Ухвала суду № 16540002, 26.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2011 р. м. КиївК-9824/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 та постанову Господарського суду м. Києва від 11.06.2007

у справі № 28/63-А Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Союз-Віктан ЛТД”

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.06.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009, позов задоволений: скасовані як протиправні податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.11.2006 № 0004392303/2 та рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати розгляду первинних скарг в частині визначення ТОВ «Фірма «Союз-Віктан ЛТД»»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 17385,00 грн. (основний платіж) та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41512,00 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність у позивача обовязку зменшити в податковому обліку з податку на додану вартість за грудень 2005 року суму задекларованого податкового кредиту на 17385,00 грн., оскільки в судовому процесі не встановлено обставин, які відповідно до норми підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) є юридичним фактом, що породжує такий обовязок платника податку. Суд дійшов висновку про відповідність дій позивача щодо коригування сум податкового кредиту, задекларованого у звязку з придбанням товарів (послуг), на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (послуг), в податкових періодах, на які припадає дата отримання таких розрахунків, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст. 4 Закону № 168/97-ВР та пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037).

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту «б»підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст. 4, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, Порядку заповнення податкової накладної.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Фірма «Союз-Віктан ЛТД»»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Фірма «Союз-Віктан ЛТД»»податкових зобовязань за платежем з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.06.2006 № 245/23-3/20749622, про заниження позивачем податкових зобовязань за грудень 2005 року на 17385,00 грн. внаслідок завищення на таку ж суму податкового кредиту, задекларованого за цей же звітний період та сформованого за рахунок сум податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів (послуг), без врахування питомої частки вартості цих товарів (послуг), яка припадає на операції, що не підлягають оподаткуванню. Застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33156,00 грн., встановлені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), контролюючий орган виходив з того, що позивач занизив суму податкових зобовязань внаслідок неправильного визначення податкового звітного періоду, в якому повинен був зменшити суму податкового кредиту на підставі розрахунків коригування показників податкових накладних на загальну суму 663141,56 грн., виписаних постачальниками Сімферопольським винзаводом та ТОВ «ТК «Велтон-телеком»», зменшивши таку суму в податковому періоді, на який припадає отримання розрахунку коригування, замість податкового звітного періоду, на який припадає дата виписування такого розрахунку постачальником.

Суд встановив, що в грудні 2005 року позивач придбав у ТОВ «Канселлор»цінні папери (акції) на загальну суму 100000000,00 грн. і цьому ж місяці продав їх через ЗАТ «Прайм-Банк», торговця цінними паперами, за 231165150,00 грн.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР не є обєктом оподаткування операції з випуску (емісії). Розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) субєктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами ( у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Виключення операцій з придбання та продажу за грошові кошти цінних паперів з кола обєктів оподаткування не звільняло позивача від обовязку дотриматися вимог наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054) з наступними змінами і доповненнями щодо внесення в податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року в рядок 3 колонка А «Обсяги поставки (без ПДВ)»та в рядок 11.2 колонка А «Обсяги придбання (без ПДВ)»сум 231165150,00 грн. та 100000000,00 грн. відповідно.

Однак, таке порушення правил податкового обліку не спричинило заниження суми податкових зобовязань, задекларованих за грудень 2005 року. Довід ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту на 17385,00 грн. суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали таким, що не відповідає правильному застосуванню норми підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки за змістом цієї норми підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, розрахованих у пропорційному відношенні частки товарів (послуг), придбаних платником податку з нарахуванням на їх вартість ПДВ та в подальшому використаних в неоподатковуваних операціях, є факт використання саме цих товарів як предмету в неоподатковуваних операціях. Донарахування ж податковим органом податку в сумі 17385,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8692,00 грн. обґрунтовано посиланням на використання позивачем при здійсненні неоподатковуваних операцій з цінними паперами товарів і послуг, придбаних з нарахуванням ПДВ, як то курєрські послуги, канцтовари, послуги з оренди приміщення, звязку, господарчі товари.

Відповідно до пункт 4.5 ст. 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Правила такого коригування у випадку, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, встановлені підпунктом 4.5.1 цього пункту, згідно з яким у такому випадку постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідком податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку (підпункт «а»); а отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у звязку з отриманням таких товарів (послуг) (підпункт «б»).

Отже, за змістом наведених норм коригування сум податкових зобовязань та податкового кредиту повинно бути здійснено в тому звітному податковому періоді, протягом якого був проведений перерахунок суми компенсації за придбаний товар (послугу) та виписаний у звязку з цим розрахунок коригування показників податкової накладної. А відтак коригування суми податкових зобовязань та суми податкового кредиту в податковому обліку постачальника та отримувача товарів (послуг) повинно відбутися в одному податковому звітному періоді.

Натомість суди попередніх інстанцій помилково вважали, що податкові звітні періоди, в яких постачальник товарів (послуг) та їх отримувач повинні здійснити відповідні коригування суми податкових зобовязань та суми податкового кредиту на підставі розрахунку коригування, можуть не співпадати.

Разом з тим, це не призвело до неправильного вирішення спору з огляду на те, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33156,00 грн. були накладені на позивача без донарахування суми податку за наведене порушення податкового законодавства, оскільки підстави для такого донарахування були відсутні з огляду на те, що позивач відкоригував податковий кредит на загальну суму 663141,56 грн. В той же час підставою для накладення штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, є донарахування суми податку, про що зазначено в диспозиції норми цього підпункту.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009, постанову Господарського суду м. Києва від 11.06.2007 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписО.І.Степашко

підписТ.М.Шипуліна