Ухвала суду № 16540018, 25.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2011 р. м. КиївК-25248/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Костенка М.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Сватко А.О.

представників:

позивача Дибова О.В.

відповідача -1 Семишкура В.С.

відповідача -2 не зявився.

прокурора Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010

у справі №2-а-5643/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Металоград»

до 1) Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010, позов ТОВ «ПКФ «Металоград» задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПКФ «Металоград»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 9993880 грн. шляхом перерахування останньої на розрахунковий рахунок позивача.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Заступником прокурора Донецької області подано заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1.

Відповідач-2 представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію за грудень 2009 року з визначенням суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 9993880 грн.

Відповідачем на підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено довідку №2147/15-312/35514660 від 22.02.2010, яка відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в МЮ України 25.08.2005 за №925/11205 (із змінами і доповненнями, внесениминаказом Державної податкової адміністрації України від 13.06.2007 №354), є доказом відсутності порушень позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства при розрахунку бюджетного відшкодування.

ДПІ у Калінінському районі м.Донецка було надіслано до УДК у Калінінському районі м.Донецька висновок на відшкодування податку на додану вартість від 25.02.2010 №0000000116 ТОВ «ПКФ «Металоград» на суму 9993880 грн.

Вказаний висновок був повернений УДК у Калінінському районі м.Донецька листом від 05.03.2010 №19.36/03-17/354 без виконання, у звязку з не включенням суми відшкодування до реєстру субєктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ, які надаються ДПА України, згідно Наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 №451/501/132 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби».

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). При цьому, визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону, зокрема, щодо строків проведення таких перевірок та надання висновків.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав для відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2009 року. Неузгодженість дій податкових органів різних рівнів щодо погодження сум бюджетного відшкодування та формування реєстру субєктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ не може бути підставою для позбавлення платника права на бюджетне відшкодування.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, не наведено і обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне проведення позивачем господарських операцій з контрагентами, за якими сформовано податковий кредит та сплата сум податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (послуг) підтверджується первинними документами.

На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Зазначаючи в касаційній скарзі про співпрацю позивача з фіктивними фірмами, а саме ТОВ «Сігматрейд-2009»та ТОВ «Проміндустрія», за наслідками здійснення господарських операцій з якими, позивачем сформовано спірну суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідач разом з тим доказів наявності відкритих кримінальних справ щодо позивача та його контрагентів та прийнятих за наслідками їх розгляду вироків, суду не надав.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді М.І.Костенко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров