Ухвала суду № 16538049, 30.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Справа № 9339/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

В листопаді 2010 року ТзОВ «Компанія-Інтергал» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 11 листопада 2010 року № 0000642341/0, яким ТзОВ "Компанія-Інтергал" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 582813.00 грн.

В позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» покликається на те, що останньою було укладено зовнішньоекономічний контракт № FIS-INТ-20/05/10 від 20.05.2010 року з компанією Фістал Трейдінг Лімітед, С.А. (Республіка Панама) щодо придбання нафтопродуктів. Вказаний контракт було укладено за безпосередньої участі ТОВ „Сонекс-Лтд", як комерційного агента на виконання останнім Договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17 травня 2010 з ТОВ «Компанія-Інтергал». Виконання вказаного Договору комерційного посередництва було підтверджено „Компанія-Інтергал" в повному обсязі. На момент проведення перевірки та видачі спірного податкового повідомлення-рішення вказані Договори є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, так само як і податкова накладна, виписана ТОВ „Сонекс-Лтд" по реальній господарській операції, що відбулася між позивачем та ТОВ „Сонекс-Лтд". Відтак, позивачем при формуванні податкового кредиту не допущено порушень вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7. пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому нарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 582813,00 грн. (в тому числі 416 295.00 грн. - основний платіж, 166 518,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) є неправомірним.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено, а саме скасоване податкове повідомлення рішення від 11 листопада 2010 року № 0000642341/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що на момент складання акта перевірки, неможливо дослідити ланцюг продажу та підтвердити достовірність нарахування податкового кредиту ТзОВ „Компанія Інтергал", оскільки встановлено ненадходження податку на додану вартість до бюджету, а саме: у відповідному податковому періоді суми податку на додану вартість підприємством-постачальником ТзОВ „Сонекс-Лтд" в податковій декларації з податку на додану вартість не відображені, а відповідно, податкове зобов'язання з податку до Державного бюджету України не сплачено.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168) сума податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено статтею 7 Закону № 168.

Згідно із загальним правилом формування податкового кредиту, встановленим підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст.7 від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Визначення об'єкту оподаткування ПДВ (тобто оподатковуваних операцій) наведено в статті 3 Закону № 168. В підпункті 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 вказаного Закону зазначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Таким чином, економічний зміст податку на додану вартість полягає в тому, що ПДВ - це непрямий податок на споживання та є загальнодержавним податком, тобто оподаткуванню підлягають товари (роботи, послуги) незалежно від того, хто їх споживає (держава - за рахунок бюджету, підприємство - за рахунок прибутку, населення - за рахунок власних коштів).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168 визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21.12.00 № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами", із змінами та доповненнями , далі - Закон № 2181.)

Таким чином, фактом включення суми ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації, платник заявляє про повернення цієї суми ПДВ, сплаченої (нарахованої) постачальнику у складі ціни придбаного товару (вартості робіт, послуг) з бюджетного фонду шляхом зобов'язання з ПДВ звітного періоду.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкових платежів) (пункт 1.11 статті 1 Закону № 2181).

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (далі - Порядок № 166) Підпунктом 5.7. пункту 5 Розділ II „Податковий кредит" Порядку №166 визначено, що до розділу II „Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, спорудження, будівництва) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону №168, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільненні від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Декларація - документ, що подається до відповідного державного органу, із зазначенням відомостей, на підставі яких він виконує дії (операції, процедури, функції), що належать до його компетенції.

Згідно з нормами статті 10 Закону № 168 платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Тобто, враховуючи непрямий характер податку, нарахування ПДВ здійснюється саме постачальником товарів (послуг) відповідно до законодавчо визначеної дати виникнення податкових зобов'язань утримується та вноситься до бюджету на підставі попереднього декларування шляхом надання до податкового органу податкової звітності.

За комплексним аналізом наведених норм та економічним змістом Закону № 168 дозволений податковий кредит звітного періоду у покупця складається з сум ПДВ нарахованих постачальником або сплачених на його користь безпосередньо у цьому ж періоді та які шляхом надання податкової звітності задекларовані останнім як бюджетний фонд, що належить Державі.

Таким чином, зменшувати податкове зобов'язання звітного періоду на суму податкового кредиту звітного періоду платник податку має право виключно з урахуванням того, що податковий кредит повинен складатися із сум податків, сплачених (нарахованих) на користь постачальника товарів (послуг) безпосередньо у цьому ж періоді та які шляхом надання податкової звітності задекларовані постачальником як бюджетний фонд, що належить Державі.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявна копія податкової накладної, поданої ТОВ "Сонекс-Лтд" до органів податкової служби, що підтверджується відповідним штампом з вхідним номером та датою подання - 19.08.2010 року. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що ТОВ "Сонекс-Лтд" зазначило суму поставки послуг ТОВ "Компанія-Інтергал" без ПДВ в сумі 5154895,22 грн., ПДВ-1030979,04 грн.

Також судом надано належну правову оцінку поясненням представника відповідача про неможливість проведення перевірки ТОВ "Сонекс-Лтд" з питань взаємовідносин з позивачем з підстав неможливості встановити місцезнаходження. В матеріалах справи наявна копія акту № 5401/23-11/36844141 від 27.09.2010 року про неможливість проведення перевірки. З даного акту вбачається, що згідно АІС "РПП" юридичною та фактичною адресою ТОВ "Сонекс-Лтд" є м. Київ. вул. Лейпцігська, 5/0. Також з даного акту вбачається, що ТОВ "Сонекс-Лтд" не є платником ПДВ. натомість матеріали адміністративної справи це спростовують.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

У судовому засіданні встановлено, що 03 листопада 2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія-"Інтергал", ЄДРПОУ 35286991, з питань підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Сонекс - Лтд", код ЄДРПОУ 36844141, за період липень 2010 року, оформлену Актом від 03.11.2010р. № 5782/23-409/35286991.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ «Компанія-Інтергал» у періоді, що перевірявся, включило до податкового кредиту в липні 2010 року суму податку на додану вартість 1030979,04 грн. згідно податкової накладної ТОВ „Сонекс-Лтд" № 31071063 від 31.07.2010 року

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2010 року № 0000642341/0, яким визначено ТОВ "Компанія-Інтергал" суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 582813,00 грн. (в тому числі 416295,00 грн. - основний платіж, 166518,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.07.1997 року, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено колегією суддів, ТОВ „Компанія-Інтергал" (Довіритель) 17 травня 2010 року уклала Договір комерційного посередництва № 15-07/10 з ТОВ „Сонекс-Лтд" (Комерційний агент), відповідно до п.1.1 якого, ТОВ «Сонекс - Лтд» зобов'язувався надавати ТОВ «Компанія-Інтергал» послуги при здійсненні останнім господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Довірителя.

Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору визначено характер посередницьких послуг, що надаються, а саме: Комерційний агент здійснює всі необхідні заходи щодо пошуку продавців нафтопродуктів (надалі Товару), а також сприяє Довірителю в укладенні з продавцями відповідних договорів та додаткових угод до нього на поставку партій товару; використовуючи свій досвід і ділову репутацію. Комерційний агент забезпечує практичну допомогу Довірителю в укладенні господарських договорів з продавцями на умовах, максимально вигідних для Довірителя.

Розмір комісійної винагороди та найменування нафтопродуктів визначались додатковими угодами від 01.07.2010 року, 11.07.2010 року та від 12.07.2010 року.

За участі ТОВ «Сонекс - Лтд» підприємством ТОВ „Компанія-Інтергал" було укладено зовнішньоекономічний контракт № FIS-INТ-20/05/10 від 20.05.2010 року укладений з компанією Фістал Трейдінг Лімітед, С.А. (Республіка Панама) щодо придбання нафтопродуктів.

Виконання Договору комерційного посередництва № 15-07/10 ТОВ „Сонекс-Лтд" було підтверджено ТОВ «Компанія-Інгергал» шляхом підписання Акта надання послуг комерційного посередництва № 2 від 31.07.2010 року, відповідно до п.1 якого сторони визнають, що Комерційний агент належним чином та в повному обсязі вчинив необхідні дії визначені Договором комерційного посередництва (надав послуги), а Довіритель, відповідно, прийняв такі надані послуги: знайшов продавця товару (нафтопродуктів) за рекомендованою ціною, а саме: Компанія «Фістал Трейдінг Лімітед, С.А." Республіка Панама. Пунктом 3 Акту встановлено розмір комісійної винагороди - 545,00 грн. за 1т з ПДВ. Вартість послуг згідно даного Акта без ПДВ склала 5154895,22 грн., ПДВ - 1030979,04 грн. Фактичне надання цієї послуги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової накладної № 31071063 від 31.07.2010 року, виписаної ТОВ „Сонекс-Лтд" на загальну суму 6185874,26 грн., в тому числі ПДВ 1030979.04 грн. та платіжних доручень № 175 від 25.08.2010 року, №150 від 17.08.2010 року. № 144 від 16.08.2010 року, № 140 від 13.08.2010 року, №124 від 10.08.2010 року.

Відтак, колегією суддів встановлено, що ТОВ ,,Сонекс-Лтд" свої обов'язки за договором комерційного посередництва № 15-07/10, укладеного з ТОВ „Компанія Інтергал", виконало повністю, знайшовши продавця товару (нафтопродуктів) за рекомендованою ціною, а саме: Компанія „Фістал Трейдінг Лімітед. С.А." Республіка Панама. Вартість послуг ТОВ «Сонекс ЛТД» без ПДВ склала 5154895.22 грн., ПДВ - 1030979,04 грн.

Зазначена сума податку на додану вартість по податковій накладній № 31071063 від 31.07.2010 року, виписаної ТОВ „Сонекс-Лтд" на загальну суму 6185874,26 грн., включена позивачем до податкових зобов'язань відповідного періоду, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ позивача за липень 2010 року.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача;

ж)ціну продажу без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Видана ТОВ «Сонекс-Лтд» податкова накладна № 31071063 від 31.07.2010 року на загальну суму 6185874.26 грн. в тому числі ПДВ 1030979,04 грн., повністю відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, представник ДПІ в Галицькому районі м. Львова в судовому не заперечував факту належного оформлення податкової накладної.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7 ст.7 Закону № 168. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Сонекс-Лтд" узяте на облік в органах ДПС 02.12.2009 року, свідоцтво платника ПДВ отримало 09.12.2009 року. Станом на дату видачі податкової накладної ТОВ "Компанія-Інтергал" - 31.07.2010 року - було платником податку на додану вартість.

Таким чином, на момент складання податкової накладної №31071063 від 31.07.2010 року ТОВ "Сонекс-Лтд" було зареєстровано як платник податку на додану вартість і, тому, відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 26.12.2006 року, 21.11.2006 року тощо.

Окрім того, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави не включення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача, а також посилання на нікчемність договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17 травня 2010 року, укладеного між ТОВ „Компанія-Інтергал" та ТОВ „Сонекс-Лтд", є безпідставними і колегією суддів до уваги не приймаються. Виконання цього договору ТОВ «Сонекс-Лтд» схвалено з боку ТОВ «Компанія-Інтергал» шляхом підписання Акту надання послуг комерційного посередництва № 2від 31.07.2010року. на момент розгляду справи договір № 15-07/10 від 17 травня 2010 року є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався; податкова накладна, виписана ТОВ «Сонекс-Лтд " по реальній господарській операції, що відбулася між позивачем та ТОВ «Сонекс-Лтд", оформлена відповідно до вимог Закону № 168, в установленому законодавством порядку недійсною не визнана, є чинною на момент розгляду справи.

В сукупності докази у справі дають колегії суддів підстави для висновку про достовірність та фактичність здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість ТОВ "Компанія-Інтергал" у вартості отриманих від ТОВ "Сонекс-Лтд" послуг, а, відтак, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за липень 2010 року.

Колегією суддів не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що, оскільки ТОВ "Сонекс-Лтд" не подана декларація з податку додану вартість за липень 2010 року, то і у позивача відсутнє право формування податкового кредиту з урахування сум згідно виписаних в його адресу податкових накладних. В матеріалах справи наявна копія податкової накладної, поданої ТОВ "Сонекс-Лтд" до органів податкової служби, що підтверджується відповідним штампом з вхідним номером та датою подання - 19.08.2010 року. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що ТОВ "Сонекс-Лтд" зазначило суму поставки послуг ТОВ "Компанія-Інтергал" без ПДВ в сумі 5154895,22 грн., ПДВ-1030979,04 грн.

Також колегією суддів надано належну правову оцінку поясненням представника відповідача про неможливість проведення перевірки ТОВ "Сонекс-Лтд" з питань взаємовідносин з позивачем з підстав неможливості встановити місцезнаходження. В матеріалах справи наявна копія акту № 5401/23-11/36844141 від 27.09.2010 року про неможливість проведення перевірки. З даного акту вбачається, що згідно АІС "РПП" юридичною та фактичною адресою ТОВ "Сонекс-Лтд" є м. Київ. вуя. Лейпцігська, 5/0. Також з даного акту вбачається, що ТОВ "Сонекс-Лтд" не є платником ПДВ. натомість матеріали адміністративної справи це спростовують.

Що стосується тверджень представника відповідача про те, що послуги, отримані від ТОВ "Сонекс-Лтд", не використовувались у власній господарській діяльності підприємства, то такі не відповідають дійсності. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки є ЄДРПОУ від 28.12.2009 року, одним з видів діяльності за КВЕД ТОВ "Компанія-Інтергал" є оптова торгівля паливом. Відтак, придбані послуги були використані у власній господарській діяльності позивача.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав колегії суддів достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його апеляційна скарга, і не довів правомірності визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. А. відтак, і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.3 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у справі № 2а-10747/10 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

Д.М. Старунський