поставка та оплата продукції підтверджуються видатковими накладними та податковими накладними.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій інстанції не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач не навів та не надав доказів, які б спростовували виконання умов цього договору його сторонами.

ТОВ „Новотрейд” поставляло позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а позивач оплачував його, що підтверджується платіжними дорученнями.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Чугуївська обєднана державна податкова інспекція Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 у справі № 2а-30390/09/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чугуївська обєднана державна податкова інспекція Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 у справі № 2а-30390/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко

Т.М. Шипуліна