Ухвала суду № 16538190, 16.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р. Справа № 46992/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання Зубач Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року в справі за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення фінансової санкції,

В С Т А Н О В И Л А:

02 квітня 2009 року, Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України (в особі територіального управління у Волинській області) фінансової санкції в розмірі 1190 грн., накладеної постановами начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області від 09 квітня 2008 року за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 4, 12 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що постанови про накладення на відповідача фінансових санкцій не оскаржені та є чинними. Кошти відповідачем не сплачено, а тому такі підлягають стягненню в примусовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідач не є власником зазначеного в акті перевірки автомобіля та не керував ним 27 лютого 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, одним із основних завдань якої є здійснення державного контролю за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються». Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено застосування санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників. Постанови про застосування фінансових санкцій винесені на ім'я ОСОБА_1, оскільки саме він є автомобільним перевізником. ОСОБА_1 занесений до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та отримав ліцензію на право надання послуг з перевезення пасажирів на таксі НОМЕР_2, а також ліцензійну картку до цієї ліцензії на транспортний засіб марки Опель Аскона, державний номер НОМЕР_1. Власником автомобіля Опель Аскона, державний номер НОМЕР_3, який перевірявся, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_2 (батько відповідача). ОСОБА_1 вписаний у Свідоцтво з поміткою «має право керування автомобілем), однак судом першої інстанції не враховано, що саме ОСОБА_1 було виписано дорожній лист за № 29 на автомобіль Опель Аскона, державний номер НОМЕР_3. Суб'єктом господарювання та ліцензіатом ОСОБА_1 видано дорожній лист і відправлено на роботу автомобіль Опель Аскона, державний номер НОМЕР_3 без оформлення ліцензійної картки та тимчасового реєстраційного талону на цей транспортний засіб, що передбачено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, постанови про накладення на відповідача фінансових санкцій не оскаржені та є чинними.

Представник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Відповідач, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень; державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення; видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов; державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування.

Інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області, згідно завдання на перевірку від 26.02.2008 р. № 023706, проведено рейдову перевірку транспортних засобів, що здійснюють перевезення пасажирів в індивідуальному порядку на «таксі» в м. Луцьку.

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 0057618 від 27 лютого 2008 року, складеним за наслідками перевірки транспортного засобу марки Опель Аскона, номерний знак НОМЕР_3, виявлено порушення відповідальність за які передбачено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (А. с. 4).

09 квітня 2008 року, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Степановим В. П. винесено постанови № 00231 та № 00232 про застосування до підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачено абз. 4, 12 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (А. с. 5).

Копії згаданих постанов направлено відповідачу за місцем його проживання рекомендованим листом із повідомленням (А. с. 7)

Пунктами 32-35 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, передбачено можливість скарження постанов про застосування фінансових санкцій.

Відповідачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано доказів оскарження постанов № 00231 та № 00232 від 09 квітня 2008 року про застосування фінансових санкцій, а тому, на думку колегії суддів, такі є чинними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законність постанов № 00231 та № 00232 від 09 квітня 2008 року про застосування до підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, а відатк, здійснення оцінки таких судом першої інстанції свідчить про ігнорування презумпції правомірності рішення субєкта владних повноважень.

Наявність чинного рішення субєкта владних повноважень про застосування до відповідача фінансових санкцій та невиконання такого рішення відповідачем, є безумовними підставами для стягнення фінансових санкцій з останнього.

Таким чином, колегія суддів переконана, що наявні у справі докази, а також їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необєктивно і всебічно не зясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року в справі № 2а-17834/09/0370 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення фінансової санкції в сумі 1190 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України у Волинській області (р/р 31110106700002 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, одержувач Державний бюджет м. Луцька 21081100, ідентифікаційний код 21741605) фінансові санкції застосовані за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі постанов про застосування фінансових санкцій № 00231 від 09 квітня 2008 року та № 00232 від 09 квітня 2008 року в сумі 1190 (тисячу сто девяносто) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Постанову складено в повному обсязі 24 травня 2011 року