Ухвала суду № 16541323, 17.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р. м. КиївК-11579/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Хомініч С.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.05.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009

у справі № 10/9

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003222230/0 від 16.08.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009, прийняти нову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ „Газтрейд ЛТД” за період з 01.01.2005 по 31.12.2005 та складено акт № 254/22-30/32668118 від 07.08.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003222230/0 від 16.08.2007 яким визначено позивачу податкове зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) з податку на додану вартість в сумі 6548932 грн.: в тому числі за основним платежем 3274466 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3274466 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні ним до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 3274466 грн.: у серпні 2005 року 1249122 грн. та у вересні 2005 року 2025344, сплачені на виконання умов договору №16-08-05/ПСГ від 31.08.2005 купівлі-продажу природного газу.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що станом на 01.01.2006 позивачем та ТОВ „Газтрейд ЛТД” свої обовязки за договорами виконали повністю.

Розрахунки за виконану роботу проведено грошовими коштами у повному обсязі на підставі відповідних податкових накладних.

На день складання податкових накладних № 8-31/12-1 від 31.08.2005 та № 9-30/19-1 від 30.09.2005 ТОВ „Газтрейд ЛТД” було зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” N 168/97-ВР від 03.04.1997 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” N 168/97-ВР від 03.04.1997 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобовязання, породжує у платника податку обовязки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України „Про податок на додану вартість”, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі відємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Скасування державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість після здійснення господарських операцій не позбавляло таку особу з моменту державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру видавати оформлені належним чином податкові накладні своїм покупцям.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 у справі № 10/9 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 у справі № 10/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко

Т.М. Шипуліна